61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
25 травня 2010 р. Справа № 2-а-1042/09/2002
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Філатов Ю.М.,
Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області на постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 17.12.2009 року по справі № 2-а-1042/09/2002
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області
про зобов'язання перерахувати та виплатити недоплачені суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення, одноразової компенсації та невиплаченої компенсації за невикористане санаторно-курортної путівки,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області зробити перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за період з 2002 р. по 2009 р., компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки за період з 2002 р. по 2009 р., суми одноразової компенсації, та виплатити не отримані кошти.
Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 17.12.09 р. по справі № 2-а-1201/09/2002 позов був задоволений частково: визнана незаконною відмова Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області у виплаті ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 р., зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 р. згідно вимог Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 17.12.09 р. по справі № 2-а-1201/09/2002 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.02.93 р. позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що Рішенням Конституційного суду України N 10-рп/2008 від 22.05.08 р. були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»"Внесення змін до деяких законодавчих актів України". У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22.05.08 р.
Таким чином, з цієї дати була відновлена дія ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС виплачувалася одноразова допомога на оздоровлення.
На 2009 р. ніяких змін у вказаний закон не вносилось, а тому відповідач повинен був нарахувати та виплати позивачу допомогу на оздоровлення в розмірах, встановлених ст. 48 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому суд першої інстанції також вказав на те, що встановлений у 2005 р. постановою КМУ № 562 розмір щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до якої позивачу і проводились виплати, не відповідав розміру, встановленому законом.
В ст. 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи ч. 3 ст. 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є безпідставним.
Таким чином дії відповідача в частині нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2009 р. в розмірах менших, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є неправомірними.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Проте колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог за 2002-2008 роки, суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачем пропущено строк на звернення до адміністративного суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України, згідно якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і застосував приписи ч. 1 ст. 100 КАС України, в якій вказано, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Оскільки відповідач наполягав на застосування цього процесуального строку, суд дійшов до вищевказаного висновку.
Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що згідно ст. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю не поширюється.
За змістом ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж річний строк, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.
Також відповідно ст. 73 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, встановлюється відповідним законодавством України. Разом з тим, ч. 1 ст. 76 зазначеного Закону передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.
Таким чином, виходячи з системного аналізу ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, ч. 1 ст. 76 Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»та ч. 2 та ч. 3 ст. 99 КАС України, колегія суддів вважає, що на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну його здоров'ю, строки позовної давності не поширюються та річний строк звернення до адміністративного суду не застосовується.
Зважаючи на вищенаведені обставини, позивач в 2002-2005 роках та 2007-2008 роках мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та обґрунтоване сподівання на отримання такої допомоги в розмірі, визначеному ч. 4 ст. 48 зазначеного Закону.
Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2002-2005 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 р. постановою КМУ № 836 від 26.07.96 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2002-2005 роки, а не вищевказана постанова КМУ.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач по справі повинен виплатити позивачу щорічну допомогу із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати. Відповідно до законів України «Про Державний бюджет України»на відповідні роки розмір мінімальної заробітної плати складав: у 2002 р. -140,0 грн., у 2003 р. -185,0 грн., 2004 р. -205,0 грн., 2005 р. -262,0 грн.
Також слід зауважити, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення, встановлений постановою КМУ тривалі роки не змінювався і не відповідає розміру встановленому Законами України. В 2007 р. грошова допомога на оздоровлення виплачувалася позивачу відповідно до постанови КМУ № 562 від 12.07.05 р., а не ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно п. 13 та п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію відповідних норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2007 р. та щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 р. по справі «Про соціальні гарантії громадян»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 29, п. 13 ст. 71, п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Також в п. 5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України встановлено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст. 1, ст. 3, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 21, ст. 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 95 Конституції України. Таким чином, положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»втратило чинність 09.07.07 р.
В ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»були встановлені розміри мінімальної заробітної плати на відповідні періоди 2007 року, а саме: 400,0 грн. - з 01 січня по 31 березня 2007 р.; 420,0 грн. - з 01 квітня по 30 червня 2007 р.; 440,0 грн. - з 01 липня по 30 вересня 2007 р.; 460,0 грн. - з 01 жовтня 2007 р. Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як свідчать надані до матеріалів справи документи, відповідач не заперечував проти того, що виплата щорічної грошової допомоги на оздоровлення позивачу була нарахована та виплачена за 2007 р. 29.05.07 р., тобто вже після ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення.
Колегія суддів зазначає, що виплати щорічної допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок відповідача здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення. Згідно ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо здійснення позивачу виплат щорічної допомоги на оздоровлення, суд першої інстанції повинен застосовувати законодавство, яке діяло на час їх вчинення.
Колегія суддів зазначає, що особи, яким щорічна допомога на оздоровлення була сплачена після 09.07.07 р., тобто після ухвалення рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 р., мають право на її отримання у розмірах, встановлених базовими законами, а саме, ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Така позиція ґрунтується на приписах ч. 2 ст. 152 Конституції України та Рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.07 р.
Враховуючи зазначене рішення, яким визнано неконституційними положення ст. 29, п. 13 ст. 71, п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими внесено зміни або зупинено на відповідний рік дію ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з моменту його ухвалення, а саме з 09.07.07 р., відповідач, застосовуючи положення законів, що визнані неконституційними, діяли протиправно, всупереч приписам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які підлягали застосуванню при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення.
Зважаючи на те, що відповідно приписам п. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, колегія суддів вважає необхідним для повного захисту прав позивача, які не були захищені у зв'язку з невірним застосування судом першої інстанції норм процесуального права, скасувати постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 17.12.09 р. по справі № 2-а-1201/09/2002 в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2005 роки та 2007 р.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 199, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області на постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 17.12.2009 року по справі № 2-а-1042/09/2002 - залишити без задоволення.
Постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 17.12.2009 року по справі № 2-а-1042/09/2002 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про зобов'язання перерахувати та виплатити недоплачені суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення, одноразової компенсації та невиплаченої компенсації за невикористане санаторно-курортної путівки -скасувати в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2005 роки та 2007 р. і в цій частині прийняти нову постанову, якою задовольнити позов ОСОБА_1.
Визнати незаконною відмову Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області у виплаті ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2005 роки та 2007 р., зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2002-2005 роки та 2007 р. згідно вимог Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
В іншій частині постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 17.12.2009 року по справі № 2-а-1042/09/2002 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий Ю.М. Філатов
Судді Н.С. Водолажська
М.І. Гуцал