28 квітня 2010 р.Справа № 2-а-113/09/1529
Категорія:2.19.6Головуючий в 1 інстанції: Сивоконь Т.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - Турецької І.О.
суддів -Стас Л.В., Косцової І.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області на постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 травня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнути недораховану пенсію,
06.03.2009 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області щодо виплати соціальної допомоги, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 2006 року по грудень 2008 року включно в сумі 4471,20 грн.
Підставою для поновлення строку звернення до суду, позивач вказував рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р., яким визнані неконституційними окремі норми Державного бюджету України.
Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 травня 2009 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій постанову суду першої інстанції вважав необґрунтованою, просив її скасувати та прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставами для скасування рішення, апелянт вважав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ст. ст.99, 100 КАС України.
Частина 1 статті 197 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.
Судом встановлено та знайшло своє підтвердження у суді першої інстанції, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області, отримує пенсію за віком, а також має статус особи, на яку розповсюджується Закон України “Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно з вимогами ч.1 п.1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального або процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, постановляючи рішення, про задоволення вимог ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., необґрунтовано поновив позивачу строк для звернення до адміністративного суду.
Суд, погоджується з доводами апеляційної скарги, що причина пропуску строку, яка висловлювалася ОСОБА_1 у позові, не може бути визнана -поважною.
Необхідно зазначити, що відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На думку колегії суддів, річний строк звернення до суду, слід застосувати в кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, у якому це право порушувалося.
Таким чином, суд першої інстанції повинен був відмовити позивачу у задоволенні вимог за 2007 рік.
Стосовно вимог позивача за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. колегія суддів, прийшла до наступного.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. за №10-рп2008 року, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Отже, саме з 22.05.2008 р. визнані неконституційними вказані норми бюджетного Закону, які передбачували виплату надбавки в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість 30%, що була передбачена ст. Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у редакції, яка діяла до 01.01.2006 р.
Тобто позовні вимоги за 2008 рік підлягають задоволенню з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Згідно зі ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 01 квітня складав -470 грн., на 01 липня -482 грн., на 01 жовтня -498 грн.
Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області у своєї апеляційній скарзі посилалося на те, що “поняття мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення пенсії, що призначаються за цим Законом і не стосується дітей війни.
На думку колегії суддів, даний довід не є переконливим, так як чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії, тому не має перешкод для застосування даної величини для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних із мінімальною пенсією за віком.
Керуючись п.2 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, п.2 ч.1 ст.205, 207 КАС України, склад колегії суддів,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області -задовольнити частково.
Постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни -змінити.
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни -задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Татарбунарському районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в порядку цивільного судочинства до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня отримання її копії.
доповідач суддя І.О. Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя І.П. Косцова