Справа: № 2-а-2124/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: < Текст >
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
"17" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Глущенко Я.Б. та Федорової Г.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну? скаргу Господарського товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб «Ветерани футболу»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року у справі за позовом Господарського товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб «Ветерани футболу»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Господарське товариство з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб «Ветерани футболу»звернулось до суду до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення -рішення від 31.12.08 року № 0011821601/0 та податкове повідомлення рішення від 09.02.2009 року № 0000591601/0.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом першої інстанції встановлено, що відділ адміністрування податку на додану вартість ДПІ у м. Житомирі провів документальні невиїзні перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість ГТОВ CK "Ветерани футболу" за жовтень та листопад 2008р. За
результатами перевірок були складені акти №7359/15-2 від 30.12.2008р. та №754/15-2 від 06.02.2009р., якими зафіксовано, що при заповненні податкових декларацій підприємством до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по суб'єкту господарювання, а саме TOB "Нафтохімбудінвест", щодо якого анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.
Вбачаючи в цьому порушення вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), відповідачем визначено суми податкового зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції по податку на додану вартість в розмірі 32353 грн. (податкове повідомлення-рішення №0011921601/0 від 31.12.2008р.) та 21098,28 грн. (податкове повідомлення-рішення №0000591601/0 від 09.02.2009р.).
При цьому суд 1-ої інстанції зазначив, що 10.10.2008р. між ГТОВ CK "Ветерани футболу" та TOB "Нафтохімбудінвест" був укладений договір №19 на виконання ремонтних робіт, за результатами якого на підставі отриманих від останнього податкових накладних №56 від 27.10.08р., № 57Т від 29.10.08р., №58 від 29.10.08р., № б/н від 31.10.08р., № б/н від 24.11.08р., № б/н від 28.11.08р., позивачем був включений до складу податкового кредиту податок на додану вартість за жовтень - листопад 2008р. в загальній сумі 50905,60 грн.
Відмовляючи у задоволення позовних вимог суд 1-ої інстанції виходив з наступного.
Згідно із вимогами пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України 2Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. п. 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 ст. 9 Закону, податковий орган видає особам - платникам податку на додану вартість свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.
У пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно із актом №120/15-2 від 07.10.2008р. ДПІ у м. Житомирі анульовано свідоцтво про реєстрацію TOB "Нафтохімбудінвест" як платника податку на додану вартість з виключенням цього підприємства з Реєстру платників податку на додану вартість. Акт про анулювання реєстрації платника ПДВ податковим органом прийнято в зв'язку з неподанням TOB "Нафтохімбудінвест" податковому органу декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців з серпня 2007 року. 08.10.2008р. зазначений акт був направлений TOB "Нафтохімбудінвест" рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, але адресату не був вручений, оскільки відповідно до довідки Укрпошти він за вказаною адресою не знаходиться.
Проте, в податкових деклараціях за жовтень та листопад 2008 р. позивач включив до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних TOB "Нафтохімбудінвест" після 07.10.2008р., тобто за відсутності у вказаного контрагента статусу платника ПДВ і за відсутності у виписаних ним після цієї дати податкових накладних юридичної значимості.
Оскільки, згідно з п. 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. № 79, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за №208/4429, для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України не пізніше 2, 12 та 22 числа кожного місяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua), зокрема, інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв. То на думку суду 1-ої інстанції, наведена норма дає підстави вважати, що у позивача на час включення податку на додану вартість на загальну суму 50905, 60 грн. до податкового кредиту була можливість перевірити статус свого контрагента як платника ПДВ.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду 1-ої інстанції та зазначає, що відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.
Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 - податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок невключения до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключения до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.
Як свідчать матеріали справи, та встановлено судом 1-ої інстанції, на момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту.
Визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку не може бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарської операції, та висновку про неправомірність включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у межах виконання договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно ч. 2 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Разом з цим, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення регламентований п. 7.4, п. 7.5 Закону України "Про податок на додану вартість", якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.
Актами перевірки не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.
За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, колегія суддів вважає що застосування до позивача оспорюваними податковими повідомленнями рішеннями штрафних санкцій є необґрунтованими.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 31.12.08 року № 0011821601/0 та від 09.02.2009 року № 0000591601/0 прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а дії відповідача не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року слід скасувати, прийняти нову постанову, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного, керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст.160, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Господарського товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб «Ветерани футболу»задовольнити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Господарського товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб «Ветерани футболу» задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 31.12.08 року № 0011821601/0 та податкове повідомлення рішення від 09.02.2009 року № 0000591601/0.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: М.В Межевич
судді: Я.Б. Глущенко
Г.Г. Федорова