Справа: № 2-а-301/09 Головуючий у 1-й інстанції: Потеряйко С. А.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
"16" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Собківа Я.М.
суддів: Зайцева М.П., Романчук О.М.,
при секретарі: Григоренко Т.І.
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.6 ст.12 КАС України у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 25 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення грошової допомоги, -
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, просила визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з відповідача на її користь різницю недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік, як передбачено статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми, тобто у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, оскільки відповідачем було виплачено допомогу у розмірі меншому, ніж це визначено статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»,
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 25 березня 2009 року вимоги позивачки задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача по невиплаті допомоги та стягнуто з відповідача на користь позивача допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 4201,83 грн. за період з 01 січня 2007 по 31 грудня 2007 року
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у вимогах позивача відмовити.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду -слід скасувати з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Матеріалами справи встановлено, що позивач як незастрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа здійснює догляд за малолітньою дитиною, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.6) до досягнення нею трирічного віку.
Щодо позовних вимог за 2007 рік, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції помилково зазначено невірний початковий період задоволення позовних вимог, а саме -з 01 січня 2007 року замість 09 липня 2007 року.
Доводи апелянта, що відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»розміри державних соціальних гарантій, в тому числі одноразової допомоги при народженні дитини на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, а тому виплати згідно з Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» проводились із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 13 від 11.01.2007 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми»не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення ч. 2 с. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»визнані неконституційними.
Згідно з правилами ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років встановлений у таких розмірах: з 1 квітня -463 гривні, з 1 жовтня -470 гривень.
Правильність розрахунків сум, які були здійснені судом першої інстанції і підлягають виплаті позивачу апелянтом не заперечуються.
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»були чинними до моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, а тому у період з 1 липня 2007 року по 9 липня 2007 року орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення спірних виплат, не зобов'язаний був їх проводити у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною радою України на період з 1 січня по 31 грудня відповідного року.
Тому судова колегія дійшла висновку, що для вирішення спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. (У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань).
Доводи апелянта, що він є неналежним відповідачем не приймаються судом до уваги, оскільки згідно з ч.1 ст.5 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 № 790 “Про затвердження типових положень про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації” призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством, здійснюються органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання їх отримувача.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції припустився помилки, стягнувши певну суму з відповідача на користь позивача, оскільки відповідно до ст. 21 КАС України в порядку адміністративного судочинства розглядаються вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд першої інстанції помилково вважав, що недоплачена сума щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку є шкодою, заподіяною позивачу. Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, виходячи з наступного.
Із змісту статті 22 Цивільного кодексу України вбачається, що майнова шкода виражається у формі збитків. В свою чергу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Виходячи із аналізу статті 22 ЦК України, колегія приходить до висновку про те, що недоплачена сума щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, передбачена статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»не є шкодою. Тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з урахуванням ст.21 КАС України та ст.22 ЦК України.
Згідно зі ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновок суду першої інстанції, відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 2,5, 198, 202, 205 КАС України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 року №1691-VI ст.ст. 323, 325, 327 ЦПК України,
колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області - задовольнити частково.
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 25 березня 2009 року -скасувати.
Постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області -неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу на постанову може бути подано безпосередньо до Верховного Суду України за правилами цивільного судочинства відповідно до ст.ст. 323, 325, 327 ЦПК України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2010 року