Справа: № 2-а-224/09 Головуючий у 1-й інстанції: Андрієнко В. В.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"16" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Собківа Я.М.
суддів: Зайцева М.П., Романчук О.М.,
при секретарі: Григоренко Т.І.
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.6 ст.12 КАС України у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області про зобов'язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, -
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, просила стягнути з відповідача виплатити на її користь різницю недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з січня 2007 року по грудень 2007 року., як передбачено статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми, тобто у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, оскільки відповідачем було виплачено допомогу у розмірі меншому, ніж це визначено статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»,
Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02 квітня 2009 року вимоги позивачки задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача. Стягнуто з відповідача на користь позивача допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 440,64 грн. з вересня 2007 року по грудень 2007 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у вимогах позивача відмовити.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду -слід залишити без змін з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Матеріалами справи встановлено, що позивач як незастрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа здійснює догляд за малолітньою дитиною, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.9) до досягнення нею трирічного віку.
Щодо позовних вимог за 2007 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Доводи апелянта, що відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»розміри державних соціальних гарантій, в тому числі одноразової допомоги при народженні дитини на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, а тому виплати згідно з Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»»проводились із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 13 від 11.01.2007 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми»не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення ч. 2 с. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»визнані неконституційними.
Згідно з правилами ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років встановлений у таких розмірах: з 1 квітня -463 гривні, з 1 жовтня -470 гривень.
Правильність розрахунків сум, які були здійснені судом першої інстанції і підлягають виплаті позивачу апелянтом не заперечуються.
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»були чинними до моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, а тому у період з 1 липня 2007 року по 9 липня 2007 року орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення спірних виплат, не зобов'язаний був їх проводити у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною радою України на період з 1 січня по 31 грудня відповідного року.
Тому судова колегія дійшла висновку, що для вирішення спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, починаючи з 04 вересня 2007 року (дата звернення позивача до суду) по 31 грудня 2007 року (враховуючи відповідне клопотання відповідача про застосування ст. ст. 99,100 КАС України).
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. (У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань).
Доводи апелянта, що він є неналежним відповідачем не приймаються судом до уваги, оскільки згідно з ч.1 ст.5 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 № 790 “Про затвердження типових положень про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації” призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством, здійснюються органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання їх отримувача.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 2,5, 198, 200, 205 КАС України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 року №1691-VI ст.ст. 323, 325, 327 ЦПК України,
колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області - залишити без задоволення.
Постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02 квітня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу на ухвалу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду України за правилами цивільного судочинства відповідно до ст.ст. 323, 325, 327 ЦПК України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 21 вересня 2010 року