"12" серпня 2010 р.справа № 2а-3609/09/1170
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Чепурнова Д.В. Суховарова А.В.
при секретарі судового засідання: Овчинніковій Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року у справі № 2а-3609/09/1170 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій та бездіяльності Генеральної прокуратури України щодо розгляду поданих ОСОБА_1 заяв від 02.08.2008р. про злочин, вчинений слідчим прокуратури м.Олександрія, та від 09.08.2008р. про злочин, вчинений службовцями прокуратури, та про зобов'язання відповідача вчинити дії, передбачені ст.97 КПК України.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії було закрито, оскільки дані позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року та постановити нову ухвалу про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що, висновок суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі не відповідає обставинам справи. Вказував на те, що предметом спору є оскарження дій суб'єктів владних повноважень, а тому, висновок суду щодо неналежності розгляду справи в порядку адміністративного судочинства є помилковим, незважаючи на те, що у зверненнях він дійсно просив перевірку її доводів провести у порядку ст.97 КПК України.
Заперечення на апеляційну скаргу іншими сторонами не подавались.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 02 серпня 2008 року звернувся до Генерального прокурора України зі скаргою на постанову слідчого прокуратури м.Олександрія від 28 лютого 2008 року про відмову у порушенні кримінальної справи та протиправні дії органів прокуратури, в якій просив скасувати постанову слідчого Криворучко від 28 лютого 2008 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб лікарні №1 м.Олександрія. Просив цю скаргу розглядати як заяву (повідомлення) про службовий злочин вчинений слідчим прокуратури м.Олександрія Криворучко і вчинити дії, передбачені ст.94-97 КПК України (а.с.54-58).
09 серпня 2008 року позивач звернувся до Генерального прокурора України із заявою (повідомленням) про злочин, вчинений службовцями прокуратури, відповідно до якої просив скасувати постанову Світловодської міжрайпрокуратури від 23.11.2008р. про відмову в порушенні кримінальної справи по факту розкрадання бюджетних коштів та благодійних внесків у Світловодській ЦРЛ (а.с.59-62).
В матеріалах справи наявний висновок старшого прокурора першого наглядового відділу Є.А.Антоненка, про обґрунтованість відмови в порушенні кримінальної справи стосовно медичних працівників Світловодської ЦРЛ проведеної за зверненням ОСОБА_1, затвердженого заступником начальника управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури, старшим радником юстиції С.П.Гулицьким (а.с.67-71). Відповідно до даного висновку, Світловодською міжрайонною прокуратурою в порядку ст.97 КПК України було проведено перевірку Світловодської ЦРЛ з питань цільового та ефективного використання коштів і майна. В ході перевірки, в діях колишнього головного лікаря Світловодської ЦРЛ ОСОБА_4, колишнього заступника головного лікаря ОСОБА_5, колишнього начальника відділу кадрів ОСОБА_6, корисливих мотивів, особистої зацікавленості, а також службової недбалості не було встановлено.
09 вересня 2008 року заступником начальника управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури ОСОБА_1 було направлено лист, в якому було зазначено, що Генеральна прокуратура України позбавлена можливості перевірити обґрунтованість прийнятих рішень щодо необґрунтованих відмов в порушенні кримінальної справи стосовно медичних працівників та з інших питань. Повідомлено, що оцінку законності рішення буде надано судом (а.с.72).
Таким чином, за заявами позивача в порядку кримінального судочинства листування триває і на теперішній час.
Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи оскаржується в порядку ст.99-1 КПК України, а не в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спору, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Згідно зі ст.236,236-1 КПК України, скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв'язує в порядку і в строки, що передбачені ст.234,235 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вірно виходив з того, що даний спір не має ознак публічно-правового, а по суті є оскарження позивачем бездіяльності відповідачів, яка, на його думку, допущена з боку прокурорів під час розгляду його заяв про вчинені злочини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року у справі № 2а-3609/09/1170 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів
Повний текст ухвали складено 13 серпня 2010 року.
Головуючий: Л.М.Нагорна
Судді: Д.В.Чепурнов
А.В.Суховаров