22 вересня 2010р. Справа: № 65/181-10
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді І. С. Карбань, судді Т.В. Гончар, судді І. А. Шутенко,
при секретарі -Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача - Алісултанова І.Б. за довіреністю № 01-62юр/6883 від 30.08.2010р.,
відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу АК «Харківобленерго», м. Харків, (вх. № 2782 Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2010 р. по справі № 65/181-10,
за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків,
до відповідача Управління служби безпеки в Харківській області, м. Харків,
про стягнення 35022,65 грн., -
встановила:
АК «Харківобленерго»звернулась до суду з позовом про стягнення з Управління служби безпеки в Харківській області суму заборгованості вартості електричної енергії у розмірі 35022,65 грн., яка складається, з вартості електричної енергії у розмірі 23157 грн. (тарифна складова -19297,50 грн. та ПДВ 20% - 3859,50 грн.), перевищення договірних величин в розмірі 5852,16 грн. та ПДВ на перевищення договірних величин у розмірі 970,43 грн., пені у розмірі 1966,79 грн., індексу інфляції у розмірі 2708,05 грн. та ПДВ на індекс інфляції у розмірі 537,37 грн., 3% річних у розмірі 453,77 грн. та ПДВ на 3% річних у розмірі 90,76 грн., плати з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 286,32 грн. (тарифна складова за КРЕ - 238,60 грн. та ПДВ 20% - 47,72 грн.). Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2010р. (суддя Смирнова О.В.) позов задоволено частково, стягнено з відповідача на користь позивача вартість електричної енергії -23157,00 грн., плату за перевищення договірних величин -48523,16 грн., пеню -1966,79 грн., 3% річних - 453,77 грн., 2708,05 грн. інфляційних витрат, плату з компенсації перетікання реактивної енергії - 238,60 грн., витрат по сплаті державного мита у сумі 333,77 грн. та 224,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В інший частині позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2010р., подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просив рішення суду першої інстанції змінити та задовольнити позовні вимоги АК «Харківобленерго»в повному обсязі, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. Так, відповідно до листа заступника начальника СДПІ ВПП у м. Харкові № 12516/10/43-015 від 23.09.2009 р. платники податку згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»зобов'язані включати до бази оподаткування ПДВ суми 3% пічних, індексу інфляції, які сплачуються покупцем згідно зі ст. 625 ЦК України та у відповідності до ст.26 Закону України «Про електроенергетику». Оплата ПДВ на індекс інфляції та ПДВ на 3 % річних є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню та повинна включатися до бази оподаткування за ставкою у розмірі 20%. Станом на 01.04.2010р. у відповідача є заборгованість по податку на додану вартість на КРЕ, що складає 47,72 грн. і дана сума заборгованості нарахована відповідно до Закону України від 03.12.1999р. «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість». До того ж є двосторонні акти звірок, відповідно яких позивач повністю визнав вказану суму заборгованості.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзив не надав, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином був повідомлений, про що свідчить відповідне поштове повідомлення. Про причини неприбуття представник відповідача в судове засідання суд не повідомив. Враховуючи, що неприбуття представника відповідача у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи, справа у відповідності до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду частково не погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, оскільки вони не базуються на нормах чинного законодавства та документах, наданих до справи з нижченаведених підстав.
Як встановлено господарським судом Харківської області, 15.10.2004р. між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії № 041-16513 з додатками до нього (а.с. 13-28). Згідно з умовами вказаного договору позивач зобов'язувався постачати електричну енергію відповідачу, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору, а відповідач зобов'язувався оплачувати позивачу її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору у 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р. поставив відповідачу електроенергію, а відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань своєчасно та в повному обсязі не сплачував за поставлену електроенергію, у зв'язку з чим станом на квітень 2010 р. утворилась заборгованість по тарифній складовій товарній продукції, що склала 19297,50 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Нарахування товарної продукції проводиться відповідно до тарифів на електроенергію, що встановлюються і регулюються відповідним уповноваженим органом Кабінету Міністрів України в особі Національної комісії регулювання електроенергетики України та обов'язкові для застосування усіма підприємствами, установами та організаціями.
Крім того, у відповідача є заборгованість з податку на додану вартість на тарифну складову товарної продукції в розмірі 3859,50 грн. Сума заборгованості нарахована відповідно до Закону України від 03.12.1999 р. «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість».
Таким чином, станом на 01.04.2010 р. заборгованість відповідача за спожиту електроенергію перед позивачем складає 23 157,00 грн. (19297,50 грн. тарифної складової та 3859,50 грн. ПДВ 20% на тарифну складову товарної продукції), якає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Станом на 01.04.2010 р. у відповідача є також заборгованість на перевищення договірних величин за жовтень 2010 р. - 42,09 грн. та за лютий 2010 р. - 4810,07 грн., а всього 4852,16 грн., яка також є правомірною і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 пп. 1 ст. 258 ЦК України, п. 6 додатку № 2 до Договору, де визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами на всю суму не виконаних зобов'язань, з урахуванням шестимісячного терміну, відповідачеві за червень -жовтень 2009 р. нарахована пеня, яка складає 1966,79 грн.
Також, відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України були нараховані 3% річних у сумі 453,77 грн. та індекс інфляції у сумі 2708,05 грн. за період з січня по березень 2010р.
За таких обставин, господарський суд першої інстанції правомірно вважав, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 1966,79 грн., 3% річних у сумі 453,77 грн. та індекс інфляції у сумі 2708,05 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Крім того, станом на 01.04.2010р. борг відповідача за плату з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ) склав 238,60 грн., якій є обґрунтованим та правомірним і підлягає задоволенню.
На підставі Закону України від 03.12.1999р. «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість»було нараховано відповідачеві суму заборгованості по податку на додану вартість на КРЕ, яка станом на 01.04.2010р. складає 47,72 грн., і позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в інший частині позовних вимог з нижчевикладених підстав.
Відповідно до вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
В п. 1.4 ст. 1 наведеного Закону визначено, що поставка товарів - це будь-які операції, з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безплатної поставки товарів. При цьому, у відповідності до п. 4.1, ст. 4 Закону, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку, третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Діючим податковим законодавством України не передбачено включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені Законом України «Про податок на додану вартість», тому відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України не підпадає під дію вимог Законом України «Про податок на додану вартість».
На підставі викладеного колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2010 р. по справі № 65/181-10 прийнято з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
Керуючись ст. 75, ст. 99, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2010 р. по справі № 65/181-10 змінити.
Стягнути з Управління служби безпеки України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 2, п/р 35214002000095 УГК в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 20001711) на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго»(61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 260053011272 в Перший Харківській філії АКБ «Базис», МФО 351599, код 00131954) 47,72 грн. по податку на додану вартість на КРЕ.
В інший частині рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2010 р. по справі № 65/181-10 залишити без змін.
Доручити господарському суду Харківської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Суддя Гончар Т.В.
Суддя Шутенко І.А.