Постанова
Іменем України
06 квітня 2010 року Справа № 2-9/5520-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, Український державний геологорозвідувальний інститут в особі Кримського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту ;
відповідача: Філімонова Тетяна Олександрівна, довіреність № 14067 від 29.12.09, відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Кримської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком";
розглянувши апеляційну скаргу Кримської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 16.02.2010 у справі № 2-9/5520-2009
за позовом Українського державного геологорозвідувального інституту (вул. Автозаводська, 78-А,Київ,04114)
в особі Кримського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту (пр. Кірова, 47/2,Сімферополь,95017)
до відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (бул. Т. Шевченка, 18,Київ 30,01030)
в особі Кримської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Р. Люксембург, 1,Сімферополь,95000)
про стягнення 149140,65 грн.
Позивач, Український Державний геологорозвідувальний інститут в особі Кримського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Кримської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, про стягнення 149 140,65 грн. заборгованості, у тому числі 140 533,22 грн. орендної плати, 1 583,72 грн. земельного податку, 7 023,71 грн. недоотриманої суми (а.с. 3-5).
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору оренди від 22 березня 2000 року №2-1-198, у зв'язку з чим за ним створилася заборгованість перед позивачем, та обґрунтовані посиланням на статті 525, 526 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2010 року (суддя Пєтухова Н.С.) у справі № 2-9/5520-2009 позов Українського державного геологорозвідувального інституту в особі Кримського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту задоволено частково.
Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" на користь Українського державного геологорозвідувального інституту в особі Кримського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту 140 533,22 грн. орендної плати, 1 583,72 грн. земельного податку, 1421,17 грн. держмита, 224,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Кримська філія відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.
Більш докладніше доводи заявника викладені в апеляційній скарзі (а.с. 143-149).
У судове засідання, призначене на 06 квітня 2010 року, представник позивача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, до початку судового засідання надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності не з'явившихся представників сторін.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
22 березня 2000 р. між сторонами був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 2-1-198.
У відповідності п. 1.1 даного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення (далі - "Приміщення"), що знаходяться за адресою: М.Сімферополь, просп.Кірова, буд. 47/2, перший поверх головного корпусу, загальною площею 218,3 квадратних метрів для розміщення Сімферопольської філії "Утел" та виконання статутної діяльності.
Згідно акту прийому - передачі від 22.03.2000р. відповідач прийняв нежитлові приміщення загальною площею 218,3 кв.м.
Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що за приміщення Орендар щомісячно сплачує Орендодавцеві орендну плату. Розмір місячної орендної плати за перший після укладення Договору місяць становить 4411,3 гривень, в т.ч ПДВ становить 736,4 гривень. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Пунктом 3.6 договору сторони передбачили, що розрахунки між Сторонами проводяться шляхом перерахування Орендарем коштів на рахунок Орендодавця на підставі платіжних вимог-доручень останнього, які надсилаються Орендареві на протязі 5 (п'яти) днів після закінчення звітного місяця. Орендар перераховує Орендодавцю 70% орендної плати на р/р 26000301320814 Б КУПГБ М.Сімферополь, МФО 324430, код ЗКПО 01431995і додає платіжні доручення про перерахування 30% орендної плати до державного бюджету.
Пунктом 3.7 договору сторони передбачили, що в платіжних вимогах-дорученнях Орендодавець повинен вказувати місяць, за який проводяться розрахунки, номер і дату протоколу (п.3.3. Договору), а також окремо суму орендної плати, вартості інших комунальних платежів (п.3.2. Договору) та суму ПДВ.
Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендні та комунальні платежі, плату за землю та інші обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством.
Пунктом 1.4 договору сторони передбачили, що приміщення передаються Орендареві для цілодобового використання строком на 7 (сім) років.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Оскільки спірні правовідносини виниклі з приводу оренди майна, вони регулюються положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України .
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (пункт 7.2 Договору).
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (пункт 7.3 Договору)
Зі змісту умов Договору вбачається, що у разі небажання орендодавця продовжувати договірні стосунки щодо оренди нежилих приміщень, останній повинен був повідомити про це за три місяці до закінчення строку дії Договору, тобто не пізніше ніж 22 грудня 2006 року.
Судом першої інстанції було встановлено, що листа від позивача щодо припинення договірних стосунків, у передбачений Договором строк, відповідач не отримував та відповідно до пункту 7.2 Договору, вважав його продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, тобто до 22 березня 2014 року.
Перший лист про небажання продовжувати договірні стосунки за Договором від 22 березня 2000 року №2-1-198 був датований позивачем 05 лютого 2007 року за №129 та отриманий відповідачем тільки 14 лютого 2007 року.
Після вирішення технічних питань стосовно переведення підрозділу відповідача, сторонами за Договором був підписаний Акт приймання-передавання майна від орендаря до орендодавця від 21 травня 2008 року.
Тим самим, Договір був достроково розірваний.
З 03 серпня 2009 року по 02 вересня 2009 рік контрольно - ревізійним відділом в місті Сімферополі та Сімферопольському районі у КВ УкрДГРІ була проведена ревізія, за результатами якої встановлені порушення та недоліки, про що зазначено в довідці ревізії від 02 вересня 2009 року №22-21г/064.
Згідно листа №22-21/1220 від 10 вересня 2009 року „Про обов'язкові вказівки” КРВ в місті Сімферополі та Сімферопольському районі на КВ УкрДГРІ покладено зобов'язання прийн яти заходи щодо погашення дебіторської заборгованості Кримської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” за оренду державного майна.
Фактично Договір оренди припинений відповідно до Акту прийому - передачі приміщень, підписаного з обох сторін 21 травня 2008 року.
У період з 22 березня 2007 року по 21 травня 2008 року відповідач фактично користувався орендованим поміщенням, звільнив приміщення 21 травня 2008 року. Однак, не сплатив позивачу орендну плату за користування нежитловими приміщеннями площею 218, 3 кв.м. у період з 23 березня 2007 року по 21 травня 2008 року в сумі 140 533,22 грн.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 1 статті 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найма може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть предметом договору найму.
Відповідно до частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином на підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 140 533,22 грн. орендної плати та 1 583,72 грн. земельного податку підлягають задоволенню, оскільки підтверджені матеріалами справи.
Також, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду стовно вимог позивача в частині стягнення 7 023,71 грн. недоотриманої суми, у зв'язку зі зміною орендних ставок, не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Згідно з пункту 3.9 Договору розмір орендної плати може бути змінено за погодженням Сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до пункту 7.4 Договору внесення змін до Договору або його розірвання можуть мати місце тільки за наявності письмового погодження Сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Жодної додаткової угоди (пропозиції) про зміну розміру орендної плати позивач на адресу відповідача не надсилав.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Кримської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2010 року у справі № 2-9/5520-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Ю.М. Гоголь
І.В. Черткова