Постанова
Іменем України
06 квітня 2010 року Справа № 2-22/1068-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гонтаря В.І.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Щербака Андрія Олександровича, довіреність № 09 від. 04.01.10, орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго"
відповідача: не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;
третьої особи: не з'явився, Євпаторійська автомобільна школа Кримської республіканської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів України;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 22 вересня 2009 року у справі № 2-22/1068-2009
за позовом орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, місто Сімферополь, 95000)
в особі Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Лінійна, 10, місто Євпаторія, 97400)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, АДРЕСА_2)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
Євпаторійська автомобільна школа Кримської республіканської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів України (вул. Чапаєва, 10,Євпаторія,97400)
про стягнення 27613,79 грн.
Позивач, орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі його Євпаторійської філії, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами до відповідача, фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, про стягнення вартості отриманої теплової енергії у розмірі 27613,79 грн, спожитої за період з 01.11.2006р. по 01.04.2008р.
Позовні вимоги, з посиланням на норми статей 224,225 Господарського кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України мотивовані тими обставинами, що на підставі біржевого договору купівлі продажу від 03.10.2006 р. відповідач є власником приміщення площею 166,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, які обладнані системою опалення та до яких позивачем здійснюється постачання теплової енергії. Оскільки в період з 01.11.2006 по 01.04.2008 відповідач фактично споживала теплову енергію, отримуючи її з відкритих ділянок теплотраси, втім оплату вартості цих послуг не здійснила, позивач звернувся для вирішення цього питання в судовому порядку.
Протягом судового розгляду справи, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.06.2009 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Євпаторійську автомобільну школу Кримської регіональної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів України.
Заявою від 20.07.2009 позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача суму у розмірі 24976,43 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2009 року (суддя Калініченко А.А.) у справі №2-22/1068-2009 позов орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі його Євпаторійської філії задоволено. З фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі його Євпаторійської філії стягнуто 24976,43 грн. збитків. Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з постановленим судовим актом, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, залишивши позов без розгляду.
Підставами для скасування зазначеного судового рішення скаржник вважає неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин у справі.
Заявник скарги зазначає, що 04.10.2006 року між нею та Євпаторійською автомобільною школою укладено договір оренди приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_2. Строк дії договору визначено до 31.03.2007 року, за умовами цього договору зазначеною особою, зокрема, прийняті на себе зобов'язання з оплати комунальних послуг. Згідно з наявними в матеріалах справи доказами заборгованість з оплати за спожиту теплову енергію Євпаторійською автомобільною школою була повністю сплачена, втім, у представленому до позовної заяви розрахунку зазначено, що за вказаний період часу оплата послуг позивача не здійснювалась.
Також, заявник скарги звертала увагу на те, що суми щомісячної оплати за надані послуги за вказаним рахунком є значно більшими, порівняно із сумами, узгодженими в акті взаємних розрахунків за теплову енергію від 12.11.2007 року.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду міста Севастополя від 01.02.2010, 15.02.2010, 01.03.2010, 22.03.2010 розгляд справи відкладався з приводу покладення певного обов'язку на сторону в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України.
Представником Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" надано відзив на апеляційну скаргу.
Також, 11.03.2010 р. на підставі ухвали першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду розгляд справи продовжено на один місяць
У судове засідання суду апеляційної інстанції з'явився представник позивача, який підтримав свої доводи у повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи до суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судова колегія визнала можливим розглянути справу за наявними в ній доказами у відсутність представника відповідача та третьої особи, оскільки їх явка не визнавалась обов'язковою.
При апеляційному перегляді справи в порядку й на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі біржового договору купівлі-продажу від 03.10.2006 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 придбала нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 166, 4 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно акту обстеження опалюваних приміщень від 30.05.2008 р. через зазначені вище приміщення проходять трубопроводи системи опалення (а.с. 6).
Посилаючись на те, що в період 01.11.2006 по 01.04.2008 відповідач фактично споживала теплову енергію, отримуючи її з відкритих ділянок теплотраси, але оплату її вартості у сумі 24976,43 грн. не здійснила, позивач звернувся із дійсним позовом до господарського суду.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції послався на правомірність здійснених позивачем розрахунків та обґрунтованість через це вимог позову щодо стягнення з відповідача зазначеної в них суми вартості теплової енергії розмірі 24976,43 грн.
Проаналізувавши правильність застосування господарським судом при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи та на підставі встановлених в них фактичних обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення -скасуванню, виходячи з наступного.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України “Про житлово-комунальні по слуги“, частиною 1 якого визначено поняття споживача, як -фізичної чи юридичної особи, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Матеріалами справи встановлено, що договір купівлі-продажу теплової енергії між орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" у особі його Євпаторійської філії та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 відносно придбаних нею приміщень не укладався.
Господарський суд першої інстанції, встановивши факт надання теплової енергії до зазначених приміщень, дійшов висновку про виникнення в відповідача обов'язку перед позивачем щодо оплати фактично отриманих послуг, порушення якого, в силу вимог статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, тягне за собою таку міру відповідальності, як відшкодування збитків.
Дійсно, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
В Роз'ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України). Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального Кодексу України).
Отже, виходячи з викладеного, позивач повинен довести факт спричинення та розмір збитків, заподіяних відповідачем.
Разом з тим, на думку колегії суддів, наявні в матеріалах справи докази наведеного не доводять, а висновки суду першої інстанції є передчасними та суперечливими.
Так, як свідчать матеріали справи, 04.10.2006 року між відповідачем та Євпаторійською автомобільною школою Кримської республіканської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів України укладено договір оренди приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 50).
Умовами пункту 8 зазначеного договору оренди Євпаторійська автомобільна школа Кримської республіканської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів України також прийняла на себе зобов'язання з оплати комунальних послуг.
Строк дії договору визначено до 01.04.2007 року (пункт 4) .
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за теплову енергію від 12.11.2007 року, підписаного представниками орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі його Євпаторійської філії та Євпаторійської автомобільної школи Кримської республіканської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів України, станом на 01.01.2007 року заборгованість з оплати за спожиту теплову енергію, надану до приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_2 - відсутня. За період з січня 2007 року по липень 2007 року позивачем нараховано оплату з наданих послуг у розмірі 3647,43 грн, заборгованість на 01.08.2007 р. склала 1758,29 грн. (а.с.78).
Згідно з представленим до матеріалів справи платіжним дорученням зазначена вище заборгованість Євпаторійською автомобільною школою сплачена у повному обсязі 28.11.2007 р.(а.с. 82).
Втім, згідно з розрахунком позивача, долученого до заяви про уточнення позовних вимог (а.с.58), за відповідачем рахується заборгованість з оплати послуг орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" з листопада 2006 року по серпень 2008 року включно.
При цьому, суми щомісячної оплати за надані послуги за вказаним рахунком є значно більшими, порівняно із сумами, узгодженими в акті взаємних розрахунків за теплову енергію від 12.11.2007 року.
Проте зазначені обставини не були встановлені та належним чином проаналізовані судом першої інстанції.
Враховуючи наявні розбіжності, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2010 на орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі його Євпаторійської філії покладено обов'язок скласти та надати суду розрахунок заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, проведений з врахуванням оплати, що здійснювалась Євпаторійською автомобільною школою Кримської республіканської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів України відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за теплову енергію від 12.11.2007 року, а також письмові пояснення стосовно того, яка фактична щомісячна вартість теплової енергії, що постачалась до приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_2 у спірний період часу, чи було такий розмір оплати послуг узгоджено із споживачем та на підставі чого.
У зв'язку з невиконанням позивачем зазначених приписів апеляційного господарського суду розгляд справи тричі відкладався, а апеляційне провадження у справі подовжувалося на один місяць.
Втім, уточненим розрахунок позивача, наданим у виконання приписів ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2010, зазначені розбіжності усунуто також не було.
Обчислення вартості спожитої відповідачем теплової енергії проведене без врахування акту звірки взаємних розрахунків за теплову енергію від 12.11.2007 року та подальших оплат, крім того він не містить посилань на джерела даних, які полягли у його основу.
Так, згідно з наданим позивачем розрахунком вартості теплової енергії з листопада 2006 року по 01.04.2008 року, він складений на площу 166,4 кв.м. нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, тоді як матеріалами справи підтверджується, що орендуючи все приміщення вказаної площі, орендар вносив плату за теплоенергію на площі всього 96,3 кв.м за договором з теплопостачальною організацією (а.с.50).
Дійсно, договором № 403 від 01.01.2003 року між позивачем та Євпаторійською автошколою на а.с.59 підтверджується, що площа опалювальних приміщень об'єкту за адресою по АДРЕСА_2 складає 96,3 кв.м.
Таким чином, доводи представника позивача стосовно того, що розрахунок збитків зроблений на загальну площу приміщення, належного відповідачці, з врахуванням внесеної орендарем плати за опалення частини приміщення, не узгоджується з матеріалами справи, оскільки позивачем не доведено, що системами опалення було обладнано все приміщення площею 166,4 кв.м.
Із зазначених підстав, на думку судової колегії, наданий розрахунок не відповідає встановленим обставинам у справі і не може бути розцінений судом як належний доказ у розумінні положень статті 36 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки розгляд дійсної справи неодноразово відкладався саме з підстав ненадання позивачем належних доказів в обґрунтування заявлених ним вимог, у зв'язку з чим також подовжено її розгляд, подальше відкладення розгляду справи призведе до порушення процесуального строку її розгляду, а тому судова колегія вважає за можливе обмежитись наявними у ній доказами.
Відповідно до пункту 3 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.
Нездатність кредитора обгрунтувати вимоги може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.
Всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не довів судовій колегії безперечних доказів заподіяння йому збитків відповідачем в сумі позовних вимог.
З огляду на викладене, відсутні й підстави для застосування відносно відповідача у справі такої мери відповідальності, як стягнення збитків, оскільки для цього необхідно наявність всіх елементів складу цивільної відповідальності.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції розглянув справу односторонньо, не з'ясувавши дійсні права і обов'язки сторін стосовно предмету спору, не перевірив усі обставини, що мають значення для справи, чим порушив вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки при прийнятті рішення судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини у справі, що, як наслідок, призвело до невірних висновків й прийняття помилкового рішення у справі, вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина перша пункти 1, 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.
2. Рішення госопдарського суду від 22 вересня 2009 року у справі № 2-22/1068-2009 скасувати.
Постановити нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.І. Гонтар
В.М. Плут