Постанова
Іменем України
07 квітня 2010 року Справа № 2-12/298-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гонтаря В.І.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Вера Групп" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 18.02.2010 у справі № 2-12/298-2010
за позовом акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" (вул. Дегтярівська, 8-а,Київ 50,04050); (м. Сімферополь, вул. Козлова, 24, 95011)
до приватного підприємства "Вера Групп" (вул. Леніна, 26-20,Алушта,98500)
про стягнення 24892759,71 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2010 у справі № 2-12/298-2010 позов задоволено.
Стягнуто з приватного підприємства "Вера груп" на користь акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" заборгованість по кредитам - 21000000,00 грн., заборгованість по процентам - 3201959,04 грн., пеню за прострочення повернення кредитів - 530753,42 грн., пеню за прострочення сплати процентів - 160047,25 гри., витрати по сплаті держмита - 25500,00 грн., за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.
В основу рішення покладені норми статей 509, 525, 526, 611, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, які регулюють договірні зобов'язальні правовідносини сторін за кредитним договором, а також передбачають сплату боржником процентів та неустойки у вигляді пені за прострочення строку виконання зобов'язань.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, відповідач вважає, що були порушенні його процесуальні права, так як суд розглянув справу по суті без його участі, при тому, що ним було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на неотримання ним судового документу про відкладення слухання справи на 18.02.2010.
Також відповідач вважає, що місцевий господарський суд порушив норми статей 611 та 1048 Цивільного кодексу України, так як не в повній мірі встановив обставини справи та стягнув необґрунтований розмір пені та процентів. У зв'язку з наведеним, приватне підприємство "Вера груп" надає власний розрахунок процентів та пені.
До початку розгляду справи до суду надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання.
Вказане клопотання залишається судом без задоволення, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують спірні відносини сторін і явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Вера груп" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2007 між акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та приватним підприємством "Вера груп" укладений Кредитний договір № 11/19-27-5 (том 1, а. с. 12 - 15).
Відповідно до п. 1.1. договору Банк відкриває Позичальнику відновлювану кредитну лінію без безумовних зобов'язань щодо надання грошових коштів, з можливістю надання Позичальнику в її межах кредитів, що надалі іменуються "Кредити", а Позичальник зобов'язується використати Кредити на цілі, визначені згідно з п. 1.5. цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитами, виконати інші умови цього Договору і своєчасно повернути Кредити банку.
Згідно з п. 1.2. договору, загальний ліміт кредитної лінії складає 21000000,00 грн.
Позичальник зобов'язаний повернути Банку всі кредити, надані в межах кредитної лінії не пізніше 16 жовтня 2009 року включно (період від набуття чинності цим договором до цієї дати визначається в подальшому як строк дії кредитної лінії) (пункт 1.4. договору).
Надання кредитів здійснюється шляхом переказу коштів з рахунків для обліку кредиту, зазначених в 13.3 цього Договору за реквізитами, зазначеними у листі Позичальника (пункт 9.3. договору).
Проценти, нараховані за місяць, відповідно до пункту 6.1.-6.5. цього договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, за який вони нараховані (пункт 6.6. договору).
Відповідно до наданих додаткових угод № 1-70 з 19.10.2007 по 11.12.2008 (том 1, а. с. 7 - 86) відповідачу були надані кредити шляхом перерахування грошових коштів з рахунку для обліку кредиту, відкритого позивачем відповідно до умов п. 4.1. Кредитного договору, на поточний рахунок відповідача, зазначений у його листах.
Факт перерахування Банком грошових коштів та їх отримання відповідачем підтверджується меморіальними ордерами (том 1, а. с. 87 - 151).
Вищенаведені обставини справи перевірені апеляційною інстанцією в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі, підтверджуються матеріалами справи та сторонами по суті не заперечуються.
Доказів належного виконання своїх зобов'язань зо договором відповідач не представив.
Згідно з пунктом 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
10.09.2009 на адресу відповідача направлена вимога про усунення порушень договору за вих. №19/647, в якій Банк вимагав повернути загальну суму заборгованості за кредитами, сплатити проценти за їх користування, а також, нараховані штрафні санкції.
Пунктом 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У матеріалах справи є представлений позивачем розрахунок суми позову станом на 30.11.2009. Згідно з цим документом заборгованість відповідача по Кредитному договору складає 24892759,71 грн., в тому числі: 21000000,00 грн. - заборгованість по кредитам; 3201959,04 грн. - заборгованість по процентам; 530753,42 грн. - пеня за прострочення повернення кредитів; 160047,25 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.
Заявник апеляційної скарги з таким розрахунком не згоден та надав власний розрахунок.
Судова колегія перевіривши розрахунки сторін вважає, що позивачем зроблений правильний розрахунок.
Так, слід звернути увагу на те, що у розрахунку відсотків відповідач на суму основного боргу: 1319511,00 грн. нараховує проценти по ставці 21 % за період з 23.10.2007 по 31.10.2007 (друга стрічка розрахунку процентів). Проте, цей період у 9 днів є помилковим, так як 31 жовтня 2007 відповідачу було перераховано 69663,00 грн., що підтверджується банківською випискою (том 1, а. с. 156). У зв'язку з цим сума основного боргу 31.10.2007 становить 1389174,00 грн., що враховано позивачем в своєму розрахунку (том 1, а. с. 153). Таким чином, позивачем правильно розраховуються проценти виходячи із 8 днів за період з 23.10.2007 по 30.10.2007 та 1 день 31.10.2007. Сума процентів складає за вказані періоди 6073,37 грн. та 799,25 грн. Математичні дії позивачем також зроблені правильно, у той час як відповідач невірно розраховує не тільки період, а і перемноження (поділ). Наприклад, у строчці де сума основного боргу становить 20503188,00 грн. відповідач зазначає період з 21.11.2008 по 25.11.2008 та кількість днів прострочення 4, тоді як фактично період 5 днів. Отже, вбачається, що розрахунок відповідача зроблений із множеними помилками , у зв'язку з чим є необґрунтованим. Навпаки, розрахунок позивача зроблений із дотриманням вимог закону та є правильним.
Щодо тієї суми, яку відповідач сплачував в період існування боргу, то її загальний розмір співпадає із розрахунками позивача і відповідача.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне по суті положення міститься у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Умовами Кредитного договору передбачено, що за повне або часткове прострочення повернення загальної заборгованості за кредитною лінією, так само як і за прострочення сплати процентів за користування кредитами, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня (пункт 10.1. Кредитного договору).
Перевіривши розрахунок позивача суми пені судова колегія вважає його також правильним, тоді як відповідач помилково розраховував пеню виходячи з невірного розміру нарахованих процентів.
Отже, позов правомірно задоволений місцевим господарським судом у повному обсязі.
Доводи відповідача про те, що суд порушив його процесуальні права, так як суд розглянув справу по суті без його участі, при тому, що ним було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням директора на лікарняному, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.
Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій, так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді чинним законодавством не обмежується.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, порушення процесуальних прав відповідача не вбачається. При цьому, судова колегія приймає до уваги наявність штампу господарського суду Автономної Республіки Крим на зворотній сторінці ухвали від 01.02.2010, якою був відкладений розгляд справи на 18.02.2010 (том 1, а. с. 12). Згідно цього штампу 03.02.2010 копія судового акту була відправлена у тому числі на адресу приватного підприємства "Вера груп": м. Алушта, вул. Леніна, 26, кв. 20.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Вера Групп" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2010 у справі № 2-12/298-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.І. Гонтар
Ю.М. Гоголь