Постанова
Іменем України
06 квітня 2010 року Справа № 2-24/2209-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Голика В.С.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, приватне підприємство "Продторг-Тернопіль";
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1391 від 18.02.10, фізична особа - підприємець ОСОБА_3;
відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 5930 від 02.04.08, фізична особа - підприємець ОСОБА_3;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 27 жовтня 2009 у справі № 2-24/2209-2009
за позовом приватного підприємства "Продторг-Тернопіль" (вул. Поліська, 14,Тернопіль,46010)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
про стягнення 63264,01 грн.;
за зустрічним позовом
фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до приватного підприємства "Продторг-Тернопіль"
про визнання договорів розірваними
Позивач, приватне підприємство «Продторг-Тернопіль», звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 63264,01 заборгованості з орендних платежів, у тому числі 59689,2 грн. основного боргу, 2225,67 грн. пені, 1074,41 грн. інфляційних нарахувань та 274,73 грн трьох відсотків річних, а також судові витрати, понесені при зверненні до суду.
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 112, 286, 530, 610, 625, 762, 782, 785 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди від 01.01.2008р., додаткового договору суборенди від 02 червня 2008 р. та додатку № 1 до нього, які були укладені між сторонами.
Протягом розгляду справи в суді першої інстанції позивачем надані уточнення до позову, згідно з якими він фактично збільшив позовні вимоги.
Відповідач, підприємець ОСОБА_3, не погодившись із вимогами, заявленими приватним підприємством «Продторг-Тернопіль», звернувся до останнього із зустрічним позовом, в якому просив суд визнати розірваними з 01 листопада 2008 року договори суборенди від 01.01.2008р. та від 01 червня 2008 року, укладені сторонами, а також стягнути з ПП "Продторг-Тернопіль" судові витрати.
Обґрунтовуючи доводи зустрічної позовної заяви, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 посилався на приписи статей 651,654 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України та вказував на ті обставини, що у зв'язку з необґрунтованим підвищенням розміру орендної плати з жовтня 2008 року він неодноразово звертався з приводу розірвання спірних договорів, намагаючись узгодити із відповідачем за зустрічним позовом порядок оформлення актів приймання-передачі орендованого майна. Востаннє, таке звернення мало місце 05 грудня 2008 р. Втім, відповідач від приймання приміщень суборенди ухиляється, акти приймання-передачі не підписує.
Надалі, позивачем за зустрічним позовом надано заяву про зміну предмету зустрічного позову, відповідно до якої він просив припинити господарські правовідносини з суборенди майна між ним та приватним підприємством "Продторг-Тернопіль" шляхом розірвання договору суборенди від 01.01.2008р. та договору суборенди від 02.06.2008р. між вказаними сторонами з 01.11.2008р ., покласти судові витрати на відповідача.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2009 року (суддя Г.Г.Колосова) у справі № 2-24/2209-2009 позов приватного підприємства "Продторг-Тернопіль" задоволено частково. З фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь приватного підприємства "Продторг-Тернопіль" стягнуто 59689,20 грн заборгованості з орендної плати, 5416,18 грн. пені, 966,47 грн. трьох відсотків річних, 5798,11 грн. індексу інфляції, 718,69 грн. державного мита та 115,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 1726,90 грн. пені у задоволенні первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПП "Продторг-Тернопіль" й задовольнити зустрічний позов.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги її заявник посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам у справі.
Як вказує скаржник, обидва договори не містять узгодження сторонами таких істотних умов як вартість майна з урахуванням індексації, умов відновлення переданого у суборенду майна та умови його повернення, що надає підстав вважати їх неукладеними.
Крім того, заявник скарги посилався на відсутність в матеріалах справи належного підтвердження передачі орендованих приміщень фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, призначеному на 06.04.2010 р., представники фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.
Представник приватного підприємства "Продторг-Тернопіль" у зазначену дату судового засідання не з'явився, будучи повідомленим належним чином.
Враховуючи, що раніше представником ПП "Продторг-Тернопіль" висловлено позицію по суті спору, судова колегія визнала можливим розглянути справу у його відсутність.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
01 січня 2008 р. між приватним підприємством «Продторг-Тернопіль»(Суборендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Суборендар) укладено договір суборенди, згідно з п. 1.1 якого Суборендавець зобов'язується надати Суборендарю в суборенду складське приміщення площею 848 кв.м., невиробничі приміщення площею 11,5 кв.м. з розрахунку 14,40 грн. за 1 кв.м. та офісні приміщення площею 50,8 кв.м. та площею 20,5 кв.м. з розрахунку 42,00 грн. за 1 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14. Суборендар приймає і сплачує Суборендодавцю за користування приміщеннями орендну плату, обумовлену цим договором (а.с.11 том 1).
Відповідно до п. 2.1 договору від 01.01.2008 р. приміщення повинні бути передані Суборендодавцем і прийняті Суборендарем протягом 7 (семи) календарних днів, починаючи з дня укладення цього договору.
В момент підписання договору від 01.01.2008 р. Суборендодавець передає Суборендарю ключі від приміщення, після чого працівниками Суборендаря повинно бути забезпечено безперешкодний доступ у приміщення (п. 2.3 Договору).
При цьому, за змістом пункту 3.1. договору, термін оренди складає 12 місяців з дати підписання Договору.
Розмір плати за користування майном протягом одного місяця встановлений п. 4.1 Договору та становить 15371,40 грн. у тому числі ПДВ. Сума орендної плати перераховується Суборендарем на розрахунковий рахунок Суборендодавця до 10-го числа кожного місяця за наступний.
Пунктом 4.2 визначено, що у випадку несвоєчасної оплати за оренду Суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Пунктом 7.5 Договору сторони передбачили, що при його укладенні керуються вимогами Цивільного та Господарського кодексів України і не викоористовують положення Закону України «Про оренду державного майна»та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до п. 7.4 Договору всі зміни та доповнення до нього дійсні тільки у випадку, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін, додаються до договору і мають дату укладання.
Додатком № 1 від 01.09.2008 р. до договору суборенди від 02.06.2008 р., який є невід'ємною частиною договору від 01.01.2008 р., сторони погодили викласти п. 1.1 договору в наступній редакції: «Згідно з даним договором, Суборендодавець зобов'язується надати Суборендарю в суборенду складські приміщення площею 848 кв.м., невиробничі приміщення площею 11,5 кв.м., з розрахунку 20,00 грн. за 1 кв.м.; офісні приміщення площею 50,8 кв.м. та площею 20,5 кв.м. з розрахунку - 42,00 грн. за 1 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, а Суборендар приймає і сплачує Суборендодавцю за користування ними орендну плату, обумовлену цим договором»(а.с.12 том 1).
Відповідно до зазначеної додаткової угоди сторони погодили збільшити розмір орендної плати та встановили її у розмірі 20184,60 грн.( у т.ч. ПДВ) за місяць користування майном. Також сторони погодили, що сума орендної плати перераховується Суборендарем на розрахунковий рахунок Суборендодавця до 10-го числа кожного місяця за наступний.
Також, матеріали справи свідчать, що 02.06.2008 р. між сторонами у справі укладений договір суборенди (а.с. 9, том 1), відповідно до п. 1.1 якого Суборендавець зобов'язується надати Суборендарю в суборенду складське приміщення площею 483 кв.м. з розрахунку - 14,40 грн. за 1 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, а Суборендар приймає і сплачує Суборендодавцю за користування орендну плату, обумовлену цим договором.
Відповідно до п. 2.1 цього договору приміщення повинні бути передані Суборендодавцем і прийняті Суборендарем протягом 7 (семи) календарних днів, починаючи з дня укладення цього договору. В момент підписання договору Суборендодавець передає Суборендарю ключі від приміщення, після чого працівниками Суборендаря повинно бути забезпечено безперешкодний доступ у приміщення (п. 2.3 Договору).
Термін оренди складає 12 місяців з дати підписання Договору (п. 3.1 Договору). Розмір плати за користування майном протягом одного місяця встановлений п. 4.1 Договору та становить 6955,20 грн. у тому числі ПДВ. Сума орендної плати перераховується Суборендарем на розрахунковий рахунок Суборендодавця до 10-го числа кожного місяця за наступний.
Щоквартально суборендарю нараховуються інфляційні нарахування, що визначаються виключно на підставі оприлюднених даних державного управління статистики (пункту 4.2.).
Пунктом 7.5 договору від 02.06.2008 р. сторони передбачили, що при його укладенні вони також керуються вимогами Цивільного та Господарського кодексів України і не використовують положення Закону України «Про оренду державного майна»та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до п. 7.4 Договору всі зміни та доповнення даного договору дійсні тільки у випадку, якщо вони підписані уповноваженими представниками Сторін, додаються до договору і мають дату укладання.
Додатком № 1 від 01.08.2008 р. до договору від 02.06.2008 р., який є невід'ємною частиною договору суборенди від 02.06.2008 р., сторони погодили викласти п. 1.1 договору в наступній редакції: «Згідно з даним договором, Суборендавець зобов'язується надати Суборендарю в суборенду складське приміщення площею 483 кв.м. з розрахунку - 20,00 грн. за 1 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, а Суборендар приймає і сплачує Суборендодавці за користування ними орендну плату, обумовлену цим договором»( а.с. 10 том 1).
Відповідно до зазначеної додаткової угоди сторони домовились збільшити розмір орендної плати та встановили її у розмірі 9660,00 грн., у т.ч. ПДВ, за місяць користування майном.
Крім того, сторонами узгоджено, що сума орендної плати перераховується суборендарем на розрахунковий рахунок Суборендодавця до 10-го числа кожного місяця за наступний.
Посилаючись на те, що між сторонами існували правовідносини, обумовлені укладенням договорів суборенди від 01.01.2008 р. та від.02.06.2008 р. та додаткових угод до них, приватне підприємство "Продторг-Тернопіль" вказує на неналежне виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 прийнятих за ними зобов'язань в частині здійснення оплати орендних платежів.
Так, як впливає з позовної заяви приватного підприємства "Продторг-Тернопіль", з урахуванням наданих ним уточнень, з жовтня 2008 р. по грудень 2008 р. за орендарем рахується заборгованість з оплати орендних платежів у розмірі 59689,20 грн.
Відмова відповідача за первісним позовом у добровільній сплаті нарахованої заборгованості стала підставою для подальшого нарахування приватним підприємством "Продторг-Тернопіль" 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, інфляційних втрат та пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, а також його звернення із відповідним позовом до господарського суду.
Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що 20.10.2008 р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 скеровано на адресу приватного підприємства "Продторг-Тернопіль" листи із повідомленням про дострокове розірвання договорів суборенди з 01.11.2008 р. У зазначених листах позивач за зустрічним позовом вказував, що розірвання договорів суборенди обумовлено підвищенням плати за оренду складських і офісних приміщень, що призвело до неефективності здійснення господарської діяльності (а.с. 93-95 том 1).
Крім того, 05.12.2008 р. аналогічна пропозиція була направлена фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на адресу ПП "Продторг-Тернопіль" разом із актом приймання-передачі нежитлових приміщень для їх підпису (а.с.96-97 том1).
Вказуючи на те, що фактично з 01.11.2008 р. він не користується об'єктом суборенди, позивач за зустрічним позовом посилався на наявність підстав для розірвання із зазначеної дати договорів суборенди від 01.01.2008р. та від 02.06.2008р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін зумовлені укладенням договорів суборенди.
В силу пункту 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Пунктом 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.
Приписами частин 3-5 статі 188 Господарського кодексу зумовлено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Обґрунтовуючи свої доводи, позивач за зустрічним позовом вказує на направлення ним 20.10.2008 р. та 05.12.2008 р. пропозиції щодо розірвання спірних договорів.
Втім, матеріали справи не містять відомостей, що зазначена пропозиція розглянута приватним підприємством «Продторг-Тернопіль».
Своїм правом на вирішення цього питання в судовому порядку у зазначений період часу ОСОБА_3 не скористався.
Крім того, судова колегія критично ставиться й до тверджень позивача за зустрічним позовом стосовно припинення ним користування приміщеннями, переданими за спірними договорами з 01.11.2008 р.
Дійсно, в матеріалах справи наявна довідка Тернопільської торгово-промислової палати № Н-83 від 22.12.2008 р., за змістом якої зафіксований факт відсутності будь-якого майна позивача за зустрічним позовом та відсутності ведення будь-якої господарської діяльності станом на 22.12.2008 р.
Разом з тим, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що зазначену довідку не можна розцінювати як письмовий доказ у справі в розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки нею лише встановлений факт припинення господарської діяльності позивачем за зустрічним позовом на конкретну дату, а не припинення правовідносин суборенди сторін в цілому.
Такі висновки місцевого суду також узгоджуються з листом Тернопільської торгово-промислової палати від 03.08.2009 р. (а.с.143 том 1), за змістом якого довідка № Н-83 від 22.12.2008 р підтверджує факт відсутності у приміщеннях майна, за допомогою якого фізична особа-підприємець ОСОБА_3 міг здійснювати господарську діяльність в даних приміщеннях на дату огляду -22.12.2008 р. у світлий час доби, а не відсутність ведення господарської діяльності в цілому. Встановлення факту ведення господарської діяльності суб'єктами підприємницької діяльності не входить до повноважень Тернопільської ТПП.
Викладене свідчить про безпідставність доводів зустрічного позову щодо припинення правовідносин, що витікають з договорів суборенди від 01.01.2008 р. та від 02.06.2008 р.
Також не можуть бути прийняті судом посилання позивача за зустрічним позовом на те, що підвищення орендної плати є істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, що надає йому права змінити або розірвати спірні договори.
Так, згідно з частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Втім, наявність зазначених обставин матеріалами справи не підтверджується.
Більш того, із встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин у справі слідує, що підвищення орендної платні відбулось за взаємною згодою сторін, про що ними були укладені додаткові угоди до договорів суборенди від 01.01.2008р. та від 02.06.2008р.
При цьому, розглядаючи доводи зустрічного позову, що спірні договори не є укладеними через відсутність погодження сторонами їх істотних умов, судова колегія дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, спірний договір сторонами виконувався, що зокрема, підтверджується актами здачі приймання робіт (надання послуг) за період з січня 2008 р. по жовтень 2008 р. за договором від 01.01.2008 р. та за період з червня 2008 р. по жовтень 2008 р. за договором від 02.06.2008 р., які підписані обома сторонами (а.с. 42-47 том 1).
Зазначені обставини також виключають можливість застосування до спірних правовідносин ч. 8 статті 181 Господарського кодексу України, на яку послався ОСОБА_3, та відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами.
Згідно з приписами статей 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Водночас, у статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Приписи чинного Цивільного кодексу України не відносять до обов'язкових істотних умов договору суборенди такі умови, як вартість майна з урахуванням індексації, амортизаційні відрахування, умови відновлення переданого у суборенду майна.
За таких обставин, при вирішенні спору господарський суд першої інстанції, встановивши факт досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов спірних договорів, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для визнання його неукладеним.
Крім того, враховуючи доведеність факту виконання сторонами умов спірних договорів, відсутність протягом всього періоду їх дії заперечень позивача за зустрічним позовом стосовно непередання йому майна суборенди, на думку судової колегії, є хибними твердження заявника скарги й стосовно того, що строк дії договорів не почався.
Отже, проаналізувавши встановлені у справі обставини у їх сукупності, судова колегія погоджується із доводами господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.
Стосовно вимог позову ПП «Продторг-Тернопіль», суд цілком вірно послався на наступні приписи діючого законодавства:
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Приписами статті 525 вказаного кодексу закріплено положення про недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено матеріалами справи та підтверджено поясненнями сторін, у період з листопаду 2008 р. по грудень 2008 р. оплата ОСОБА_3 орендних платежів за договорами суборенди не проводилась, а тому за ним виникла заборгованість у розмірі 59689,20 грн.
З цього приводу, судова колегія зазначає про правильний судовий висновок стосовно обставин, що позивач за зустрічним позовом не представив належних доказів припинення правовідносин, що витікають зі спірних договорів суборенди, а тому станом на 01.11.2008 р. суборендні правовідносини між сторонами існували протягом листопада та грудня 2008 року.
З врахуванням припинення дії договору від 01.01.2008 через 12 місяців, тобто з 01.01.2009, а договору від 02.06.2008 відповідно -02.06.2009, а також приймаючи до уваги, що СПД ОСОБА_3 звернувся до суду після закінчення дії договорів, суд вважає договори виконаними з боку позивача ПП ,Продторг-Тернопіль”.
У зв'язку з наведеним, встановивши, що відповідач зобов'язання за договорами суборенди належним чином не виконав, повну оплату орендних платежів не здійснив, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 59689,20 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання в строк, суд першої інстанції зробив у рішенні правильні висновки щодо виникнення у відповідача обов'язку погасити суму боргу з урахуванням 3 % річних в розмірі 966,47 грн та індексу інфляції в сумі 5798,11 грн.
Статтею 230 Госопдарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до частини 1 статті 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Водночас, згідно пункту 6 статті 232 Цивільного кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинне бути виконане, якщо інше не встановлене законом або договором.
Виходячи з наведеного, пеня за прострочення сплати орендної плати у листопаді 2008 р. повинна була нараховуватись з 11.10.2008 р. по 11.04.2009 р., за прострочення сплати орендної плати за грудень 2008 р.- з 11.11.2008 р. по 11.05.2009 р.
Викладене враховано судом першої інстанції та підставно покладено в основу його розрахунку пені, яка належить до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у розмірі 5416,18 грн.
З огляду на правильний розрахунок сум, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, господарський суд першої інстанції цілком обгрунтовано стягнув також з відповідача й судові витрати, посилаючись на приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами в їх сукупності, судова колегія апеляційного суду підстав для скасування законного та обгрунтованого судового рішення не знайшла.
Керуючись статтями 101, 103 ( пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2009 року у справі № 2-24/2209-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.С. Голик
В.А. Лисенко