Постанова
Іменем України
08 квітня 2010 року Справа № 5020-1/004
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Гонтаря В.І.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Льошина Наталя Володимирівна, довіреність № 23 від 24.02.10, публічне акціонерне товариство "Дочірний банк Сбербанку Росії";
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Алсуф'єв В.В.) від 12.01.2010 у справі № 5020-1/004
за позовом публічного акціонерного товариства "Дочірний банк Сбербанку Росії" (вул. Володимирська, 46,Київ,01034)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" (вул. Вакуленчука, 29, к. 34Б,Севастополь,99053)
про звернення стягнення на нерухоме майно, визначення способу реалізації предмета іпотеки, стягнення заборгованості в сумі 296054,49 доларів США (еквівалент - 2364439,18 грн.) за рахунок майна
У січні 2010 року позивач, публічне акціонерне товариство „Дочірній банк Сбербанку Росії" , звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Кепітал Форс" про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить відповідачу, а саме: корпус № 34 "Б", загальною площею 8883,50 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука,29 та складається з виробничого корпусу (літера "А"), прибудови (літера "А1"), підвалу , колон; визначення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах та стягнення з відповідача за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, заборгованості за кредитним договором № 247-В/06 від 08.12.2006, договором про відкриття кредитної лінії № 248-В/06 від 08.12.2006 у розмірі 296054,49 доларів США (еквівалент -2364439,18 грн.) (а.с.2-8, том 1).
Крім того, у вказаному позові публічне акціонерне товариство "Дочірний банк Сбербанку Росії" просило вжити заходів до забезпечення цього позову в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, а саме - шляхом накладення арешту на майно та заборони відповідачу вчиняти будь - які дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна: корпус № 34"Б", загальною площею 8883,50 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука,29 та складається з виробничого корпусу (літера "А"), прибудови (літера "А1"), підвалу , колон.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя (суддя Алсуф'єв В.В.) від 12 січня 2010 року у справі № 5020-1/004 задоволено частково заяву публічного акціонерного товариства "Дочірний банк Сбербанку Росії" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" про вжиття заходів до забезпечення позову.
Вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - корпус № 34"Б", загальною площею 8883,50 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука,29 та складається з виробничого корпусу (літера "А"), прибудови (літера "А1"), підвалу , колон, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс", без обмеження права користування.
Заборонено товариству з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" вчиняти будь - які дії, пов'язані з відчуженням нерухомого майна, а саме - корпусу № 34"Б", загальною площею 8883,50 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука,29 та складається з виробничого корпусу (літера "А"), прибудови (літера "А1"), підвалу , колон .
Задовольняючи частково заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, місцевий господарський суд знайшов зазначені заходи адекватними та спроможними забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу господарського суду про забезпечення позову скасувати.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи.
Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що невжиття таких заходів забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно відповідача не вплине на можливість виконання рішення господарського суду по даній справі, оскільки виконання зобов'язання за кредитним договором, на підставі якого виникла заборгованість перед позивачем, вже забезпечене іпотекою.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому зробив висновок , що факт укладання договору іпотеки не є абсолютною забороною та перешкодою для відчуження предмету іпотеки, а можливість такого відчуження залежить від добросовісності іпотекодавця .
У судовому засіданні 08 квітня 2010 року представник позивача проти скарги заперечував, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, представник відповідача у засідання не з'явився.
Враховуючи, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, та що, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившегося представника відповідача .
Розглянувши справу повторно, у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Правовідносини щодо забезпечення позову регулюються розділом Х Господарського процесуального кодексу України .
Інститут забезпечення позову передбачений чинним процесуальним законодавством України. Його завданням є гарантування прав позивача. Обґрунтуванням застосування судом заходів забезпечення позову є можливість виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 21.10.2008 № 01-8/633 „Про Закон України „Про внесення змін до статті 67 Господарського процесуального кодексу України щодо забезпечення позову” зазначено, що у вирішенні питань, пов'язаних із забезпеченням позову, господарським судам України необхідно враховувати також викладене в таких документах: постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"; роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду від 23.08.94 N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (з подальшими змінами); інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 N 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову".
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При застосуванні зазначеної відповідності, слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи .
У частині 2 підпункту 1.1. пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12 грудня 2006 року № 01-8/2776 зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, відповідно до пункту 3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” № 02-5/611 від 23 серпня 1994 року зі змінами і доповненнями, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
До того ж, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12 грудня 2006 року №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" зауважено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу, так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Між тим, клопотання публічного акціонерного товариства "Дочірний банк Сбербанку Росії" про забезпечення позову не обґрунтовано. Позивачем не надано доказів, підтверджуючих наявність обставин, які можуть в подальшому утруднити виконання рішення місцевого господарського суду. Тобто стороною не наведено обставин для вжиття заходів до забезпечення позову.
Посилання на ухилення відповідача від виконання зобов'язань за кредитним договором не можуть бути підставою для забезпечення позову, адже факт ухилення від взятих на собі зобов'язань ще не є встановленим, а є предметом позову та потребує доведення.
Проте, незважаючи на це, місцевим господарським судом вжиті заходи до забезпечення позову без дослідження дійсних обставин справи, підтверджених відповідними доказами, та які були б підставою в розумінні статті 66 Господарського процесуального кодексу України для вжиття такого заходу як накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчиняти будь - які дії, пов'язані з відчуженням нерухомого майна.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що кредитні зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" перед публічним акціонерним товариством "Дочірний банк Сбербанку Росії" за договором № 247-В/06 від 08 грудня 2006 року ( в редакції від 28.05.2009 -а.с. 35, том 1) та договором № 248-В/06 від 08 грудня 2006 року (в редакції від 28.05.2009 -а.с. 55, том 1) забезпечені іпотекою нерухомого майна , заставою права вимоги повернення депозиту (вкладу), розміщеного відкритим акціонерним товариством "Севастопольське підприємство "ЕРА" на рахунку в ВАТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" до 25 листопада 2013 року, порукою відкритого акціонерного товариства "Севастопольське підприємство "ЕРА" на повний розмір зобов'язань позичальника за цим договором , про що є вказівки в цих договорах та додатках до них.
Також, матеріалами справи підтверджено, що 08.12.2006 року приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу була накладена заборона відчуження нерухомого майна (предмету іпотеки )- корпусу № 34"Б", загальною площею 8883,50 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука,29 та складається з виробничого корпусу (літера "А"), прибудови (літера "А1"), підвалу , колон.
Отже, підстави вважати, що невжиття таких заходів забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчиняти будь - які дії, пов'язані з відчуженням нерухомого майна, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду -відсутні.
У зв'язку з викладеним, ухвала суду першої інстанції, яка прийнята з порушенням вимог статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 67,99,101, 104 (частина 1 пункти 1,4), 105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Форс" задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 12 січня 2010 року у справі № 5020-1/004 скасувати.
3. У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Дочірний банк Сбербанку Росії" про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеній у позовній заяві - відмовити.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді В.І. Гонтар
В.А. Лисенко
З оригіналом згідно
Помічник судді М.Є. Пекарнікова