Постанова
Іменем України
31 березня 2010 року Справа № 2-17/5991-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Градової О.Г.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
за участю представників сторін:
позивача: Соловець О.М, протокол 2 від 10 жовтня 2005 року (керівник) (товариство з обмеженою відповідальністю "Рубікон-2");
відповідача: Несина О.Ф., дов. № 03/681 від 12 березня 2010 року (територіальне відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим);
відповідача: Єфімова І.В., дов. № 03/877 від 31 березня 2010 року (територіальне відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим);
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-2" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 10 грудня 2009 року у справі № 2-17/5991-2009
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-2"
(вул. Крилова, 147-149,Сімферополь,95000)
до територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим
(пр. Кірова, 13,Сімферополь,95005)
про зміну рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим від 10 вересня 2009 року № 42/05-13/32, знизивши розмір штрафних санкцій
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2009 року у справі № 2-17/5991-2009 у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-2" до територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим про зміну рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим від 10 вересня 2009 року № 42/05-13/32, знизивши розмір штрафних санкцій відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем вибраний спосіб захисту права та інтересу не передбачений законом, оскільки зміна рішення органу державної виконавчої влади у даному випадку, у тому числі шляхом зменшення розміру штрафу, законодавством не передбачена.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Рубікон-2" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають значення для вирішення спору по суті, невідповідність висновків суду матеріалам справи. Також, апелянт вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: статей 20, 239, 241 Господарського кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України, статті 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, так як не враховано економічне положення позивача у 2009 році, важкість скоєного. Позивач не заперечує, що не виконав вимогу від 22 квітня 2009 року у встановлений термін у зв'язку з відсутністю юриста на підприємстві.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 березня 2010 року у справі № 2-17/5991-2009 продовжено строк розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-2" на один місяць.
18 березня 2010 року від територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якій відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, вважаючи його законним.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 березня 2010 року, з метою дотримання графіку розгляду справ суддю Остапову К.А. замінено на суддю Прокопанич Г.К. Головуючим по справі призначено суддю Маслову З.Д. у зв'язку з закінченням повноважень судді Остапової К.А.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 квітня 2009 року територіальне відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим направило на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-2" вимогу „Про надання інформації” за вих. № 05/886, в якому запропоновано надати у 20-ти денний термін, з дня отримання даної вимоги, інформацію, яка перелічена у вимозі (а.с. 13-14).
Вимога одержана товариством з обмеженою відповідальністю "Рубікон-2" згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 23 квітня 2009 року.
10 вересня 2009 року територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим прийнято рішення № 42/05-13/32 у справі № 32/05-26/34 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”, яким визнанні дії товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-2", котрі висловились у ненаданні інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді ненадання інформації у передбачений термін (а.с. 9-12).
Також, зазначеним рішенням, у відповідності з абзацом 4 частини 2 статті 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції” на товариство з обмеженою відповідальністю "Рубікон-2" накладено штраф у розмірі 8500,00 грн., що менше 1% від доходу (виручки) позивача за 2008 рік, яка склала 2298,00 тис.грн. (два мільйони двісті дев'яноста вісім тисяч гривень).
01 жовтня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Рубікон-2" звернулось до територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим з клопотанням за вих. № 1/10/9, в якому просило переглянути рішення у справі № 32/05-26/34 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” і знизити його розмір.
06 жовтня 2009 року територіальне відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим листом за вих. № 05/2429 відмовило товариству з обмеженою відповідальністю "Рубікон-2" у задоволенні клопотання про перегляд справи № 32/05-26/34 за його безпідставністю (а.с. 5).
Вказані обставини стали підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-2" до господарського суду з даним позовом.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи сторін, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення -скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Рубікон-2" звернулось до суду з вимогою про зміну рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим від 10 вересня 2009 року № 42/05-13/32, знизивши розмір штрафних санкцій.
Виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі змінювати підстави позову та позовні вимоги, а також з власної ініціативи розглядати інші підстави позову та позовні вимоги ніж ті, що заявлені позивачем, що відповідає практиці розгляду аналогічних питань Верховним Судом України.
Нормами статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Також, у зазначеній статті визначений перелік основних способів захисту прав та інтересів, а саме:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом.
Стаття 16 Цивільного кодексу України містить аналогічні норми.
Вибраний позивачем спосіб захисту права та інтересу, а саме: зміна рішення шляхом зниження розміру штрафних санкцій, не відповідає чинному законодавству, а тому суд не може захистити таке право.
Згідно з листом Вищого господарського суду України „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13 серпня 2008 року за № 01-8/482 якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 13 липня 2004 року № 10/732).
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем вибраний спосіб захисту права та інтересу не передбачений законом, оскільки зміна рішення органу державної виконавчої влади у даному випадку, у тому числі шляхом зменшення штрафу, законодавством не передбачена, а тому позов не підлягає задоволенню.
Також, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 6 Конституції України суд є органом державної влади.
Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що підставою визнання незаконним та скасування чи визнання рішення недійсним є невідповідність його законодавству.
Однак, позивач не обґрунтував, та в порушення пункту 5 частини 1 статті 54 Господарського процесуального кодексу України не вказав норми законодавства щодо невідповідності рішення законодавству.
Необґрунтований позов не може бути задоволений.
Згідно з статтею 22 Закону України «Про антимонопольний комітет України»розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
У встановленому законом порядку розпорядження (чи окремі його положення) голови відповідача також не визнано незаконним та не скасоване, та не визнано недійсним.
Вважати що вказане розпорядження не відповідає законодавству, у суду підстав не існує.
Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Абзацом 4 частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що за порушення, передбачені пунктами 9, 13-16 та 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Таким чином, законодавством за порушення, що розглядається, розмір штрафу залежить від однієї обставини - доходу (виручки), та встановлено, що розмір штрафу не повинен перевищувати 1% від доходу (виручки). Відповідачем накладено штраф 8500,00 грн., що менше 1% доходу (виручки) позивача за 2008 рік.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів, що заснований до нього штраф перевищує вказаний відсоток.
Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок надання доказів в обґрунтовування вимог покладається на позивача.
Більш того, позов не обґрунтовується тим, що при застосуванні штрафу вказаний відсоток перевищений.
Отже, у суду відсутні підстави вважати, що при прийнятті рішення відповідачем порушене законодавство.
З матеріалів справи вбачається, що 1% від доходу (виручки) складає 22,98 тис.грн., згідно звітів позивача про продаж і запаси товарів у торговій мережі та мережі ресторанного господарства за 2008 рік дохід (виручка) складає 2298,0 тис. грн.
Таким чином, застосований до позивача штраф складає майже 1/3 від суми, яку відповідач мав право застосувати. При вирішенні питання про розмір штрафних санкцій, відповідач виходив з доходу від реалізації продукції, що належна інформація на вимогу від 22 квітня 2009 року № 05/886 від товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-2" не надійшла, порушення скоєно вперше (а.с. 11).
Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачена зміна не рішення шляхом зменшення штрафу, а зменшення штрафу при прийнятті судом рішення при наявності відповідних підстав.
З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог, а тому підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-2" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (від 10 грудня 2009 року у справі № 2-17/5991-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді О.Г. Градова
Г.К. Прокопанич