Постанова
Іменем України
07 квітня 2010 року Справа № 2-1/5800-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, дов. № 1763 від 17.11.2009;
відповідача: Довголюка Ігоря Анатолійовича, дов. № 533/11.5.2 від 23.11.2009;
третьої особи: не з'явилась;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 26.01.2010 у справі № 2-1/5800-2009
за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" (вул. Репіна, 122,Сімферополь,95034)
відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (бул.Т.Шевченка/вул.Пушкінська, 8/26,Київ,01004); (95034, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 26)
3-тя особа: ОСОБА_6 (АДРЕСА_1)
про скасування рішення та визнання недійсним договору
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.01.2010 у справі № 2-1/5800-2009 в частині визнання недійсним договору № 03, укладеного 11.03.2008 між ОСОБА_4 та відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк провадження у справі припинено.
В інший частині в позові відмовлено.
Щодо вимог про визнання договору поруки № 03 від 11.03.2008 суд зазначив, що такий спір непідвідомчий господарським судам, так як ця угода укладена між фізичною та юридичною особою, у зв'язку з чим застосував положення частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору поруки № 04 від 11.03.2008 місцевий суд зазначив, що позивач не є стороною цього договору і такий правочин жодним чином не порушує його права.
Вимоги позивача про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "Вітмет" оформлених протоколом № 5 від 03.03.2008 суд залишив без задоволення, оскільки позивачем не доведена наявність саме такого рішення.
Не погодившись з цим судовим актом позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.
Позивач зазначає, що суд порушив норми статей 12, 14, 98 Цивільного кодексу України, 22, 64 Конституції України, 80 Господарського процесуального кодексу України, 50 Закону України "Про господарські товариства", а також не врахував положення статей 213, 215, 627 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що сторони не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Проте, зазначене клопотання залишається судом без задоволення, так як сторони були присутні у судовому засіданні, що безумовно спростовує доводи позивача, а також у зв'язку з тим, що позивачем не було надано будь-якого доказу, який би вказував на неналежне повідомлення сторін. Більш того, згідно з ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.03.2010 у даній справі, розгляд справи був призначений на 07.04.2010 о 15 год. 40 хв. і такий судовий процесуальний документ був надісланий на адреси учасників судового процесу 29.03.2010, що підтверджується штампом канцелярії суду на зворотній сторінці останнього аркушу ухвали. Отже, сторони та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні надав суду також пояснення по апеляційній скарзі та заявив клопотання про виготовлення повного тексту постанови апеляційної інстанції. Вказане клопотання надійшло також у письмовому вигляді до Севастопольського апеляційного господарського суду за вх. № 3267 від 07.04.2010. У зв'язку з цим колегією суддів оголошено перерву до 17 год. 40 хв.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалась, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності третьої особи за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що учасниками товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" є ОСОБА_4 та фірма "Пілот".
03.03.2208 відбулись збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" за наслідками якого прийнято рішення зборів, яке оформлено у вигляді протоколу № 132 від 03.03.2008 (том 1, а. с. 10).
Саме такий документ доданий позивачем до позову.
Суд першої інстанції виходив з того, що у прохальній частині позову ОСОБА_4 просив визнати недійсним рішення загальних зборів -протокол № 5. Вказаного протоколу позивачем суду не було надано і тому суд відмовив у позові в цій частині. Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду, оскільки мотивувальна та описова частина позову вказують саме на те, що позивач не згоден із правомірністю прийнятого рішення загальними зборами від 03.03.2008 саме за № 132. Таким чином, ці вимоги суд апеляційної інстанції розглядає по суті.
Згідно з вказаним протоколом на зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" прийнято рішення про зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укласти із відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк договори поруки в якості забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Вітмет" обов'язків за кредитними договорами перед банком.
Позивач зазначає, що таке рішення протиправно зобов'язує фізичну особу -позивача на виконання певних дій. Але, такі доводи судова колегія відхиляє з огляду на наступне.
Вбачається, що ОСОБА_4 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" (власник 99% статутного фонду). При прийнятті рішення загальних зборів він був присутній на засіданні, про що свідчить його підпис на протоколі № 132 від 03.03.2008 (том 1, а. с. 10). При цьому, в протоколі також зазначено, що за вказане рішення голосували одноголосно. Таким чином, ОСОБА_4 самостійно виразив свою волю у цьому документі і доказів про те, що такі дії він здійснив у примусовому порядку позивачем не надано. Посилання позивача на те, що таке рішення суперечить положенням статті 98 Цивільного кодексу України по суті є правильним. Так, відповідно до частини 3 вказаної статті учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством. Проте, вбачається, що окрім позивача на загальних зборах приймала участь фірма "Пілот", яка володіє 1 % статутного фонду. Враховуючи факт одноголосного голосування, пункт 1 рішення загальних зборів був би прийнятим і без голосування ОСОБА_4
У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: - прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); - прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства). При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Таким чином, прийняття позивачем участі у голосування при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину не є безумовною підставою для визнання рішення зборів недійсним. У даному випадку рішення зборів не може бути визнано недійсним на підставі статті 98 Цивільного кодексу України.
За таких обставин пункт 1 протоколу від 03.03.2008 судовою колегією вважається правомірним, так як відповідав внутрішній волі позивача. Такий висновок узгоджується також із самим договором поруки № 03 від 11.03.2008 (том 1, а. с. 11), який був укладений позивачем пізніше і в якому зазначено, що ОСОБА_4 діє на підставі особистого волевиявлення.
Пункт 2 рішення загальних зборів, оформленого у вигляді протоколу, також не порушує права позивача у справі і вважається правомірним, так як не стосується ОСОБА_4, а зобов'язує третю особу ОСОБА_6, який будь-яких вимог у межах даної справи не заявляв.
Отже, судом першої інстанції по суті правомірно відмовив у позові в цій частині.
З матеріалів справи також вбачається, що 11.03.2008 між ОСОБА_4 та відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк укладений договір поруки № 03.
Цей правочин позивач просив суд визнати недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Однак, як правильно звернув увагу місцевий господарський суд, цей договір укладений між фізичною особою та юридичною особою.
Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України, тобто юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та у встановленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Цивільним процесуальним кодексом України передбачено, що справи у спорах, які виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин підвідомчі судам загальної юрисдикції.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що спір у даній справі є корпоративним, так як виник з корпоративних відносин у спорі між господарським товариством та його учасником є хибними, оскільки спір про визнання договору поруки недійсним стосується іншого відповідача у справі -відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, який також безпосередньо є стороною договору. Таким чином, вимоги про визнання недійсним договору поруки № 03 від 11.03.2008 не можуть вважатися корпоративними, а тому такий спір не підвідомчий господарським судам України, у зв'язку з чим господарський суд Автономної Республіки Крим правомірно припинив провадженні в цій частині на підставі частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги про визнання недійсним договору поруки № 04 від 11.03.2008 не підлягають задоволенню, так як цей правочин укладений між третьою особою - ОСОБА_6 та відповідачем - відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк. Тобто позивач не є стороною цієї угоди і, при цьому, яким чином вказаний договір порушує його особисті права, позивачем також належним чином не доведено.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2010 у справі № 2-1/5800-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.М. Гоголь
К.В. Волков