Постанова
Іменем України
01 квітня 2010 року Справа № 2-1/602-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Фенько Т.П.,
Антонової І.В.,
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Лора" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 09 лютого 2010 року у справі № 2-1/602-2010
за позовом Гвардійської селищної ради
(вул. К. Маркса, 63,Гвардійське, Сімферопольський р-н,97513)
до приватного підприємства "Лора"
(вул. Рикова, 7-2,Гвардійське, Сімферопольський р-н,97513)
про розірвання договору концесії
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 лютого 2010 року у справі № 2-1/602-2010 позов Гвардійської селищної ради до приватного підприємства "Лора" про розірвання договору концесії задоволено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, приватне підприємство "Лора" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню.
Відзив на апеляційну скаргу від Гвардійської селищної ради до Севастопольського апеляційного господарського суду не надходив.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 березня 2010 року, у зв'язку з відпусткою та з метою дотримання графіку розгляду справ, суддю Ткаченко М.І. замінено на суддю Фенько Т.П.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 вересня 2004 року між Гвардійською селищною радою (далі - концесієдавець) та приватним підприємством «Лора»(далі - концесіонер) укладений концесійний договір № 2 (далі -Договір) (а.с.19-25).
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що концесієдавець надає на 10 років концесіонеру право здійснювати управління (експлуатацію) об'єктом концесії, з метою задоволення суспільних потреб у сфері житлово-комунальних послуг за умови сплати концесійних платежів і виконання інших умов цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору об'єкти концесії зазначені у додатках № 1 та 2 до договору, (а.с. 26-27).
Згідно з пунктом 3.2.1 Договору сторони обумовили, що концесіонер зобов'язаний виконувати умови укладеного договору.
За умовами договору приватне підприємство «Лора»здійснює наступні виді робіт та послуг: водопостачання, водовідведення, вивіз ТБО, житлово-комунальні послуги, ремонтні роботи та інше.
З матеріалів справи вбачається, що згідно актів, складених жильцями об'єктів договору концесії відповідачем неналежним чином виконуються послуги, обумовлені договором концесії № 2 від 17 вересня 2004 року, а саме, приватним підприємством «Лора»не здійснюється холодне водопостачання, вбирання під'їздів, дахів, підвалів, вивіз сміття, тощо, вищевказані акти затверджені Гвардійською селищною радою.
В подальшому, за колективним зверненням жильців гарнізону смт. Гвардійське Сімферопольською міжрайонною природоохоронною прокуратурою проведено перевірку додержання відповідачем вимог санітарно-епідеміологічного, природоохоронного законодавства.
За результатами проведеної перевірки виявлені порушення приватним підприємством «Лора»вимог діючого законодавства. у зв'язку з чим прокуратурою винесений припис про негайне усунення порушень природоохоронного законодавства. При цьому, у якості міри для усунення порушень Гвардійській селищній раді запропоновано вирішити питання щодо доцільності подальшого конання відповідачем договору концесії.
Рішенням позачергової сесії позивача від 20 листопада 2009 року, у зв'язку із неналежним виконанням приватним підприємством «Лора»умов спірного договору, вирішено ініціювати дострокове розірвання концесійного договору № 2 від 17 вересня 2004 року.
Вказані обставини стали підставою для звернення Гвардійської селищної ради до господарського суду з даним позовом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про концесії» концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику; Договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб
Згідно з статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зазначена норма кореспондується із приписами частини 2 статті 15 Закону України «Про концесії».
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання стають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
Відповідно до пункту 14.3 Договору сторони обумовили, що за вимогою однієї із сторін договір може бути розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами своїх обов'язків.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки приватним підприємством «Лора»у порушення вимог статей 33, 34 Господарського кодексу України не надано жодних доказів належного виконання зобов'язань за договором концесії № 2 від 17 вересня 2004 року, а також факт невиконання відповідачем обов'язків за договором підтверджується матеріалами зазначеної справи.
Висновки приватного підприємства «Лора», які викладенні у апеляційній скарзі спростовуються матеріалами справи, а тому є необґрунтованими.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга необґрунтована, а тому задоволенню не підлягає, рішення судом першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судовому рішенні, відповідають обставинам справи, інших підстав для зміни (скасування) рішення у суду не має.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Лора»залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 лютого 2010 року у справі № 2-1/602-2010 без змін.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді Т.П. Фенько
І.В. Антонова