Постанова
Іменем України
30 березня 2010 року Справа № 5020-4/014
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Волкова К.В.,
Голика В.С.,
за участю представників сторін:
позивача: Соколова Вікторія Вікторівна, довіреність № 06 від 23.01.2009,
відповідачів: не з'явилися,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 16.02.2010 у справі № 5020-4/014
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вода і партнери" (вул. Камишове шосе, 15, місто Севастополь, 99014) (вул. Первомайська, 10, смт. Кача, місто Севастополь, 99804)
до приватного підприємства "Еллада-Дринк" (вул. Н. Краєвої, 15, місто Севастополь, 99016)
товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" (вул. 2-га Краснознамьонна, 16в, місто Луганськ, 91029) (вул. Лутугінська, 133, місто Луганськ, 91029)
про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вода і партнери" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з приватного підприємства "Еллада-Дринк" 100 грн заборгованості на підставі договору поруки б/н від 03.08.2009, з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" -37 737, 36 грн боргу за договором поставки № ДП-В/11.2008/015 від 10.11.2008, 1 560, 90 грн пені, 3% річних у сумі 249, 80 грн та 598, 85 грн інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.02.2010 у справі № 5020-4/014 позов задоволено частково.
Стягнуто з приватного підприємства "Еллада-Дринк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вода і партнери" 100 грн заборгованості, з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" - 37 637, 36 грн заборгованості, 1 560, 90 грн пені, 3% річних у сумі 249, 80 грн та 598, 84 грн інфляційних втрат. У іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується заборгованість у сумі 37 737, 36 грн за договором поставки № ДП-В/11.2008/015 від 10.11.2008 та неналежне виконання відповідачами взятих на себе зобов'язань.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, прийняти нове, яким провадження у справі припинити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про прострочення строків оплати не відповідають умовам договору поставки № ДП-В/11.2008/015 від 10.11.2008, оскільки пунктом 5.2 вказаного договору не встановлено з якого моменту слід відраховувати 30 календарних днів -строк для оплати товару. На думку заявника апеляційної скарги, даний пункт слід застосовувати в контексті частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.
Крім того, відповідач зазначає на порушення судом частини 1 статті 58, частини 5 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останній не повернув позовну заяву, в якій порушено правила поєднання вимог.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
10.11.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Вода і партнери" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" (покупець) укладено договір поставки № ДП-В/11.2008/015, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупцю на підставі заявок останнього продукцію, а покупець -прийняти та оплатити поставлений товар, а також тару в строки, встановлені цим договором (а. с. 16).
Даний договір укладено з протоколом розбіжностей, згідно з яким пункти 3.3, 4.3, 5.1, 6.1, 6.3 укладено в редакції покупця, пункти 6.4, 6.6 -виключено (а. с. 18).
Для забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" зобов'язань з оплати вартості поставленого товару за договором № ДП-В/11.2008/015 від 10.11.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Вода і партнери" (кредитор) та приватним підприємством "Еллада-Дринк" (поручитель) 03.08.2009 було укладено договір поруки, відповідно до пункту 1 якого поручитель зобов'язався відповідати в межах суми в розмірі 100 грн в частині оплати основного боргу за поставлений товар, за неустойку, пеню, збитки та інше -поручитель відповідальності не несе (а. с. 19).
На виконання договору поставки № ДП-В/11.2008/015 від 10.11.2008 товариством з обмеженою відповідальністю "Вода і партнери" поставлено товар за видатковими накладними № VP-00296 від 10.08.2009, № VP-00276 від 08.08.2009, № VP-00275 від 05.08.2009, № VP-00226 від 10.07.2009 на загальну суму 42 021, 26 грн (а. с. 10 -13).
Факт отримання товару товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" підтверджується підписом представника покупця на видаткових накладних, скріпленого печаткою товариства, та не заперечується останнім.
У позові позивач вказує, що покупцем сплачено лише 4 283, 90 грн, у зв'язку з чим заборгованість становить 37 737, 36 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" в апеляційній скарзі не заперечує факт відсутності оплати поставленого товару.
У зв'язку з невиконанням покупцем своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого товару за договором № ДП-В/11.2008/015 від 10.11.2008 товариство з обмеженою відповідальністю "Вода і партнери" відповідно до пункту 3.1 договору поруки б/н від 03.08.2009 направило вимогу про сплату заборгованості протягом трьох днів з моменту отримання цієї вимоги в розмірі, зазначеному в пункті 1.1 договору поруки (а. с. 25).
Невиконання відповідачами взятих на себе договірних зобов'язань стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Вода і партнери" до суду з відповідним позовом.
Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає, що підстав для задоволення вимог апеляційної скарги немає, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У підпункті 4.1.1 договору поставки № ДП-В/11.2008/015 від 10.11.2008 покупець зобов'язався своєчасно здійснювати розрахунки за поставлений товар згідно з пунктом 5.2 договору. Пункт 5.2 встановлює наступні умови оплати: покупець отримує товар від постачальника на умовах відстрочення платежу на строк не більше 30 календарних дня.
Таким чином, на підставі пункту 5.2 договору товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" за видатковими накладними № VP-00296 від 10.08.2009, № VP-00276 від 08.08.2009, № VP-00275 від 05.08.2009, № VP-00226 від 10.07.2009 (а. с. 10 -13) отримано товар 10.07.2009 на суму 25 660, 80 грн, 05.08.2009 -на суму 16 348, 46 грн, 10.08.2009 на суму 12 грн на умовах відстрочення платежу на строк не більше 30 календарних дня. Відстрочення платежу -це перенесення на більш пізній строк сплати платежу.
Виходячи з зазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірних висновків про те, що кінцевим строком оплати є наступний день після спливу 30 денного терміну з дня поставки товару, що зазначений у видаткових накладних.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" доказів оплати поставленого товару у визначений строк не надано, у зв'язку з чим 37 737, 36 грн є сумою заборгованості за договором поставки № ДП-В/11.2008/015 від 10.11.2008 і підлягає сплаті.
Неналежне виконання покупцем зобов'язань з оплати вартості поставленого товару за договором № ДП-В/11.2008/015 від 10.11.2008 забезпечено договором поруки б/н від 03.08.2009 (а. с. 19).
Відповідно до частин 2, 3 статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
У даному випадку сторонами в пунктах 1, 3 укладеного договору поруки передбачили, що поручитель та боржник не є солідарними боржниками, поручитель - приватне підприємство "Еллада-Дринк" несе відповідальність в межах суми в розмірі 100 грн в частині оплати основного боргу за поставлений товар, за неустойку, пеню, збитки та інше -поручитель не відповідає (а. с. 19).
Отже, приватне підприємство "Еллада-Дринк" відповідає за зобов'язаннями товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" за договором № ДП-В/11.2008/015 від 10.11.2008 в межах, встановлених договором поруки.
Виходячи з зазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з приватного підприємства "Еллада-Дринк" 100 грн заборгованості та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" іншої частини боргу в розмірі 37 637, 36 грн.
Оскільки 100 грн боргу позивач просить стягнути з приватного підприємства "Еллада-Дринк", то місцевим господарським судом правомірно зменшено суму боргу, що підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність", та відмовлено у позові в частині стягнення з боржника 100 грн.
Відповідно до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Різновидом неустойки є пеня, яка згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У пункті 6.2 договору поставки № ДП-В/11.2008/015 від 10.11.2008 сторони передбачили, що за недотримання строків оплати товарів, встановлених у пункті 5.2 договору, покупець оплачує постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу від суми боргу.
Отже, розмір пені, встановлений пунктом 6.2 договору поставки, не суперечить статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" і підлягає застосуванню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судова колегія вважає його таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а висновки суду першої інстанції про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" 1 560, 90 грн пені правомірними.
Згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пункт 6.3 договору поставки № ДП-В/11.2008/015 від 10.11.2008, який встановлював 10 % річних за несвоєчасну та/або неповну оплату товару, виключений сторонами за результатами розгляду позивачем протоколу розбіжностей (а. с. 18).
Таким чином, річні розраховуються в розмірі 3%.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія вважає його таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а висновки суду першої інстанції про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" 3% річних у сумі 249, 80 грн та 598, 85 грн інфляційних втрат правомірними.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що договором поставки № ДП-В/11.2008/015 від 10.11.2008 не встановлений строк оплати, а тому слід застосовувати положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, спростовуються умовами пунктів 5.2, 6.2 вказаного договору. Так, відповідно до пункту 5.2, що встановлює умови оплати, покупець отримує товар від постачальника на умовах відстрочення платежу на строк не більше 30 календарних дня. Отже, отримання товару пов'язується договором з умовами його оплати, а тому 30 календарних днів слід відраховувати з дати отримання товару. Більш того, згідно з пунктом 6.2 договору поставки № ДП-В/11.2008/015 від 10.11.2008 день, наступний за днем, коли повинна була бути здійснена оплата, автоматично є днем пред'явлення вимоги про оплату поставленого товару.
Посилання товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" на порушення судом частини 1 статті 58, частини 5 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає безпідставними, оскільки позовні вимоги до відповідачів у даній справі зв'язані між собою підставою виникнення -порушення покупцем умов договору поставки № ДП-В/11.2008/015 від 10.11.2008 з оплати поставленого товару. У випадку, якщо товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" належним чином були виконані договірні зобов'язання, то підстав для пред'явлення вимог до приватного підприємства "Еллада-Дринк" не було. У такому випадку договір поруки є лише підставою для пред'явлення вимог до поручителя. Крім того, позовні вимоги у даній справі зв'язані між собою поданими доказами -наявність заборгованості за договором поставки № ДП-В/11.2008/015 від 10.11.2008. При цьому слід зазначити, що процесуальне законодавство вимагає встановлення пов'язаності між собою позовних вимог за однією лише альтернативної умовою: підставою виникнення або за поданими доказами.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Співдружність" залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 16.02.2010 у справі № 5020-4/014 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді К.В. Волков
В.С. Голик