Постанова
Іменем України
15 березня 2010 року Справа № 2-7/3274-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Заплава Л.М.,
Градової О.Г.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, підприємство "Мідія";
представник відповідача, Лисякова Марина Павлівна, довіреність № 343/40/01 від 15.03.10, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради;
представник відповідача, не з'явився, комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя";
третя особа, не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;
розглянувши апеляційну скаргу підприємства "Мідія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І. ) від 23 листопада 2009 року у справі № 2-7/3274-2009
за позовом підприємства "Мідія" (вул. Турецька, 28, місто Сімферополь, 95011)
до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь,95000)
комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" (вул. Кримських партизан, 13, місто Сімферополь, 95013)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
про визнання дій протиправними, скасування рішення та спонукання до укладення договору,
Підприємство "Мідія" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання протиправними дій Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради з проведення конкурсу на право укладення договору оренди нежитлового приміщення за адресою: місто Сімферополь, вул. Турецька, 28, скасування рішення Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про затвердження результатів конкурсу від 22 травня 2009 року на право укладення договору оренди в частині визнання права на укладення договору нежитлового приміщення за адресою: місто Сімферополь, вул.. Турецька, 28 з ПП ОСОБА_3 та спонукання комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" до укладення договору оренди нежитлового приміщення за адресою: місто Сімферополь, вул. Турецька, 28 відповідно до діючого законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відносно спірного об'єкту було прийнято рішення про приватизацію і відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", частини 6 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з моменту прийняття рішення о приватизації спірного майна, відносно нього припинилась дія норм Господарського кодексу України в частині передачі його в оренду. Крім того, позивач вказує на те, що в березні 2009 року комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" незаконно відмовило йому в черговому продовженні договору оренду.
14 вересня 2009 року підприємство "Мідія" звернулось до суду з заявою про уточнення позовних вимог, якою змінило останню позовну вимогу на вимогу про спонукання комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" продовжити договір оренди нежитлового приміщення за адресою: місто Сімферополь, вул. Турецька, 28 від 28 квітня 2003 року №474 до 28 квітня 2011 року включно, при цьому, посилаючись на нову редакцію частину 4 статті 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”від 10 червня 2009 року.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2009 року у справі № 2-7/3274-2009 у задоволенні позову відмовлено.
В основу судового рішення покладений висновок про недоведеність позовних вимог, зокрема вказано на те, що частина 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та частина 6 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" надають право передачі в оренду майна державного підприємства, що приватизується, з дозволу державних органів приватизації, яким є відповідач і який у відповідності з діючим законодавством провів конкурс на право укладення договору оренди спірного майна.
Не погодившись з рішенням суду, підприємство "Мідія" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким позов задовольнити.
Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги тим, що судом неправомірно проігноровано правові положення статті 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, а також ті факти, що позивач з 1999 року був добросовісним орендарем спірного майна та, що вказане приміщення було включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Розгляд справи відкладався.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 березня 2010 року суддю Прокопанич Г.К. замінено на суддю Градову О.Г.
У судові засідання, призначені на 22 лютого 2010 року та на 15 березня 2010 року, представники позивача, комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" та третя особа не з'явились, про місце судового засідання були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується витягом зі списку згрупованих внутрішніх поштових відправлень від 24 лютого 2010 року.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судова колегія з урахуванням думки присутнього у судовому засіданні представника відповідача визнала можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, які не з'явились, за наявними документами в матеріалах справи.
Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
22 жовтня 1999 року між комунальним підприємством Житлово-експлуатаційним об'єднанням Центрального району міста Сімферополя (орендодавець) та підприємством “Мідія”(орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення №474 (а. с. 13, т. 1), пунктом 1 якого визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає у тимчасове користування наступне приміщення - нежиле приміщення площею 95,6 кв. м, яке розташоване за адресою: вул. Турецька, 28, місто Сімферополь.
Відповідно до пункту 2.1 договору орендоване приміщення надається орендарю для розміщення медичного центру, офісу.
Договір діє з 22 жовтня 1999 року до 27 вересня 2000 року (пункт 3.1 договору).
В подальшому вищевказаний договір неодноразово був переукладений між сторонами на нові строки.
08 квітня 2003 року між сторонами у справі був укладений договір №474 оренди тих самих нежитлових приміщень зі строком його дії до 08 квітня 2004 року (а. с. 14, т.1).
Укладеною між сторонами угодою від 28 квітня 2008 року до договору оренди нежитлового приміщення від 08 квітня 2003 року №474 по вул. Турецькій, 28 строк оренди був продовжений до 28 квітня 2009 року включно (а. с. 15, т.1).
Листом від 17 травня 2009 року підприємство “Мідія”звернулося до міського голови міста Сімферополя з проханням укласти договір оренди нежитлового приміщення по вул.. Турецькій, 28 площею 95,6 кв. м для розміщення перукарні і офісу строком на один рік, при цьому зазначивши, що зобов'язання відносно умов конкурсу зобов'язується виконувати з додатком цих зобов'язань (а. с. 18-20, т.1).
22 травня 2009 року був проведений конкурс з передачі в оренду нежитлових приміщень загальною площею 95,6 кв. м по вул. Турецькій, 28, за результатами якого складений протокол засідання конкурсної комісії №76 від 22 травня 2009 року, з якого вбачається, що в конкурсі брали участь 2 претендента: підприємство “Мідія”та фізична особа-підприємець ОСОБА_3, переможцем якого визнаний останній як особа, що внесла найкращі конкурсні пропозиції.
Результати конкурсу були опубліковані в місцевому друкованому видані - газеті "Южная столица" від 29 травня 2009 року (а. с. 29, т. 1).
Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з тим, що підприємство "Мідія" вважає факт проведення вказаного конкурсу відповідачем і, як наслідок, його результати, неправомірними у зв'язку з тим, що стосовно спірного об'єкту оренди прийнято рішення про приватизацію і відповідно до частини 4 статті 12 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”, частини 6 статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відносно нього припинилась дія норм Господарського кодексу України в частині передачі його в оренду.
Проаналізувавши обставини даної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Так, предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності для визнання протиправними дій Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради з проведення конкурсу на право укладення договору оренди нежитлового приміщення за адресою: місто Сімферополь, вул. Турецька, 28, скасування рішення Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про затвердження результатів конкурсу від 22 травня 2009 року на право укладення договору оренди в частині визнання права на укладення договору нежитлового приміщення за адресою: місто Сімферополь, вул. Турецька, 28 з ПП ОСОБА_3 та спонукання комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" до укладення договору оренди нежитлового приміщення за адресою: місто Сімферополь, вул. Турецька, 28 відповідно до діючого законодавства.
Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріальною правовідношення.
Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать, обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Так, при обґрунтуванні своїх вимог підприємство "Мідія" посилається на положення частини 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та частина 6 статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.
Однак, судова колегія проаналізувавши дані норми, дійшла висновку щодо їх недостатності в якості правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства: орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку функції з управління цим майном державним органам приватизації; Стосовно цього підприємства припиняється дія норм Господарського кодексу України в частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, а також забороняється передача майна в іпотеку. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування державного підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу державних органів приватизації.
Частиною 6 статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” визначено, що з прийняттям рішення про включення об'єкта до одного з переліків, зазначених у частині першій цієї статті, стосовно нього припиняється дія норм Господарського кодексу України у частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, а також забороняється передача майна в іпотеку. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування підприємства, що приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу органу приватизації.
Відповідно до пункту 6 Листа Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна" від 25 квітня 2001 року N 01-8/500 (з наступними змінами та доповненнями) на підставі частини четвертої статті 12 Закону та частини шостої статті 7 Закону про малу приватизацію з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства стосовно цього підприємства припиняється чинність окремих норм Закону України "Про підприємства в Україні". Такі підприємства не вправі без дозволу органу приватизації укладати угоди купівлі-продажу, передачі, обміну, здачі в оренду майна, що знаходиться у віданні підприємства, надавати це майно безоплатно, списувати його, випускати та придбавати цінні папери, надавати та одержувати певного розміру кредити.
Системний аналіз викладених положень дає підстави зробити висновок, що викладені норми законів не містять безумовну заборону на передачу в оренду майна, стосовно якого прийнято рішення про приватизацію, лише пов'язують її зі згодою відповідного органу приватизації.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Згідно з пунктом 3 Положення про Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, затвердженого рішенням Сімферопольської міськради №16 від 18 січня 2007 року основними завданнями Фонду є здійснення повноважень власника комунального майна, організація та проведення приватизації комунального майна, формування, облік та передача в оренду комунального майна м. Сімферополя.
Розділом II вищевказаного Положення визначено, що Фонд організує та проводить приватизацію майна комунальної власності міста Сімферополя (п. 1.1); здійснює повноваження власника відносно комунального майна міста Сімферополя з моменту прийняття рішення про його приватизацію (п. 1.2); організує проведення конкурсі та аукціонів (п. 1.20); здійснює повноваження орендодавця комунального майна міста Сімферополя або в установленому порядку надає згоду на оренду підприємствам, установам, організаціям комунальної власності (п. 1.31).
Отже, органом приватизації майна комунальної власності міста Сімферополя є Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, про що також зазначено в письмових поясненнях Сімферопольської міської ради, наявних в матеріалах справи.
Таким чином, конкурс на право оренди нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Турецька, 28, був проведений власно самим органом приватизації, у зв'язку з чим судова колегія цілком погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно безпідставності посилань позивача в обґрунтування своїх вимог на порушення Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради вищевказаних положень частини 4 статті 12 Закону України “Про приватизацію державного майна”та частини 6 статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.
Відповідно до пункту 11 Положення про порядок передачі в оренду комунального майна (цілісних майнових комплексів, індивідуально визначеного майна, нежилих приміщень тощо), яке є власністю територіальної громади міста Сімферополя, затвердженого рішенням Сімферопольської міської ради №220 від 29 березня 2007 року, конкурс на право оренди об'єкта полягає у визначенні орендаря, який запропонував найбільшу ставку орендної плати у відсотках, при забезпеченні виконання та інших умов конкурсу, або найкращі умови використання об'єкта оренди.
Згідно з пунктом 12.1 Положення основним критерієм визначення переможця є максимальна ставка орендної плати у відсотках при обов'язковому забезпеченні виконання інших умов конкурсу, або найліпші умови використання об'єкта оренди.
Як свідчить протокол №76 від 22 березня 2009 року засідання конкурсної комісії з передачі в оренду нежитлових приміщень загальною площею 95,6 кв. м. по вул. Турецькій, 28, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 був визнаний переможцем на підставі того, що за інших рівних умов запропонував найвищу максимальну ставку орендної плати: за парикмахерську - 13%, за офіс - 19% річних від вартості об'єкта оренди, у той час як позивачем були запропоновані ставки орендної плати на рівні 5% та 15% відповідно.
Отже, при проведенні Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради конкурсу і визначенні його переможця судова колегія не встановила будь-яких порушень, які могли бути підставою для скасування його результатів і визнання дій відповідача з його проведення неправомірними.
Стосовно заяви позивача про уточнення позовних вимог від 14 вересня 2009 року, яким змінені підстава і предмет останньої вимоги про спонукання комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" до укладення договору оренди нежитлового приміщення за адресою: місто Сімферополь, вул. Турецька, 28 відповідно до діючого законодавства на вимогу про спонукання комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" продовжити договір оренди нежитлового приміщення за адресою: місто Сімферополь, вул. Турецька, 28 від 28 квітня 2003 року №474 до 28 квітня 2011 року включно, при цьому, посилаючись на нову редакцію частину 4 статті 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”від 10 червня 2009 року, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи те, що підприємство "Мідія" фактично змінило і підставу і предмет зазначеної позовної вимоги, то судова колегія вважає, що заява від 14 вересня 2009 року про уточнення позовних вимог не може бути прийнята до розгляду, оскільки вона надана з порушенням частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання заявника апеляційної скарги на частину 4 статті 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, відповідно до якої орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки, також судом апеляційної інстанції не може бути визнано обґрунтованим, оскільки, по-перше, по суті розглядається позовна вимога про спонукання відповідача укласти новий договір оренди з підстав викладених вище, а вона не відповідає змісту даної норми, а по-друге, вона не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки дана редакція цієї норми була прийнята 10 червня 2009 року, тобто після проведення конкурсу і закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення за адресою: місто Сімферополь, вул. Турецька, 28 від 28 квітня 2003 року №474, крім того, судом апеляційної інстанції від позивача витребувались докази звернення до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради з заявою про продовження договору оренди нежитлового приміщення від 08 квітня 2003 року №474 за місяць до його закінчення, однак заявник таких доказів не представив.
Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявник апеляційної скарги не довів обґрунтованість своїх вимог, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.
За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України з правильним встановленням всіх обставин справи.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу підприємства "Мідія" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2009 року у справі № 2-7/3274-2009 залишити без змін. Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді Л.М. Заплава
О.Г. Градова