Постанова
Іменем України
16 березня 2010 року Справа № 2-1/3459-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Лисенко В.А.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Кириленко Олена Сергіївна, довіреність № б/н від 01.02.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Союз Д2";
відповідача: не з'явився, Сімферопольська міська рада;
розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 12 листопада 2009 року у справі № 2-1/3459-2009
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Д2" (вул. Турецька, 12,Сімферополь,95011)
до Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)
про визнання нечинним рішення та спонукання до виконання певних дій
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Союз - Д2”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, Сімферопольської міської ради, про визнання рішення від 19 березня 2009 року №734 незаконним в частині відмови позивачу в продовжені договору оренди земельної ділянки для обслуговування та експлуатації автостоянки для службового та технологічного транспорту по вул. Пушкіна, 35. Також, позивач просить вважати договір оренди земельної ділянки від 05 липня 2002 року №2-Л-835 із внесеними змінами та доповненням від 04 березня 2005 року поновленим на той самий строк та на тих самих умовах (а.с. 2-5).
Позовні вимоги мотивовані посиланням позивача на факт порушення відповідачем під час прийняття спірного рішення норм діючого законодавства.
15 жовтня 2009 року в процесі розгляду справи позивач уточнював позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, він просив визнати рішення від 19 березня 2009 року №734 незаконним в частині відмови товариству з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Союз - Д2” пункту 3.5 про продовження договору оренди для обслуговування та експлуатацію автостоянки для службового та технологічного транспорту по вул.. Пушкіна, 35, у зв'язку з закінченням встановленого строку оформленням документів. Також, позивач просив вважати договір оренди земельної ділянки від 05 липня 2002 року „2-Л-835 із внесеними зміни та доповненнями від 04 березня 2005 року -поновленим на той самий строк та на тих самих умовах (а.с. 80).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2009 року у справі №2-1/3459-2009 (суддя Ковтун Л.О.) позов товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Союз-Д2” задоволено.
Визнано нечинним пункт 3.5 рішення Сімферопольської міської ради від 19 березня 2009 року №734, в частині відмови товариству з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Союз-Д2” у продовжені договору оренди для обслуговування та експлуатації автостоянки для службового та технологічного транспорту по вул.. Пушкіна, 35
Визнано договір оренди земельної ділянки від 05 липня 2002 року №2-Л-835 з внесеними змінами та доповненнями від 04 березня 2005 року, розташованої по вул.. Пушкіна, 35 в місті Сімферополі пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах.
Не погодившись з рішенням суду, Сімферопольська міська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Так, заявник апеляційної скарги вважає, що прийняття рішення про надання позивачеві земельної ділянки є правом Сімферопольської міської ради, як органу місцевого самоврядування, а не його обов'язком.
У судове засідання, призначене на 16 березня 2010 року, представник відповідача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.
Представник позивача проти задоволення заявлених вимог апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
05 липня 2002 року на підставі рішення 23-ї сесії 23 скликання Сімферопольської міської ради №382 від 12 грудня 201 року, між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Союз-Д2” був укладений договір оренди земельної ділянки №2-Л-835 площею 0,2293 га., що розташована за адресою: місто Сімферополь, вул. Пушкіна. 35. (а.с. 34-39).
Згідно пункту 2.1 договору, він укладений строком на 5 років, дія якого починається з дня державної реєстрації.
Державну реєстрацію договору проведено 30 жовтня 2002 року.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору орендатор при інших рівних умовах має переважне право на укладення нового договору оренди. Про свої наміри класти договір оренди на новий строк орендатор повідомляє орендодавця не менш ніж за два місяці до скінчення строку дії цього договору.
04 березня 2005 року між сторонами у справі укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 05 липня 2002 року, якою сторони обумовили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0691 га для будівництва адміністративної споруди зі складськими приміщеннями та ділянка площею 0,1602 га для обслуговування та експлуатації автостоянки (а.с. 42-44).
Судом першої інстанції було встановлено, що згідно умов договору позивач у 2007 році звернувся до органу місцевого самоврядування із пропозицією продовжити орендні правовідносини.
Протоколом №8 від 31 травня 2007 року попереднього узгодження розміщення об'єктів будівництва на території Центрального району міста Сімферополя спільного засідання технічної ради і постійної комісії міської ради з питань містобудування, раціонального природокористування, екології і земельних відносин відмовлено в продовженні договору оренди.
В свою чергу, лише 19 березня 2009 року рішенням Сімферопольської міської ради №734 позивачу відмовлено у продовженні договору оренди земельної ділянки, переданої для обслуговування та експлуатації автостоянки по вул. Пушкіна. 35 в місті Сімферополі (а.с. 6-13).
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника сторони, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.
З урахуванням пункту 12 розділу 10 Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, в даному випадку -відповідача у справі Сімферопольської міської ради.
Чинне земельне законодавство передбачає два види користування землею: право постійного користування та оренда (глава 15 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України „Про оренду землі”, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно статті 2 Закону України „Про оренду землі” відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Положення статті 123 Земельного кодексу України передбачають, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
При цьому, юридична особа, яка зацікавлена в одержанні земельної ділянки в постійне користування із земель комунальної власності має звернутися з відповідним клопотанням до відповідної місцевої ради, до якого мають бути додані документи, які обґрунтовують її розмір та визначення, місце розташування. Для розгляду наданої заяви встановлений місячний строк протягом якого місцева рада має розглянути клопотання та надати згоду або відмовити у задоволенні такої заяви.
Аналогічний порядок передбачений й для юридичних осіб, які бажають отримати земельну ділянку на умовах оренди.
Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
При цьому, слід зазначити, що частиною 2 статті 19 Конституції України та пункту З статті 24 закону України „Про місцеве самоврядування” передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2.2 договору оренди земельної ділянки від 05 липня 2002 року встановлено, що після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право на укладення нового договору оренди.
Як вже зазначалось строк дії спірного договору встановлений 5 років з дня державної реєстрації договору.
Згідно з частиною 3 статті 33 Закону України „Про оренду землі” у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Таким чином, вказана норма передбачає обов'язковість пролонгації договору оренди земельної ділянки (поновлення на той самий строк і на тих самих умовах) в разі відсутності письмових заперечень орендодавця.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що не виключається наявність достатніх підстав вважати, що оспорюване рішення Сімферопольської міської ради від 19 березня 2009 року (в частині відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки від 05 липня 2002 року) є неналежною формою вираження орендодавцем своїх письмових заперечень щодо поновлення з позивачем вказаного договору оренди, оскільки воно прийняте поза межами встановленого місячного строку.
Стаття 55 Конституції України, частина 9 статті 123 Земельного кодексу України гарантує осо6ам, що звернулися до органів виконавчої влади або місцевого самоврядування з клопотанням про надання земельних ділянок, право оскаржити в судовому порядку відмову вказаних органів в наданні земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду. Під залишенням клопотання без розгляду розуміється, також, і не розгляд клопотання протягом встановленого законодавством місячного терміну.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем порушенні положення закону щодо розгляду клопотання позивача, та відповідно порушено право позивача, яке підлягає захисту.
Також, приймаючі до уваги належне виконання позивачем обов'язків за договором оренди земельної ділянки, суд вважає, що позовні вимоги про визнання договору оренди від 05 липня 2002 року №2-Л-835 із внесеними змінами та доповненнями від 04 березня 2005 року пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах відповідає положенням діючого законодавства та захист прав, обраний позивачем, встановлений статтею 16 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Сімферопольської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2009 року у справі №2-1/3459-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді В.А. Лисенко
І.В. Черткова