Постанова
Іменем України
01 квітня 2010 року Справа № 2-6/3858-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Заплава Л.М.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
позивач, не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;
відповідача, не з'явився, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради;
третьої особи, не з'явився, комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя";
розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 17 грудня 2009 року у справі № 2-6/3858-2009
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ОСОБА_3)
до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000)
3-тя особа - комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя" (вул. Лермонтова, 17, Сімферополь, 95000) про визнання відмови незаконною та спонукання до виконання певних дій,
Рішенням місцевого господарського суду позов (з урахуванням уточнень та доповнень - а.с. 54-58, 109 т. 1) задоволено частково. Визнано незаконною відмову відповідача у виконанні рішення органу місцевого самоврядування про малу приватизацію, у тому числі нежитлового підвального приміщення, що знаходиться у оренді позивача. В іншій частині позовних вимог щодо обов'язку виконати відповідачем вказане рішення міської ради, підготувати необхідні документи і провести необхідні заходи з приватизації нежитлових приміщень відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42,50 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено те, що спірне приміщення є допоміжним, а тому його приватизація можлива; однак, позивач неправильно обрав спосіб захисту свого права, а тому у позові про зобов'язання відповідача здійснити певні дії відмовлено.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, у позові відмовити через те, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків обставинам справи.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Сторони та третя особа не скористалися правом на участь в судовому засіданні їх представників, про час та місце засідання сповіщені ухвалою суду, копії якої направлені 22 березня 2010 року рекомендованою кореспонденцією та представник відповідача був повідомлений під розписку 18 березня 2010 року (а.с. 6 т. 2). Заяв про відкладення розгляду справи до суду не надійшло. У справі достатньо доказів для розгляду спору. Тому судова колегія розглядає справу за відсутністю представників сторін та третьої особи.
Витребувані апеляційним господарським судом додаткові докази щодо статусу спірного приміщення не надані, але у справі є достатні докази для розгляду справи, в тому числі судова будівельна експертиза з фототаблицею (а.с. 91-98 т. 1), характеристика приміщення з викопіровкою - планом (а.с. 81-85 т. 1). А тому можливо розглянути спір на підставі доказів, що є у справі.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд встановив наступне:
12 липня 2002 року між орендодавцем, комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя", та орендарем, позивачем, укладений типовий договір №68/4 оренди нежитлового приміщення (підвал) загальною площею 47,6 кв.м., розташованого по АДРЕСА_3, для надання побутових послуг по ремонту комп'ютерної техніки, на строк (з урахуванням додаткових угод) до 31 серпня 2009 року (а.с. 13-14, 17 т. 1).
У червні 2007 році позивачем, за згодою орендодавця, був здійснений капітальний ремонт орендованого підвального приміщення. Вартість цих поліпшень нерухомого майна склала 55.465,20 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою (а.с. 18-19 т. 1) та відповідачем і третьою особою не оспорюється.
19 березня 2009 року на заяву позивача (а.с. 75 т. 1) рішенням №690 46 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради "Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік" вказане приміщення включено до Переліку об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, які підлягають приватизації шляхом викупу, в тому числі вказаного приміщення шляхом його викупу позивачем (а.с. 20-21 чи 99-101, 104-107 т. 1).
08 травня 2009 року листом №01-ш відповідач повідомив позивача про те, що не вбачається можливості проведення заходів з приватизації цього нежитлового приміщення, оскільки на даний час питання правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу (підвалів) є законодавчо неврегульованими (а.с. 22 т. 1).
Відповідно до технічного висновку вказане приміщення знаходиться в підвалі трьохповерхового житлового будинку, приміщення є відокремим та має окремий вхід, пункт теплової енергії розташований окремо, у вказаному приміщенні не проходять магістральні межі каналізації, однак, проходять магістральні межі водо- та тепло- забезпечення, приміщення не використовується для електропостачання та електрообладнання чи електрощитової, вводу газопостачання, а тому це приміщення не є допоміжним (а.с. 24-30 чи 76-80 т. 1).
Надана характеристика приміщення (а.с. 81-85 т. 1).
З висновку судової будівельно - технічної експертизи слідує, що вказане приміщення не є допоміжним (а.с. 91-98 т. 1).
Відповідно до статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції Закону України від 15 травня 1996 року N189/96-ВР з змінами на час відмови відповідача позивачу в здійсненні заходів по приватизації) визначення переліків об'єктів, що підлягають приватизації, здійснюється у певному порядку.
А саме, орган приватизації розглядає подану покупцем заяву, і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації, включає підприємство до переліків, об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають викупу, результати розгляду орган приватизації не пізніше як через місяць з дня подання заяви доводить до заявника у письмовій формі (частина 4 та абзац 1 частини 5 статті 7 вказаного Закону).
При цьому, рішенням Конституційного Суду України №14-рп/2000 від 13 грудня 2000 року "У справі по конституційному зверненню товариства покупців членів трудового колективу перукарні N163 "Черемшина" (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малій приватизації)" (справа про визначення способу малої приватизації)"дано офіційне тлумачення частини 5 статті 7 вказаного Закону. Зокрема, положення частини п'ятої статті 7 цього Закону слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та, у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або прийняти рішення про відмову у приватизації.
Абзац 2 частини 5 статті 7 вказаного Закону встановлює виключний перелік підстав для відмови у приватизації, в тому числі, якщо є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства.
Відповідач вважає таким законодавчо встановленим обмеженням на приватизацію підвалу у житловому будинку приписи Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" з урахуванням рішення Конституційного Суду України про тлумачення статей 1 і 10 цього Закону через те, що підвали є допоміжними приміщеннями житлових будинків та передаються безкоштовно в спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир в багатоквартирних будинках.
Дійсно, відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" №2482-XII від 19 червня 1992 року (з змінами) приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Частина 2 статті 10 вказаного Закону передбачає, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, допоміжні приміщення (підвали, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України "У справі по конституційному зверненню ОСОБА_4 і інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" і за конституційним зверненням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків)" №4-рп/2004 від 02 березня 2004 року допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків; підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього; власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир; питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Однак, апеляційний господарський суд вважає, що та підстава, що зайняте позивачем протягом кількох років на праві оренди підвальне приміщення не підлягає приватизації в межах Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" тому, що підлягає приватизації по Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", могло бути підставою для відмови органом приватизації у задоволенні заяви покупця від 26 березня 2008 року (а.с. 75 т. 1) та не включення цим органом нежитлового приміщення (підвалу) до подання та Переліку об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації. Рішення про відмову у задоволенні заяви та про не включення вказаного об'єкту до названого Переліку орган приватизації був зобов'язаний прийняти протягом місяця. Саме такі обов'язки та права органу приватизації передбачені вказаними вище нормами Закону України №189/96-ВР (частини 4 і 5 статті 7).
При цьому, самостійною підставою для відмови у приватизації є не включення майна до програми приватизації, про що вказано в абзаці 2 частини 2 статті 5 Закону України N189/96-ВР.
Відповідач, як орган приватизації комунального майна, який діяв в межах своїх повноважень щодо пункту 1.3 Положення про Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, що затверджено рішенням Сімферопольської міської ради №28 від 18 січня 2007 року, а саме, розбив проект Програми приватизації майна комунальної власності міста Сімферополя, в тому числі Перелік майна, що підлягає викупу, до якого включив нежитлові приміщення підвалу в житловому багатоквартирному будинку, які просить приватизувати позивач.
Слідством прийняття органом місцевого самоврядування програми про приватизацію комунального майна з переліком об'єктів, що підлягають викупу, відповідно до статей 8-12 Закону України N189/96-ВР є підготовка органами приватизації протягом двох місяців об'єкту до приватизації (визначення ціни продажу шляхом проведення незалежної оцінки, публікація інформації про об'єкти малої приватизації, при необхідності проведення екологічного аудиту).
Права чи обов'язку органу приватизації відмовити у проведенні підготовки до приватизації об'єкту малої приватизації, який включено до відповідної програми приватизації з переліком об'єктів приватизації, цей Закон не передбачає.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (з змінами) акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Таким чином, без визнання недійсним у встановленому порядку рішення Сімферопольської міської ради №690 від 19 березня 2009 року "Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік" та додатку 2 - Переліку об'єктів, в частині включення до приватизації нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_3, що орендує підприємець ОСОБА_2, орган приватизації не має права відмовляти позивачу у здійсненні підготовки до приватизації (оцінки об'єкту приватизації, публікації у пресі про об'єкт приватизації, при необхідності проведення екологічного аудиту).
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права (пункт 1); припинення дії, яка порушує право (пункт 3); примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5); визнання незаконними дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом рішення щодо визнання дій відповідача (відмова у здійсненні підготовки до приватизації) незаконними прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права. Стосовно відмови у позовних вимогах щодо зобов'язання відповідача здійснити певні дії (виконати рішення органу місцевого самоврядування про малу приватизацію, підготовити документи та провести необхідні заходи до приватизації) через невідповідність способу захисту апеляційний господарський суд вважає, що такі вимоги відповідають передбаченому пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способу захисту цивільного права позивача, а тому підлягають задоволенню. В цій частині місцевим господарським судом рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. Як вказано вище, спеціальний закон з малої приватизації передбачає обов'язок органу приватизації у певний період здійснити певні дії щодо підготовки об'єкту до приватизації, відповідач безпідставно такі дії не здійснив, а тому за судовим рішенням право позивача може бути захищено шляхом примусового виконання відповідачем обов'язку в натурі (здійснити певні дії по підготовці об'єкту до приватизації).
Через такі обставини, апеляційний господарський суд з урахуванням положень частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України (на підставі яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги) вважає, що місцевим господарським судом частково рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його часткового скасування, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині часткового скасування судового рішення, в іншій частині вона необґрунтована та задоволенню не підлягає.
На підставі статей 32 та 34 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не приймає, як доказ, лист комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя" про неможливість приватизації підвалу через знаходження в підвалі комунікацій (а.с. 59 чи 102 т. 1) тому, що це не є письмовим доказом, вказаний лист не відповідає вимогам документу, вказані в ньому відомості ніякими доказами не підтверджені, в цьому листі не вказано на підставі яких документів він складений, а письмові докази (технічний висновок та висновок судової будівельної експертизи) підтверджують обставини щодо знаходження в приміщенні комунікацій та статус приміщення з точки зору обслуговування будинку, в якому воно знаходиться.
Відповідно до частин 4 і 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, в тому чисті державне мито в сумі 85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн., сплачені при подачі позову (а.с. 6, 7 т. 1). Позивач не представив платіжний документ про оплату витрат за проведення судової експертизи, а тому немає підстав для відшкодування таких витрат. Відповідно до підпункту "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" №7-93 від 21 січня 1993 року (з змінами) з позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, ставка державного мита складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.). Позивач подав до господарського суду позов немайнового характеру, але сплатив державне мито в сумі 102 грн. А тому надмірно сплачене при подачі позову державне мито в сумі 17 грн. може бути повернено за заявою позивача у встановлений законодавством строк.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2009 року у справі № 2-6/3858-2009 скасувати частково - в частині часткового задоволення позову, відмови у позовних вимогах щодо зобов'язання відповідача здійснити дії по підготовці об'єкту до приватизації, розподілу судових витрат (абзаци перший, третій, четвертий резолютивної частини рішення). В цій частині прийняти нове рішення:
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 46 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради №690 від 19 березня 2009 року "Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік", підготувати необхідні документи та провести необхідні заходи щодо приватизації шляхом викупу фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 нежитлового приміщення (підвалу) загальною площею 47,6 кв.м., розташованого по АДРЕСА_3.
Стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 судові витрати: державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн.
Господарському суду Автономної Республіки Крим надати накази.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді Л.М. Заплава
З.Д. Маслова