"21" вересня 2010 р.Справа № 7/114-ПД-09
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Картере В.І.,
суддів: Жекова В.І., Пироговського В.Т.
при секретарі судового засідання -Матієнко А.В.
за участю представників:
від прокуратури -Будзул-Лавренюк К.Я.,
від Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області -не з'явився, належним чином повідомлений,
від ФОП ОСОБА_2 -ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області
на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2009р.
по справі № 7/114-ПД-09
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області
про визнання угоди від 07.11.2008р. недійсною та внесення змін до договору від 20.12.2007р.
18.09.2009р. Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області, в якій просив визнати недійсною угоду про внесення змін до договору оренди землі від 20.12.2007р. №4АА002202-040772000027 від 07.11.2008р. №4АА002202 040872000038 та внести зміни до договору оренди землі від 20.12.2007р. №4АА002202-040772000027 щодо розміру орендної плати, а саме: встановити розмір орендної плати у сумі 25 146,00 грн. за 5 га на рік.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.07.2009р. (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, заступник прокурора Херсонської області подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зокрема апелянт зазначає, що відповідач отримав земельну ділянку загальною площею 5 га на конкурентних засадах, а тому згідно ч.5 ст.21 Закону України „Про оренду землі” розмір орендної плати може бути встановлений більший, ніж 12% від нормативної грошової оцінки.
Крім того апелянт зазначає, що ст. 21 Закону України „Про оренду землі” передбачає встановлення розміру орендної плати за згодою сторін, а тому на його думку місцевий господарський суд не праві підміняти орган виконавчої влади (суб'єкта права власності на землю) та зменшувати розмір орендної плати.
Також, апелянт посилається на приписи ст. 651 ЦК України, які визначають підстави для зміни чи розірвання договору та зазначає, що в даному випадку істотного порушення договору зі сторони відповідача не було, так як ні договором, ні законом не встановлено обов'язку орендодавця змінювати умови договору оренди землі щодо зменшення розміру орендної плати до 12 % від грошової оцінки.
Апелянт також звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту і фактично розпорядження нею відноситься до компетенції Херсонської обласної державної адміністрації, яка не була залучена господарським судом першої інстанції до участі у справі.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови обласної державної адміністрації №1325 від 13.11.2007р. (а.с.20), згідно якого, розглянувши заяву переможця конкурсу з набуття права довгострокової оренди земельної ділянки-суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення, надання в оренду земельної ділянки та встановлення розміру орендної плати за користування нею:
- затверджено позивачу проект землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 5,0 га (землі рекреаційного призначення) із складу земель запасу Щасливцівської сільської ради Генічеського району для розміщення оздоровчого комплексу (пункт 1).
- надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 5,0 га (землі рекреаційного призначення) із складу земель запасу Щасливцівської сільської ради Генічеського району (пункт 2).
- встановлено розмір орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою, а саме -26 275,50 грн. на рік, у розмірі земельного податку (пункт 3).
- Генічеській районній державній адміністрації укласти в місячний термін договір оренди на земельну ділянку площею 5,0 га (землі рекреаційного призначення) із складу земель запасу Щасливцівської сільської ради Генічеського району (пункт 5).
На підставі вказаного розпорядження, 20.12.2007р. між Генічеською районною державною адміністрацією Херсонської області (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,0 га за межами населеного пункту с. Щасливцеве на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області для розміщення санаторного закладу. Договір зареєстрований в Генічеському районному окрузі Херсонської регіональної філії ДП ”Центр ДЗК” 21.12.2007р., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №4АА002202-040772000027. Строк дії договору - 49 років.
При цьому, пунктом 9 вказаного договору сторони погодили, що: орендна плата вноситься орендарем в розмірі земельного податку. На момент укладання цього договору відповідно до статті 9 Закону України "Про плату за землю" земельний податок справляється у розмірі 50% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по Херсонській області з урахуванням щорічної індексації, що складає 5 255,10 грн. Сума орендної плати становить 26 275,50 грн.
07.11.2008р. між Генічеською районною державною адміністрацією Херсонської області (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар) укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі від 21.12.2007р. №4АА002202-040772000027 (а.с.14), якою внесено зміни до договору оренди від 21.12.2007р. в частині розміру орендної плати, а саме абзац перший та другий п. 9 договору викладено в наступній редакції:
„Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та трикратному розмірі земельного податку.
На момент укладання цього договору відповідно до статті 9 Закону України „Про плату за землю” земельний податок справляється в розмірі 50% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по Херсонській області з урахуванням щорічної індексації. Грошова оцінка одиниці площі ріллі по Херсонській області з урахуванням індексації складає 10 806,76 грн. за 1,0 га на рік. Розмір земельного податку становить 5 403,38 грн. щороку за 1 га. Згідно із Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008 року № 309-VІ річна оренда плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляться відповідно до закону і не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановляється Законом України „Про плату за землю”. Таким чином, оренда плата становить 81 050,70 грн. щороку за 5,0 га”.
Оскаржене судове рішення в частині визнання недійсною угоди про внесення змін до договору оренди землі від 20.12.2007р. №4АА002202-040772000027 мотивовано тим, що зазначена угода не відповідає приписам ч. 3 п. 5 ст. 8-1 Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008р. №309-VІ, яка обмежує розмір орендної плати сумою не більше 12 % від грошової оцінки землі. Також, місцевий господарський суд зазначив, що індексація грошової оцінки орендованої земельної ділянки, якою керувалися сторони спірної угоди, здійснена з порушенням вимог чинного законодавства.
Апеляційний господарський суд не погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність в даному випадку правових підстав для визнання вказаної угоди недійсною з огляду на наступне:
Статтею 203 ЦК встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.
Згідно із ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Отже, саме невідповідність змісту правочину Цивільному та Господарському кодексам України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання його недійсним.
Втім, такі обставини по справі не встановлені.
Ствердження суду першої інстанції про невідповідність оспорюваної угоди приписам ч. 3 п. 5 ст. 8-1 Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008р. №309-VІ, яка обмежує розмір орендної плати сумою не більше 12 % від грошової оцінки землі, є помилковим, оскільки вказаний Закон не містить ст. 81. Цим Законом поряд із іншим доповнено Закон України „Про оренду землі” статтею 81 Заборона відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки державної та комунальної власності, однак вказана правова норма немає жодного відношення до порядку обчислення орендної плати, який врегульований ст. 21 цього ж Закону.
Водночас розмір орендної плати, встановлений сторонами оспорюваної угоди не суперечить приписам частини ст. 21 Закону України „Про оренду землі” в частині обмеження розміру річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності 12-тю відсотками їх нормативної грошової оцінки, оскільки вказаною правовою нормою на момент укладання оспорюваної угоди була передбачена можливість у разі визначення орендаря на конкурентних засадах встановлення більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.
При цьому, апеляційний господарський суд не погоджується також із висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для визнання оспорюваної угоди недійсною у зв'язку з тим, що, індексація грошової оцінки орендованої земельної ділянки, якою керувалися сторони укладаючи спірну угоду, була здійснена без дотримання вимог чинного законодавства, оскільки за наявності наведеної вище правової норми, що надає право сторонам договору оренди землі в разі визначення орендаря на конкурентних засадах за взаємною згодою встановити розмір орендної плати без будь-яких обмежень, нормативи якими при цьому керуються сторони відповідного договору в даному випадку, з огляду на предмет та підстави заявлених позовних вимог, не мають значення для вирішення по суті спору про недійсність правочину.
Задовольняючи позовні вимоги в частині внесення змін до договору оренди землі від 20.12.2007р. №4АА002202-040772000027 щодо розміру орендної плати, господарський суд першої інстанції послався лише на той факт, що між сторонами не досягнуто згоди в цьому питанні, а також на приписи пунктів 4-5 ст. 188 ГК України.
Апеляційний господарський суд вважає необґрунтованим та таким, що суперечить приписам чинного законодавства висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для внесення змін до договору оренди землі від 20.12.2007р. №4АА002202-040772000027 з огляду на таке:
Зазначена місцевим господарським судом підстава для внесення змін до договору не передбачена приписами ст. ст. 651, 652 ЦК України, якими визначено перелік правових підстав для зміни або розірвання договору.
Так, згідно ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Всупереч наведених приписів, позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору оренди землі від 20.12.2007р. або істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього договору.
Посилання місцевого господарського суду лише на приписи пунктів 4-5 ст. 188 ГК України в даному випадку є необґрунтованими, так як вказані приписи ГК України передбачають порядок зміни та розірвання договору, а не визначають підстави для зміни та розірвання договору.
Враховуючи викладене, оскаржене судове рішення підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області -задовольнити.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2009р. по справі № 7/114-ПД-09 -скасувати.
У позові ФОП ОСОБА_2 -відмовити.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: В.І. Картере
Судді: В.І. Жеков
В.Т. Пироговський
Повний текст постанови підписаний 23.09.2010р.