79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
15.09.10 Справа № 17/58
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Дубник О.П.
суддів Процика Т.С.
Скрипчук О.С.
При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Престиж-Сервіс»без номера та дати
на рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.10р.
у справі №17/58
за позовом ТзОВ «Престиж-Сервіс», м.Дрогобич
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Сільпо-55», м.Львів
про визнання договору суборенди недійсним
за участю представників
від позивача -не з'явився (належно повідомлений);
від відповідача -Самолюк М.В. -представник (дов. у справі).
Сторони належним чином повідомленні про час та місце судового засідання, докази чого наявні у справі.
Телеграма, надіслана від імені ТзОВ «Престиж-Сервіс», про відкладення розгляду справи через відрядження представника відхиляється судом апеляційної інстанції, копія документально не обґрунтована, а також без вказівки прізвища, ім'я, по-батькові представника.
Нез'явлення повноважних представників сторін у судове засідання апеляційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі; явка представників обов'язковою не визначалась, жодних нових доказів чи клопотань про їх надання суд не отримував.
Права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.06.10р. у справі №17/58 (суддя Ділай У.І.) в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Престиж-Сервіс»до ТзОВ «Сільпо-55» про визнання договору №150/Д суборенди частини нежитлового приміщення, загальною площею 1020 кв.м. у нежитловому приміщенні, що знаходиться за адресою: м.Дрогобич, вул.Володимира Великого, 7, від 12.12.07р. та додаткової угоди №2 від 15.12.08р. недійсними відмовлено.
Рішення суду мотивоване ст.ст.203, 215, 628, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст.180, 181, 284 Господарського кодексу України, на підставі яких судом першої інстанції зроблено висновок про безпідставність вимог позивача, у зв'язку з відсутністю правових підстав для визнання договору №150/Д суборенди частини нежитлового приміщення від 12.12.07р. та додаткової угоди №2 від 15.12.08р., укладених між сторонами, якими досягнено згоди з усіх істотних умов цього договору, недійсними; також суд вважає неправомірним посилання позивача як на підставу заявлених позовних вимог на ст.652 ЦК України, оскільки ця норма права передбачає зміну або розірвання договору, а не визнання такого недійсним, у зв'язку з істотною зміною обставин.
З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ТзОВ «Престиж-Сервіс»оскаржило рішення суду стверджуючи, що судом першої інстанції не було досліджено юридичної позиції позивача щодо того, що величина та зміна величини індексу інфляції є форс-мажорними обставинами, що у відповідності до п.11.3 договору унеможливлювали виконання належним чином умов цього договору, через що орендар повинен був звільнятись від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором; не було належно та в повній мірі досліджено наявність всіх істотних умов в тексті оспорюваного договору; судом на власний розсуд встановлено факт наявності в тексті договору посилань на всі істотні умови договору.
Враховуючи вищевикладене, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з такими доводами апелянта з тих підстав, що позивачем зроблено вільний вибір відповідача та вільно визначено умови і зміст договору; про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору суборенди свідчить підписання ними договору та виконання своїх зобов'язань; на даний час, вказує відповідач, договір суборенди припинив свою дію і відсутня жодна істотна обставина щодо зміни чи розірвання цього договору.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:
ТзОВ “Престиж-Захід” на підставі ст.ст.15, 16, 628, 638, 652 ЦК України, ст.ст.20, 180, 181, 284 ГК України подало позов до ТзОВ “Сільпо-55” про визнання договору №150/Д від 12.12.2007р. суборенди частини нежилого приміщення та додаткової угоди №2 від 15.12.08р. недійсними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в договорі оренди не відображені та не визначенні істотні умови, визначенні законодавством, що є підставою вважати такий договір недійсним, відповідно всі вимоги за таким договором є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Крім того позивач вважає, що величина коливання індексу інфляції, особливо в період пов'язаний з економічною кризою є обставиною в договірних відносинах, яку не можна передбачити в момент укладання договору, запобігти її виникненню, яку не можна уникнути або ж попередити її наслідки, і яка не викликана з вини жодної із сторін і створює неможливість виконання договору, його частини або конкретного зобов'язання, тому у відповідності до ст.652 ЦК України, можлива зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
15.06.2010р. судом першої інстанції за наявними у справі матеріалами прийнято оскаржуване рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог.
Як вбачається зі справи, 12.12.2007 р. між сторонами укладено договір №150/Д суборенди частини нежитлового приміщення, відповідно до умов якого відповідач передав, а позивач прийняв у тимчасове платне користування частину приміщення загальною площею 1020 кв. м. у нежитловому приміщені, що знаходиться за адресою: м.Дрогобич, вул.Володимира Великого, 7.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст.284 ГК України).
Згідно п.4.1 договору цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і продовжує свою дію на протязі 360 календарних днів.
Плата за суборенду складає 50600 грн. (п.5.3 договору) та включає в себе експлуатаційні витрати на утримання приміщення, до яких включаються послуги з прибирання, опалення, охорони тощо (п.5.4 цього ж договору).
У розділі 7 та 8 договору суборенди сторони погодили порядок повернення майна орендарю та порядок використання амортизаційних відрахувань.
Таким чином, проаналізувавши умови договору суборенди, судова колегія, як і суд першої інстанції, відзначає, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору оренди.
підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).
Згідно цієї ж статі ч.2 недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), (ч.3 ст.215 ЦК України),
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми матеріального права, суд апеляційної інстанції, вважає, що договір суборенди укладено сторонами з дотриманням вимог закону і підстави, передбачені законом, визнання недійсним такого відсутні.
Позивач у позовній заяві просить також визнати недійсною додаткову угоду №2 від 15.12.2008р., однак такого документу на вимогу місцевого господарського суду надано не було.
Крім того, апелянт вважає, що зміна величини індексу інфляції є форс-мажорною обставиною і згідно ст.652 ЦК України є істотною зміною обставин, яка дає підстави для зміни або розірвання договору.
Однак, з огляду на те, що предметом даного спору є визнання недійсним договору, посилання на зазначену норму є безпідставним.
Таким чином, оскаржуване рішення суду є законним, а апеляційна скарга такою, що не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2010р. у цій справі -без змін.
2. Судові витрати покласти на ТзОВ «Престиж-Сервіс».
3. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України згідно ст.ст.107-110 ГПК України.
Головуюча-суддя О.П. Дубник
суддя Т.С.Процик
суддя О.С.Скрипчук
Постанова підписана 17.09.2010р.