10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"16" вересня 2010 р. Справа № 12/102-10
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської Г.А.
суддів: Гулової А.Г.
Пасічник С.С.
при секретарі Феськовій М.Ю. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Дідика А.П. - голови,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Агропромислового науково-виробничого підприємства
"Візит", с. Томашпіль Хмільницького району Вінницької області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "15" липня 2010 р. у справі № 12/102-10 (суддя Кожухар М.С.)
за позовом Фермерського господарства "Врожайне", с. Слобода-Шаргородська
Шаргородського району Вінницької області
до Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит",
с. Томашпіль Хмільницького району Вінницької області
про стягнення 112 072,55 грн. (згідно заяви від 15.07.2010р.),
У червні 2010 року Фермерське господарство "Врожайне" звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" про стягнення 112 738,61 грн., з яких 93 625,00 грн. борг, 9728,02 грн. пеня, 7115,50 грн. інфляційні нарахування, 2270,09 грн. 3% річні (а.с.3-9).
У заяві від 15.07.2010р. позивач просив зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 112 072,55 грн., з яких 93 625,00 грн. борг, 9623,71 грн. пеня, 6553,75 грн. інфляційні нарахування, 2270,09 грн. 3% річні (а.с.86).
Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.07.2010р. у справі № 12/102-10 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 112 072,55 грн. (а.с.93-94).
Вважаючи, що вищевказане рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся до суду з апеляційної скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав, наведених у скарзі (а.с.102-103).
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що господарський суд першої інстанції розглянув дану справу за відсутності представника відповідача, чим порушив статтю 22 ГПК України.
Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 10.09.2010р. зазначив, що твердження скаржника в апеляційній скарзі про порушення місцевим господарським судом статті 22 ГПК України не заслуговує на увагу, оскільки відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином (а.с.107-109).
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення господарського суду першої інстанції таким, що прийнято відповідно до норм чинного законодавства та з повним з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомив.
Враховуючи приписи статті 101 ГПК України про межі перегляду справ у апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та своєчасно повідомленого про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 13.08.2010р. (а.с.116), не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2009р. між ФГ "Врожайне" (виконавець) та АП НВП "Візит" (замовник) укладено договір про надання послуг (далі - Договір), предметом якого сторони визначили, що виконавець зобов'язується надати послуги із збирання врожаю зернових культур зернозбиральним комбайном Джон-Дір, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах даного договору (п.1.1 Договору, а.с.28-29).
Відповідно до пункту 2.2.4 Договору замовник зобов'язується забезпечити щоденний облік виконання робіт технікою виконавця з підписанням актів виконаних робіт.
Згідно з пунктом 3.1 Договору замовник за виконання сільськогосподарських робіт проводить оплату відповідно до виставлених виконавцем рахунків на протязі 3-х банківських днів.
На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги з обмолоту зернових культур на площі 374,5 га на суму 93 625,00 грн., про що свідчить обопільно підписаний акт виконаних робіт № 3 від 25.08.2009р., та виставив рахунок-фактуру № ВР-0000018 від 25.08.2009р. (а.с.30-32).
Проте відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 93 625,00 грн.
З метою безпосереднього врегулювання спору, ФГ "Врожайне" 18.03.2010р. на адресу АП НВП "Візит" надіслало письмову претензію № 1, в якій просило відповідача у п'ятиденний термін з моменту отримання даної претензії провести розрахунки за надані послуги у розмірі 93 625,00 грн., яку відповідач отримав 22.03.2010р., про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції АП НВП "Візит" на вказаній претензії (а.с.33).
Оскільки, відповідач вимоги вищевказаної претензії не задовольнив, позивач повторно звернувся до АП НВП "Візит" з письмовою претензією № 2 від 13.05.2010р. (а.с.36), в якій просив терміново здійснити оплату за надані послуги в розмірі 93 625,00 грн. та відповідно до пункту 3.3 Договору сплатити штраф у розмірі 9623,71 грн., яку відповідач отримав 18.05.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 10071389 (а.с.41). Однак дана претензія відповідачем також не задоволена.
Враховуючи, що АП НВП "Візит" умови, обумовлені у договорі про надання послуг від 03.08.2009р., належним чином не виконало, а саме: своєчасно не розрахувалось за надані послуги, ФГ "Врожайне" звернулось до господарського суду Вінницької області про стягнення 112 072,55 грн., з яких 93 625,00 грн. борг, 9623,71 грн. пеня, 6553,75 грн. інфляційні нарахування, 2270,09 грн. 3% річні.
Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач умови договору про надання послуг від 03.08.2009р. належним чином не виконав, оскільки належних і допустимих доказів щодо сплати боргу не надав.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає зазначити таке.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Із системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що зобов'язання з виконання договору про надання послуг, мають виконуватись належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору від 03.08.2009р., а саме: невиконання своєчасної оплати за надані послуги із збирання врожаю зернових культур, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 93 625,00 грн.
В матеріалах справи знаходиться акт звірки взаємних розрахунків станом на 18.03.2010р., в якому відповідач визнав перед позивачем заборгованість в розмірі 93 625,00 грн.
Докази, які б свідчили про погашення заборгованості перед позивачем в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, стягнення місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача 93 625,00 грн. заборгованості є обґрунтованим.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 9623,71 грн. пені за період з 29.08.2009р. по 28.02.2010р.
Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України ''Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 3.3 Договору обумовлено, що замовник несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості наданих послуг, сплачуючи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 8,5% (0,3%) від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, по день фактичної сплати.
Згідно з пунктом 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та беручи до уваги невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасних розрахунків за надані послуги, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача пеню в розмірі 9623,71 грн. за період з 29.08.2009р. по 28.02.2010р. з урахуванням приписів статті 232 Господарського кодексу України.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, стягнення місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача 6553,75 грн. втрат від індексу інфляції та 2270,09 грн. 3% річних за період з 29.08.2009р. по 18.06.2010р. є правомірним.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що господарський суд першої інстанції розглянув дану справу за відсутності представника відповідача, чим порушив статтю 22 ГПК України є безпідставним, оскільки відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення № 20105679 від 06.07.2010р. та № 20105644 від 07.07.2010р., з підписом уповноваженої особи Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит", які свідчать про направлення відповідачу ухвали господарського суду Вінницької області від 30.06.2010р. про порушення провадження у даній справі (а.с.46,48).
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення господарського суду Вінницької області від 15.07.2010р. у справі 10/102-10 відсутні. Отже, дане рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 15 липня 2010 року у справі №12/102-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит", с. Томашпіль Хмільницького району Вінницької області - без задоволення.
2. Справу №12/102-10 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
судді:
Гулова А.Г.
Пасічник С.С.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд.