донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.09.2010 р. справа №17/152
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.
суддівАкулової Н.В. , Діброви Г.І.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача:Манерова Ю.В. дов. № Н-01/1784 від 22.07.2010р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоазовського дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо»м. Маріуполь Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від19.07.2010р.
у справі№ 17/152 (суддя Татенко В.М.)
за позовомНовоазовського дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо»м. Маріуполь Донецької області
доДержавного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк
простягнення 10 547грн. 20коп.
Новоазовське дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо»м. Маріуполь Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Донецька залізниця” 10 547грн. 20коп. в рахунок відшкодування вартості втраченого вантажу.
Господарський суд Донецької області рішенням від 19.07.2010р. у справі № 17/152 визнав доведеним факт недостачі продукції матеріалами справи, зокрема комерційними актами, зазначив про невірний розрахунок позивачем суми вартості недостачі вантажу, зробивши власний розрахунок суми недостачі з урахуванням норми недостачі 2% у розмірі 10 072грн.40коп. та на підставі ч.3 ст.267 ЦК України у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 10 072грн.40коп. відмовив через пропущення строку позовної давності. У задоволенні позову в іншій частині відмовив у зв'язку з безпідставністю.
Новоазовське дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо»м. Маріуполь Донецької області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 19.07.2010р. у справі № 17/152 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заявник апеляційної скарги вважає помилковим висновок господарського суду про пропущення шестимісячного строку для звернення з позовом до відповідача, на підставі статті 136 Статуту залізниць України та відсутністю підстав для його поновлення, оскільки, на його думку, заявлені відповідачеві у лютому та березні 2010 року претензії були відхилені ним безпідставно і саме ці обставини вважає підставою для поновлення строку звернення з позовом до відповідача.
Заявник скарги вважає, що господарський суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин ч.ч.1, 4 ст.315 ГК України, відповідно до якої до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутись до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Заявник апеляційної скарги у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, неявка сторін без поважних причин не є підставою для перенесення розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника заявника скарги.
Представник відповідача вважає рішення господарського суду від 19.07.2010 року у справі № 17/152 законним та обґрунтованим, тому просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Апеляційний господарський суд у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за залізничною накладною №51929069 ЗАТ ЦЗФ «Донецька»на станцію призначення Сартана Донецької залізниці на адресу Новоазовського дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо»м. Маріуполь зі станції Торез Донецької залізниці відвантажено антрацит марки АС 06-13мм у вологому стані, із зазначенням у вагоні № 65259145 маси вантажу 69 000кг.
На побіжній станції - Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці, у зв'язку із виявленням несправності вагону, у відповідності до статті 24 Статуту залізниць України, була здійснена комісійна перевіска вагону, про що складений акт загальної форми № 475 від 15.11.09р.
За результатами перевірки станцією Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці складено комерційний акт БМ 730605/214 від 17.11.2009 року, якій засвідчив недостачу вантажу 11 200кг проти даних залізничної накладної. Комерційний акт підписано заступником начальника станції, старшим прийомоздавальником, бригадиром ПКО.
Станцією Дебальцево-Сортувальна Донецької залізниці в накладній в графі 5 «Відмітки залізниці» зроблено відмітку про складення комерційного акту БМ 730605/214 від 17.11.2009 року на недостачу 11 200кг антрациту у вагоні № 65259145.
При повторній перевірці маси вантажу на станції призначення Сартана виявилось, що у вагоні №65259145 вага нетто -48 250кг (брутто 70450кг, тари 22200кг), недостача вантажу складає 20 750кг проти даних залізничної накладної; по документу значиться маркірований, фактично маркірування не має; маються поглиблення над 5 люком 1500мм на 2000мм по ширині вагону, над 3 люком довжиною 1000мм, шириною 800мм, глибиною 1500мм; течі не має, про що складено комерційний акт БН №695520/169 від 23.11.2009р., якій підписано начальником станції, двома прийомоздавальниками станції та представником одержувача.
Позивач, оплативши вартість відвантаженого товару, звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути із залізниці вартість недостачі вантажу у кількості 20 335 (з урахуванням норми недостачі) у сумі 10 547грн. 20коп. (з урахуванням ПДВ).
Статтею 34 Господарського кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його управомоченій на отримання вантажу особі.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Стаття 113 Статуту залізниць України передбачає, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Із комерційних актів БМ 730605/214 від 17.11.2009 року, БН №695520/169 від 23.11.2009р. вбачається, що недостача виникла під час перевезення вантажу, оскільки несхоронність вантажу під час перевезення виявлена на побіжній станції Дебальцеве-Сортувальна, де і складений комерційний акт.
З комерційних актів БМ 730605/214 від 17.11.2009 року, БН №695520/169 від 23.11.2009р. слід, що у вагоні № 65259145 навантаження нижче бортів на 100мм, розрівняне, маркування вапном бризками, над 5 люком воронка 1500х2000мм по ширині вагону, порушено маркування, при повторній перевісці недостача підтвердилась; по прибуттю на станцію призначення зазначено, що навантаження у вагоні навалом, нижче рівня бортів на 500мм, розрівняне крім заглибин, за документом значиться маркування вапном, фактично маркування відсутнє, наявні заглибини.
При наявності встановлених фактичних обставин, відомостей, які зазначені в комерційних актах, висновок господарського суду про те, що виявлені на побіжній станції несправність вагону та заглиблення вантажу свідчать про те, що недостача вантажу виникла під час перевезення вантажу, а залізниця не довела відсутність своєї вини у виникненні недостачі, є правильним, підтвердженим матеріалами справи.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів (затв. наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р.) вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2%, 1,5%, 1% чи 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах.
Господарський суд правильно застосував при визначенні маси недостачі норму природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, зазначеної в перевізних документах, та встановив, що сума недостачі з урахуванням норми недостачі складає 10 072грн.40коп.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач у заяві № 2007/ш-453 від 02.07.2010 року (а.с. 24), на підставі статті 136 Статуту залізниць України, просив суд застосувати 6-ти місячний строк позовної давності та у зв'язку з пропуском даного строку відмовити ВАТ Новоазовському дочірньому підприємству ВАТ «Облпаливо»у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно з п.3 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт»порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Відповідно до статті 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначений термін обчислюється з дня видачі вантажу для претензій про недостачу вантажу.
Комерційний акт № БН 695520/169, якій засвідчив недостачу, складений на станції призначення Сартана Донецької залізниці 23.11.2009 року, тоді як позов до господарського суду Новоазовським дочірнім підприємством ВАТ «Облпаливо»направлено 14.06.2010 року.
Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Нормами спеціального законодавства, які регулюють строки пред'явлення позовів до залізниць є Статут залізниць України.
З урахуванням приписів статей 134, 136 Статуту залізниць України шестимісячний строк для пред'явлення позову про стягнення вартості недостачі обчислюється з 23.11.2009року - дати складання комерційного акту № БН 695520/169.
Позов ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» пред'явлено після сплинення, встановленого ст. 136 Статуту залізниць України, строку для пред'явлення позову.
Державне підприємство “Донецька залізниця” подало до господарського суду заяву про застосування строку позовної давності.
Доводи заявника скарги відносно того, що направлення претензії позивачем перериває строк позовної давності визнається колегією суддів помилковим, оскільки у відповідності до ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, тоді як в матеріалах справи відсутні докази визнання відповідачем претензії.
Звертаючись до суду з даним позовом Новоазовське дочірнє підприємство ВАТ «Облпаливо»м. Маріуполь Донецької області цей строк пропустило, доказів поважності причин пропуску зазначеного строку суду не надано.
Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.
Господарський суд дійшов до правильного висновку щодо пред'явлення даного позову поза межами, встановленого статтею 136 Статуту залізниць України, строку для пред'явлення позову до залізниці.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 19.07.2010р. у справі № 17/152 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, є таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не є підставою для скасування рішення.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Новоазовського дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо»м. Маріуполь Донецької області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 19.07.2010р. у справі № 17/152 залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді: Н.В. Акулова
Г.І. Діброва
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС