донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.09.2010 р. справа №23/102
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Алєєвої І.В.
суддівВеличко Н.Л. , Москальової І.В.
секретар судового засідання: Кобзар М.В.
за участю представників сторін:
від позивача:Біцулова А.А. -по дов. №04-36/1589 від 18.11.2009 року
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області м. Волноваха
на рішення господарського суду: Донецької області
від:26.07.2010 року
по справі:№ 23/102 ( суддя Забарющий М.І.)
за позовом:Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області м. Волноваха
до:Закритого акціонерного товариства «Маріупольська екскавація»м. Маріуполь, Донецької області
про:стягнення 6114грн.07коп.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області м. Волноваха звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до закритого акціонерного товариства «Маріупольська екскавація»м. Маріуполь, Донецької області ( далі по тексту -ЗАТ «Маріупольська екскавація») про стягнення страхових виплат в розмірі 6114грн.07коп., в тому числі 3564,07 грн. -щомісячні страхові виплати та 2550грн. -пенсія по інвалідності.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на: акт за формою Н-1 №1 про нещасний випадок на виробництві від 04.04.2003р., що стався з ОСОБА_1.; вирок Волноваського районного суду Донецької області від 21.07.2003р.; виписки з актів огляду МСЕК № 027234 від 12.12.2007р., № 027858 від 10.12.2008р. та № 036372 від 09.12.2009р.; постанови про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати, постанови про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати, постанови про індексацію щомісячної страхової виплати; докази виплати постраждалому ОСОБА_1. страхових виплат за період з 01.10.2008р. по 28.02.2010р.; постанову Вищого господарського суду України від 07.03.2006р. по справі № 9/223, рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2006р. по справі № 38/29, рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2007р. по справі № 3/86, ухвалу господарського суду Донецької області від 31.03.2008р. по справі № 19/12 та рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2008р. по справі № 33/187; направлення на адресу відповідача претензії № 04-34/483 від 16.04.2010р. про перерахування сум понесених витрат в розмірі 6 114, 07 грн., яка залишена без відповіді; ст.ст. 1166, 1172, 1187 та 1191 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.07.2010 року по справі № 23/102 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму сплачених щомісячних страхових виплат за період з 01.10.2008р. по 28.02.2010р. в розмірі 3 564, 07 грн. У задоволенні вимог щодо стягнення пенсії по інвалідності за період з 01.10.2008р. по 28.02.2010р. в розмірі 2 550 грн. відмовлено. В цій частині судове рішення мотивоване тим, що пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва сплачувалась ОСОБА_1. Управлінням пенсійного Фонду України в Волноваському районі, а не Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області; на те, що виплати УПФУ у Волноваському районі ОСОБА_1. пенсії по інвалідності не підтверджені належними доказами; на те, що позивачем не надано актів про проведене відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов”язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, складених відповідно до п.8 Порядку відшкодування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов”язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв”язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою від 04.03.2003р. №5-4/4 Управління Пенсійного Фонду України, Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого в Мінюсті України 16.05.203р. за №376/7697 (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом -Порядку).
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області м. Волноваха з прийнятим судовим рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволені вимог щодо стягнення пенсії по інвалідності за період з 01.10. 2008 року по 28.02.2010 року в розмірі 2550грн.00коп. та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог, заявник скарги посилається на те, що господарським судом першої інстанції оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та незаконним через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2010р. в порядку ст.29 ч.2, ст. 115 ч. 5 п.1, ст. 117 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-УІІ, рішення зборів суддів Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2010 року, призначено склад судової колегії (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., Москальова І.В.,) по розгляду апеляційної скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області м. Волноваха на рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2010 року у справі № 23/102.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.44, ст.811, ст.99, ст.101 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача висловився на підтримку своїх доводів викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо участі його представника у судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України. Ніяких додаткових документів та клопотань на адресу суду на час розгляду справи не надійшло.
Вислухавши думку представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що відсутність представника відповідача не є перешкодою для подальшого розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст.75,99 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2003 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася під час перевезення працівником ЗАТ «Маріупольська екскавація»Мальцевим В.В. каоліну з кар'єрного складу, отримав травму середнього ступеню тяжкості працівник ТОВ «Донбаснерудпром» Котляр Валерій Олександрович.
Працівник ЗАТ «Маріупольська екскавація»Мальцев В.В. та працівник ТОВ НВП «Донбаснерудпром» ОСОБА_1. на момент дорожньо-транспортної пригоди виконували трудові обов'язки.
Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 21.07.2003р. винним у зазначеній пригоді визнано Мальцева В.В., який керував автомобілем КрАЗ-6510, державний номер НОМЕР_1, що належав відповідачеві.
Випадок з ОСОБА_1. визнано нещасним випадком на виробництві, про що 04.04.2003р. складено акт за формою Н-1.
Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 12.12.2007р. серії НОМЕР_2 ОСОБА_1. встановлена третя група інвалідності. Одночасно зазначено, що ступінь втрати працездатності складає 30% строком до 12.12.2008р.
Зазначені факти встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 08.12.2008р. по справі № 33/187 та не потребують доведення знову при вирішенні даного спору, в якому беруть участь ті самі сторони, відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України.
Під час повторних оглядів МСЕК 10.12.2008р. та 09.12.2009р. ОСОБА_1. встановлена третя група інвалідності та ступінь втрати працездатності 30% з переоглядом 10.12.2009р. та 09.12.2011р. відповідно, що підтверджено виписками з акту огляду МСЕК серії № ДОН-04 № 027858 та серії № ДОН-04 № 036372.
Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області з 01.10.2008р. по 28.02.2010р. здійснені щомісячні страхові виплати ОСОБА_1. в сумі 3 564, 07 грн. Факт здійснення позивачем щомісячних страхових виплат підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.
Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач відшкодовувати витрати Відділення виконавчої дирекції Фонду, які виникли внаслідок здійснення останнім страхових виплат відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. ( далі по тексту -Закон України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р.)
Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. визначено, що страховий ризик -це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р., з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно з статтею 2 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.
Статтею 6 цього Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (робочим органом якого згідно з статтею 18 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. є Відділення).
Відповідно до наведених приписів статей 2, 6 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. потерпілий Гурський С.Г. є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником-роботодавцем ТОВ НВП «Донбаснерудпром».
Абзацом п'ятим шостим частини другої статті 46 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. передбачено, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок, зокрема, надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відносини між позивачем і відповідачем регулюються цивільним законодавством та знаходяться поза сферою дії Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р.
Відповідно до части першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Оскільки Відділенням за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, судова колегія апеляційної інстанції вважає вірним висновок господарського суд першої інстанції щодо задоволення позовних вимоги у сумі 3564грн.07 коп., виплачених Відділенням щомісячних страхових виплат за період з 01.10.2008 року по 28.02.2010 року.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
З такого, Донецький апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду Донецької області стосовно відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пенсії по інвалідності за період з 01.10.2008 року по 28.02.2010 року у сумі 2550грн.00коп., оскільки позивачем належними доказами у розумінні ст.33 Господарського суду Донецької області даний факт не доведений.
Заявник апеляційної скарги не спростував висновок місцевого господарського суду щодо недоведеності позовних вимог в цій частині позову, оскільки як місцевому господарському суду, так і апеляційній інстанції не надавались як докази по справі акти про проведення відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов”язаних з виплатою пенсії по інвалідності, складання яких передбачено за встановленою формою пунктом 8 Порядку (додаток №5).
За таких обставин Донецький апеляційний господарський суд вважає , що висновки господарського суду Донецької області є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм як матеріального та і процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст.43 Господарського процесуального кодексу України.
Що стосується інших заперечень позивача, викладених в апеляційній скарзі, то вони на думку апеляційного суду, є необґрунтованими, оскільки не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, які викладені у оскаржуваному рішенні.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що при винесенні оскарженого рішення, місцевий суд з'ясував всі обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку та правомірно відмовив у задоволені позовних вимог позивача, в зв'язку з чим апеляційний суд не знаходить підстав для його скасування.
Результати апеляційного провадження у справі № 23/102 оголошені в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст.ст.49, 50, 51, 85, 87, 99, 101, 102, 103, ю.105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області м. Волноваха на рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2010р. у справі № 23/102 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2010р. у справі № 23/102 залишити без змін.
Головуючий І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
І.В. Москальова
Повний текст постанови складено 23.09.2010р.
Надруковано 5пр.: позивачу-1пр., відповідачу-1пр., у справу -1пр., ДАГС-1пр., ГСДО-1пр.