донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.09.2010 р. справа №6/76пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Колядко Т.М.
суддівАкулової Н.В. , Гези Т.Д.
за участю представників сторін:
від позивача:Кожушко Т.П. довірен. №77/10ДП від 05.02.2010,
від відповідача:Зимін Р.А. довірен. №425/07від 10.09.10
Ревизька Ю.О. довір. № 426/07 від 10.09.10р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргузакритого акціонерного товариства "Золоте руно-Донецьк" м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від07.07.2010 року
по справі№6/76пд (Подколзіна Л.Д.)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон" м.Донецьк
дозакритого акціонерного товариства "Золоте руно-Донецьк" м.Донецьк
провизнання договору оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна від 08.08.2008р. недійсним
Господарський суд Донецької області (суддя Подколзіна Л.Д.) рішенням від 07.07.10р. задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон" м. Донецьк і визнав недійсним договір оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, розташованого в м.Донецьку, вул. Бахмет"єва, буд. 24, від 08.08.08р. б/н, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон" м. Донецьк (далі-ТОВ "НВП "Еталон") та закритим акціонерним товариством "Золоте руно-Донецьк" м. Донецьк (далі-ЗАТ "Золоте руно-Донецьк).
Рішення господарського суду обґрунтовано порушенням законодавства при укладенні спірного договору, зокрема, підписання його неуповноваженою особою; неналежним чином здійснення передання-приймання орендованого приміщення, відсутністю у складі орендної плати за користування земельною ділянкою та доведеністю введення орендаря в оману шляхом включення до тексту договору відомостей про відсутність обтяжень (застави) орендованого майна.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду від 07.07.10р. просить скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на відповідність договору оренди нормам чинного законодавства.
Зокрема, заявник вважає, що договір підписано уповноваженою особою - директором позивача Сергєєвим Є.В., об'єкт оренди належним чином переданий орендарю в стані, який оговорено умовами договору, предмет договору оренди (ізольоване приміщення у виробничій будівлі) не був об'єктом застави.
В судовому засіданні апеляційного суду представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з врахування наступного.
З обґрунтування своїх позивних вимог про визнання договору оренди від 08.08.08р. б/н недійсним позивач послався на наступні обставини і саме з цих підстав вважає договір недійсним.
1. Акт приймання-передавання об'єкта оренди від 19.08.08р. не був підписаний належним чином, а відтак, спірний договір оренди не вступив в силу, оскільки не була створена двостороння комісія для приймання-передачі об'єкта, як це передбачено п.п.2.2, 2.3 договору; в акті зафіксовані чисельні недоліки, про усунення яких позивач не був повідомлений; акт підписаний неуповноваженими особами відповідача.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що передав об'єкт оренди відповідно до умов договору, а орендар (позивач) прийняв його згідно акту приймання-передачі від 19.08.08р. з зазначенням в останньому властивостей та недоліків об'єкта, про які орендар був освідомлений і в зв'язку з наявністю яких зменшено розмір орендної плати за перші 4 місяці (п. 4.1 договору).
Господарський суд погодився з доводами позивача, що акт приймання-передачі об'єкта оренди був підписаний посадовими особами позивача з метою фіксації в п.1 "Стан об'єкту оренди" його недоліків в односторонньому порядку, без участі уповноважених представників відповідача, з порушенням обов'язкової письмової форми, тому, на думку суду, він (акт) не є належним доказам приймання-передачі та використання спірного об'єкта оренди.
Такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає цивільному законодавству, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Спірним договором інший момент початку обчислення строку договору не встановлений. Додержання порядку формування комісії для приймання об'єкту оренди, підписання акту на самому об'єкті та інше, не впливає на дійсність договору. Також не впливає на дійсність договору виконання чи невиконання сторонами особливостей формування комісії, оскільки акт від 19.08.08р. підписаний сторонами, як того вимагає ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України (а.с. 30-31 т. 1).
Крім того, висновок господарського суду, що акт від 19.08.08р. не є належним доказом передачі об'єкта оренди, є непослідовним, оскільки позивач як орендар не звертався до відповідача або до суду з вимогою передати йому об'єкт оренди, навпаки, вважав договір укладеним, оскільки 21.08.08р. здійснив оплату 31 737, 6 грн. та лише 05.11.08р. директор ТОВ "НВП "Еталон" звернувся з листом про розірвання договору оренди (позовна заява, відзив на позовну заяву).
В акті від 19.08.08р. прямо зафіксовано, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв об'єкт у стані, що дозволяє його цільову експлуатацію при усунені перелічених в акті недоліків.
З врахуванням умов п. 4.1 договору недоліки мав усунути Орендар, крім зазначених в акті - ремонт світлового фонаря, який було здійснено Орендарем, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 40-43 т. 1).
За таких обставин колегія суддів апеляційної скарги вважає висновок господарського суду щодо відсутності доказів передачі об'єкта оренди Орендарю помилковим та безпідставним.
Колегія суддів також враховує, що сам факт передачі орендованого майна, тобто виконання або невиконання Орендодавцем зобов'язань за договором не є підставою для визнання договору недійсним (абз. 4 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09р. № 9 "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
2. Договір оренди від 08.08.08р. підписаний від імені позивача директором Сергєєвим Є.В. з перевищенням повноважень, тому є недійсним на підставі ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування цієї підстави позивач послався на п.п. 11.4.7 п. 11 Статуту, в редакції 14.04.06р., відповідно до якого Наглядова Рада Товариства затверджує усі угоди без виключення у вигляді узгоджувального напису голови Ради (заступника) на відповідному документі.
При цьому позивач вважає, що ЗАТ "Золоте руно-Донецьк" мало бути обізнаним про обмежену цивільно-правову дієздатність директора позивача, оскільки в преамбулі договору зазначено, що останній діє на підставі Статуту, що означає обов'язок відповідача ознайомитись із Статутом і перевірити повноваження директора.
Крім того, підпис директора Сергєєва Є.В. завірено печаткою товариства "Для документів" замість основної.
Господарський суд погодився з такими доводами позивача і визнав, що договір зі сторони позивача підписаний директором без належних повноважень.
Колегія суддів вважає такий висновок безпідставним з врахуванням наступного.
Згідно п.п.12.4 ст. 12 Статуту ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Еталон", затвердженого протоколом загальних зборів № 2 від 08.04.06р., "директор вправі без довіреності від імені товариства укладати господарчі угоди". Будь-яких обмежень щодо укладення договорів директором Статут не встановлює (а.с. 24-28 т. 1).
Посилання позивача на повноваження Наглядової Ради Товариства затверджувати всі договори (угоди) шляхом узгоджувального напису на договорі (п.п. 11.4.7 ст. 11) не є обмеженням повноважень директора, оскільки передбачає подальше погодження вже укладеного договору.
Сам факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним. Така правова позиція викладена в п.9.4 (в редакції від 06.11.2000р. № 02-5/618) Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визначенням угод недійсними".
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Посилання суду на обов'язок сторони за договором з'ясовувати наявність обмежень директора на підписання договору, нібито передбачений п. 9.1 вищезазначеного роз'яснення є безпідставним, оскільки в п. 9.1 мова іде про вимоги визнання угоди недійсною за позовом сторони, яка повинна була знати про обмеження повноважень представника другої сторони.
В спорі, що розглядається, з такою вимогою звернулась сторона (позивач), яка не могла не знати обсягу повноважень свого представника (директора).
Посилання позивача та суду на те, що підпис директора засвідчений не "основною" печаткою товариства взагалі є надуманим, та таким що не передбачений законодавством. Зокрема, ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого сторонами та скріпленого печатками.
Сторона за договором не може відповідати за використання печатки іншою стороною і в будь-якому разі це не є підставою недійсності договору.
3. Посилання позивача, що спірний договір оренди (п.п. 4.1, 5.1.3, 5.3.6, 5.4.4) відповідає ознакам договору підряду, що свідчить про відсутність орендних відносин між сторонами, а тому п. 4.1 договору суперечить чинному законодавству, зокрема, ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та ч. 1ст. 286 господарського кодексу України є безпідставними.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Позивач не довів суду таких обставин, оскільки згідно умов договору (п.4.1) та акту приймання-передачі був обізнаний щодо стану орендованого майна в зв'язку з чим сторони узгодили зменшення орендної плати за перші 4 місяці, що не є порушенням законодавства, а є реалізацією прав сторін на врегулювання своїх відносин на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).
4. Посилання позивача на недійсність договору, оскільки до складу орендної плати не включено відшкодування витрат орендодавця з оплати за землю, що на його думку суперечить ст.ст. 796, 797 Цивільного кодексу України є безпідставним.
Згідно ст. 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Крім того, сторони домовились, що всі правовідносини сторін, які позв"язані з наданням Орендарю права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт оренди разом з прилеглою до нього територією, визначаються сторонами в окремому договорі, який укладається сторонами одночасно з укладанням цього договору (п. 1.4 договору).
5. Також позивач послався на помилку при визначенні об'єкта оренди.
Згідно п. 1.2.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування індивідуально-визначене нерухоме майно.
Об'єкт оренди уявляє собою ізольоване приміщення в виробничій будівлі з підсобними (допоміжними) спорудами, окремим входом та приміщення в адміністративній будівлі. Технічний опис об'єкта додається до договору (додаток № 2) і є його невід"ємною частиною (п. 1.2.1).
Загальна площа об'єкта оренди складає 2 204 кв.м. Оскільки фактично орендарю передано 741, 1кв.м. - площа приміщень згідно додатку № 3, та 1 463 кв. м. - складських приміщень, то невключення в об2єкт оренди приміщень в адмінбудівлі на другому поверсі ставить на думку позивача під сумнів дійсність договору.
Господарський суд погодився з таким доводом та не прийняв до уваги заперечення Орендодавця, що об'єкт оренди був погоджений сторонами у додатках № 2, 3, переданий Орендарю, тому відсутні підстави для застосування ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів не може погодитись з висновками господарського суду щодо помилки у визначенні об'єкта оренди, оскільки Орендарю передано приміщення загальною площею 2 204, 0 кв. м., як передбачено договором (п. 1.2.4); технічний опис об'єкта оренди містить додаток № 2, перелік приміщень - додаток № 3 та схема № 2 розміщення приміщень (п. 1.2.1). Позивач не довів суду, щодо яких обставин, які мають істотне значення, він помилився, оскільки підписав договір, додатки до нього, акт приймання-передачі нежитлового приміщення, які містять характеристики, площу та розташування об'єкта оренди. Площа об'єкта оренди, передана орендарю відповідає умовам договору - 2 204,0 кв.м., домовленості щодо додаткової площі оренди умови договору не передбачають.
Заявою від 26.05.10р. позивач доповнив підстави визнання договору оренди недійсним. В порушення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає лише право позивача до прийняття рішення по справі, змінити підставу позову, господарським судом додаткова підстава позову прийнята та розглянута.
Оскільки виправити таке порушення процесуальної норми на стадії апеляційного провадження неможливо, апеляційний суд перевіряє рішення господарського суду у повному обсязі.
6. Позивач з посиланням на ст. 230 Цивільного кодексу України вважає договір оренди недійсним, оскільки згідно витягу № 27078096 з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, об'єкт оренди з 11.06.2008р. по теперішній час знаходиться у заставі АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", тоді як в ч.2 п. 1.1 договору Орендодавець гарантував, що об'єкт оренди ніяким чином не обтяжений, в т.ч. не знаходиться у заставі.
Господарський суд не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо відсутності обтяжень саме об'єкту оренди і визнав доведеним факт укладення договору під впливом омани, умисел відповідача тощо.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок господарського суду безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Як свідчать матеріали справи відповідач є власником будівлі головного виробничого корпусу літ. Д-1 загальною площею 56 326, 10 кв.м., а також будівлі АБК літ. Г-3, загальною площею 6 822, 1кв.м., розташованих в м. Донецьк у по вул. Бахмет"єва, буд. 24 (свідоцтво про право власності , витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно - а.с. 90, 91 т. 1).
Відповідно до матеріалів справи в заставі знаходиться саме будівля АБК літ. Г-3 (запис 7 з Розширеного витягу з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна - а.с. 58-60 т. 1).
Доказів знаходження в заставі будівлі головного виробничого корпусу, в якому і розташований об'єкт оренди, суду не надано.
З врахуванням викладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено підстав недійсності спірного договору оренди, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Господарським судом надана необ'єктивна оцінка доводам позивача, взагалі не оцінені заперечення відповідача та прийнято рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, обставинам справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Золоте руно-Донецьк" м.Донецьк задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 07.07.2010р. скасувати.
У позові товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон" м.Донецьк відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон" м. Донецьк (код ЄДРПОУ:25115499, 83114, м.Донецьк, вул. Р.Люксембург, 72, п/р 26002186025001 в Донецькому РУ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 394404) на користь закритого акціонерного товариства "Золоте руно-Донецьк" м.Донецьк (код ЄДРПОУ: 31586532, 83117, м.Донецьк, вул.Бахметьєва, 24, р/р 260055163990 в Кіровськом відділенні ДОФ АКБ УСБ, МФО 334011) державне мито за подання апеляційної скарги у сумі 42, 50грн.
Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду.
Головуючий Т.М. Колядко
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано: 5 прим.: 1. позивачу, 2. відповідачу, 3 у справу, 4 ДАГС, 5 гос.суду Дон.обл.