Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" вересня 2010 р. Справа № 07/75-10
вх. № 2591/5-07
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Гілунг О.В., дов. № 28/11 від 12.01.10 р.;
відповідача - Куприянов Б.А., дов. № 030к/3ю від 14.01.10 р.;
розглянувши справу за позовом ВАТ Інжинірінгово-виробниче підприємство "ЕНЕРГІЯ"
до ВАТ "Турбогаз", м. Харків
про про стягнення 63756,14 грн.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Інжинірингово - виробниче підприємство "Енергія" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ВАТ "Турбогаз" 63756,14 грн., в т.ч., 31400,40 грн. заборгованості по оплаті продукції, виготовленої та поставленої за договором № 336 ЕТ від 15.09.04 р., 29215,70 грн. пені за порушення грошових зобов*язань, 3140,04 грн. штрафу та відшкодування судових витрат по справі. Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, зокрема, посилаючись на ненастання, відповідно до умов договору № 336 ЕТ від 15.09.04 р., строків оплати продукції, в зв*язку з ненаданням позивачем актів введення об*єкту в експлуатацію, які є підставою кінцевих розрахунків за договором. Крім того, зазначає про порушення позивачем строку позовної давності та наявність рішення господарського суду Харківської області від 05.09.06 р. у справі № 35/192-05 зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Просить суд провадження у справі припинити.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.10 р., у задоволення двостороннього клопотання представників сторін, відповідно до ст. 69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено за межі двомісячного строку розгляду.
В судовому засіданні 16.06.10 р. було оголошено перерву до 05.07.10 р. для надання додаткових доказів по справі.
Дослідивши надані документи, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем 15.09.04 р. було укладено договір поставки № 336 ЕТ ( далі - договір)( а.с. 13), відповідно до якого, постачальник ( позивач) зобов*язався виготовити та поставити замовнику ( відповідачу) продукцію, перелік якої визначений у специфікації, відповідно до технічних завдань, а замовник - прийняти та оплатити дану продукцію на умовах договору.
Згідно п. 1.2 договору, виготовлення та поставка продукції проводиться партіями.
Роботи по виготовленню та поставці продукції по 1-й, 2-й та 3-й партіях позивачем були виконані в повному обсязі, що підтверджується накладними № 4/02 від 04.02.05 р. на суму 157002,00 грн.( а.с.29), № 17/02 від 16.02.05 р. на суму 157002,00 грн. ( а.с. 31), № 21/04 від 22.04.05 р. на суму 314004,00 грн. ( а.с. 35) та № 22/04 від 22.04.05 р. на суму 314004,00 грн. ( а.с.33) та довіреностями позивача на отримання продукції. Таким чином, всього позивачем було поставлено продукції на загальну суму 942012,00 грн.
Відповідно до умов договору, відповідачем були здійснені авансові платежі на загальну суму 894911,40 грн., в результаті чого, несплаченою залишилась вартість по 3-х партіях продукції в сумі 47100,60 грн.
Згідно п 3.3.10, 3.3.11 та 3.3 12 додаткової угоди до договору від 04.10.04 р. ( а.с. 23), кінцевий розрахунок за 1-у, 2-у та 3-ю партії продукції, в розмірі 15700,20 грн. за кожну партію, проводиться протягом 10-ти банківських днів від дати підписання акту вводу в експлуатацію кожної партії продукції експлуатуючою організацією.
20.04.06 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення з відповідача 38316,23 грн. спричинених збитків у вигляді не отриманого прибутку за договором № 336 ЕТ від 15.09.04 р.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на публікацію на офіційному сайті журналу "Турбины и Дизели" за вересень-жовтень 2005 р. ( м. Рибінськ, Ярославська область, Російська Федерація) інформації про ввід в експлуатацію на Мінській ТЕЦ-4 двох турбодетандерних енергетичних установок УДЕУ-2500-УХЛ4 до складу яких входить поставлена позивачем за договором № 336 ЕТ від 15.09.04 р. продукція, що мало бути приводом для здійснення відповідачем розрахунків з позивачем за названим договором. Рішенням господарського суду Харківської області від 05.09.06 р. у справі № 35/192-06 у задоволенні позову було відмовлено в зв*язку зі встановленою помилкою при публікації статті щодо вводу в експлуатацію установок, про що було здійснено публікацію в журналі "Турбины и Дизили" № 3 за травень-червень 2006 р., в результаті чого судом було визнано строк оплати відповідачем за отриману продукцію таким, що не настав.
Предметом позову, що розглядається у даному провадженні є стягнення з відповідача 31400,40 грн. заборгованості перед позивачем по оплаті поставленої продукції за договором № 336 ЕТ від 15.09.04 р. та штрафних санкцій за порушення грошових зобов*язань, строк виконання яких настав, відповідно до повідомлення експлуатуючої організації про ввід в експлуатацію турбодетандерних установок.
Таким чином, суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі, відповідно до п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, так як предмет і підстави спору, що був розглянутий по справі № 35/192-06 не є тими ж, що заявлені у справі № 07/75-10.
Щодо заяви відповідача про застосування при розгляді справи позовної давності, в зв*язку з тим, що позивачу стало відомо про порушення його права на отримання кінцевої оплати вартості поставленої 1-ої та 2-ої партій продукції до 20.04.06 р. ( дата звернення з позовом до суду), суд вважає необхідним у її задоволенні відмовити, з огляду на наступне.
Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статтею 258 ЦК України - до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
Стаття 261 ЦК України визначає початок перебігу позовної давності - від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов*язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
У наданих запереченнях на відзив та додатках до нього позивачем зазначено про те, що 25.01.06 р. він звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості по кінцевим розрахункам за першу та другу партії продукції, поставленої за договором № 336 ЕТ від 15.09.04 р., підставою звернення з якою була публікація в журналі "Турбины и Дизели" (2005 р) про ввід в експлуатацію на Мінській ТЕЦ-4 двох турбодетандерних енергетичних установок, в яких використовувалася продукція, поставлена позивачем відповідачу і що, відповідно до умов договору № 336 ЕТ від 15.09.04 р. є підставою для здійснення відповідачем розрахунків з позивачем. У відповіді на претензію відповідач повідомив про не підписання актів вводу в експлуатацію та відсутність підстав для здійснення ним розрахунків з позивачем. Дана відмова послужила підставою для звернення позивача 20.04.06 р. до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача не отриманого прибутку в сумі 38316,23 грн. ( справа № 35/192-06). При розгляді даної справи відповідачем були надані докази публікації в журналі неправдивої інформації та спростування її у наступних випусках журналу. Таким чином, інформація про те, що на Мінській ТЕЦ-4 здійснено ввід в експлуатацію двох турбодетандерних енергетичних установок, в яких використовувалась продукція, поставлена першою та другою партіями за договором № 336 ЕТ віл 15.09.04 р. не підтвердилась і у відповідача не виникало зобов*язання по її оплаті. Як з*ясовано судом, позивач, при розгляді справи в суді в 2006 році, був введений відповідачем в оману щодо спірних правовідносин, про що свідчить лист відповідача № 01 ОК/112ю від 24.05.06 р. ( а.с. 213), в якому відповідач стверджує про те, що ввід в експлуатацію двох турбодетандерних установок на Мінській ТЕЦ-4 не відбувся, а було проведено приймально-здаточні випробування, які є різними стадіями життєвого циклу продукції.
Всебічно та повно дослідивши надані сторонами до справи документи, суд, відповідно до ст. 43 ГПК України, користуючись своїм внутрішнім переконанням, визнав відсутність зобов*язань позивача, який не мав жодних договірних відносин з експлуатуючою організацією, контролювати введення продукції в експлуатацію, в той час, як відповідач, який замовляв продукцію у позивача для використання її у виготовленні турбодетендерних енергетичних установках, прийнявши зобов*язання за спірним договором сплатити вартість продукції у визначений строк після певної події, мав контролювати настання цієї події задля добросовісного виконання грошових зобов*язань перед позивачем.
03.12.09 р. позивач звернувся до експлуатаційної організації з проханням ( лист № 13/309) надати інформацію про введення в експлуатацію продукції, поставленої позивачем за договором № 336 ЕТ від 15.09.04 р. та, вразі здійснення його, надати акти вводу в експлуатацію.
10.12.09 р. позивачем було отримано від експлуатаційної організації - Мінська ТЕЦ-4 відповідь та два акти: акт приймання в експлуатацію об*єкта "Мінська ТЕЦ-4. Детандергенераторна установка" 1 пусковий комплекс" від 24.06.05 р. ( а.с.43) та акт приймання в експлуатацію об*єкта "Мінська ТЕЦ-4. Детандергенераторга установка" П пусковий комплекс" від 16.08.05 р. ( а.с.47). Додатками до вказаних актів - переліками змонтованого основного та допоміжного обладнання підтверджено застосування при монтажу обладнання продукції, поставленої позивачем відповідачу за договором № 336 ЕТ від 15.09.04 р.
Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про те, що йому стало відомо про порушення свого права на отримання вартості продукції, поставленої відповідачу лише 10.12.09 р.
Відповідач будь-яких доказів обізнаності позивача про порушення його права до 10.12.09 р. суду не надав.
Однак, зобов*язання відповідача по оплаті поставленої позивачем продукції мають визначений строк виконання, в зв*язку з чим, перебіг позовної давності, за даними зобов*язаннями, починається зі спливом строку виконання. Тобто, враховуючи вищевикладене, зобов*язання з оплати 1-ої партії продукції настало у відповідача 09.07.05 р. ( акт вводу в експлуатацію підписано 24.06.05 р.), П-ої партії - 31.08.05 р. (акт вводу в експлуатацію підписано 16.08.05 р.). Відповідно, загальний строк позовної давності витік 09.07.08 р. та 31.08.08 р.
Як зазначалось вище, виконання грошового зобов*язання пов*язане з контролем за вводом в експлуатацію поставлених позивачем експлуатуючій організації установок. Даний контроль не міг бути здійсненим належним чином позивачем, за відсутності відносин з експлуатуючою організацією, але, як свідчать матеріали справи, ним, на відміну від відповідача, приймались заходи для отримання належного за спірним договором.
Враховуючи викладене та, користуючись наданим правом, відповідно до п.5 ст. 267 ЦК України, суд вважає поважними причини пропущення позивачем позовної давності та визнає його порушене право на отримання вартості виготовленої та поставленої продукції підлягаючим захисту.
Пояснення відповідача щодо отримання у третьої особи продукції, аналогічної тій, що була поставлена позивачем та поставку її на Мінську ТЕЦ-4, належними доказами не підтверджена, як не підтверджений і факт поставки продукції, отриманої від позивача, іншому підприємству або організації та не надані докази того, як відповідач розпорядився даною продукцією.
На час звернення позивача з позовом до суду, строк оплати продукції, відповідно до умов договору, сплив, що дає право суду, відповідно до ст. 612 ЦК України, визнати відповідача таким, що прострочив виконання грошових зобов*язань, в порушення вимог ст.ст. 193, 198 ГК України та ст. 526, 530 ЦК України, згідно яких, зобов*язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання прийнятих зобов*язань законом не допускається.
В зв*язку з доведеністю матеріалами справи факту не оплати відповідачем продукції, суд визнає вимоги по стягнення боргу в сумі 31400,40 грн. правомірними, належно обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Згідно ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов*язань, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, одним з яких є сплата неустойки.
Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК України, виконання зобов*язання може забезпечуватись, згідно з законом або договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов*язання, зокрема, в разі прострочення виконання.
При укладанні спірного договору, сторонами було досягнуто згоди про забезпечення виконання замовником грошових зобов*язань пенею ( п. 7.3 договору) в розмірі 2% від суми простроченого платежу.
Згідно розрахунку позивача, до стягнення заявлена сума пені 29215,70 грн., розмір якої обмежений подвійсною обліковою ставкою НБУ, нарахована за прострочення оплати 1-ої партії продукції в сумі 15700,20 грн. за період з 11.07.05 р. по 15.03.10 р. та за прострочення оплати П-ої партії продукції в сумі 15700,20 грн. за період з 31.08.05 р. по 15.03.10 р.
Розрахунок пені здійснено позивачем з недодержанням норм п.6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов*язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов*язання мало бути виконано, в зв*язку з чим, заявлена до стягнення сума пені має бути обмеженою періодом нарахування з 09.07.05р. по 09.01.06 р. за прострочення оплати 1-ої партії продукції та з 31.08.05р. по 28.02.06 р. за прострочення оплати П-ої партії продукції. Але в зв*язку з розрахунком позивачем пені за прострочення оплати 1-ої партії продукції з 11.07.05 р., суд визнає правомірним розрахунок пені за дане порушення зобов*язання за період з 11.07.05 р. по 09.01.06 р. Таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 2970,13 грн.
Крім нарахування пені, у забезпечення виконання договірних зобов*язань, пунктом 7.6 договору сторони передбачили стягнення штраф у в розмірі 10% від вартості невиконаного зобов*язання.
В зв*язку з визначенням відповідача таким, що прострочив виконання грошових зобов*язань в сумі 31400,40 грн., суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача 3140,04 грн. штрафу правомірними та підлягаючими задоволенню.
Відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, в разі часткового задоволення позовних вимог, сплачені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 46, 49, 69, 77, 82-85 ГПК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, ст.ст. 256, 257, 258, 261, 267, 526, 530, 548, 549, 611, 612 ЦК України, суд
1. В задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності відмовити.
2. Визнати причини пропуску позовної давності поважними. Строк позовної давності поновити.
3. Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Турбогаз" (пров. Дубового, 6/4, м. Харкыв, 61003, код ЭДРПОУ 00158787, р/р 26004198158005 в ХГРУ ЗАТ КБ "Приватбанк" м. Харкова, МФО 351533) на користь Публічного акціонерного товариства "Інжинірингово -виробниче підприємство "Енергія" (вул. Окружна, 127, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, 50045, код ЄДРПОУ 14308345, р/р 26001010107980 в КФ ПАТ "Банк " Фінанси та Кредит, м. Кривий Ріг, МФО 305835) 31400,40 грн. основного боргу, 2970,13 грн. пені, 3140,04 грн. штрафу, 375,10 грн. державного мита та 138,85 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В частині вимог щодо стягнення з відповідача 26230,08 грн. пені, в позові відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано 22 вересня 2010 року.