Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" вересня 2010 р. Справа № 29/233-10
вх. № 6666/5-29
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
ЗАТ "Інститут "Укроргверстатінпром" - Шишкин О.Ю.
ПАТ банк "Імексбанк" в о. філії АТ "Імексбанк" у м. Харкові - Загребельний Г.С., Ляшевський В.О.
ТОВ "Юрполіс Компані" - Ващенко Р.М.
розглянувши справу за позовом
ЗАТ "Інститут "Укроргверстатінпром", м. Харків до
1-го відповідача -ПАТ банк "Імексбанк" в о. філії АТ "Імексбанк" у м. Харкові, м. Харків
2-го відповідача - ТОВ "Юрполіс Компані", м. Харків
про визнання недійсним договору
Позивач - ЗАТ "Інститут "Укроргверстатінпром" звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору №250510 від 25.05.10 про відступлення права вимоги, укладеного між АТ "Імексбанк" в ос. філії АТ "Імексбанк" та ТОВ "Юрполіс компані". В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує на те, що договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства, а саме ч. 1 та ч. 2 ст. 203 ЦК України. Відповідно до ст. 203 ЦК України. Договір укладений між банком та відповідачем 2 про відступлення права вимоги № 250510 від 25 травня 2010 року порушує норми чинного законодавства в частині розголошення банківської таємниці. Також, те, що відповідач 2 не є фінансовою установою, вказує на недостатній обсяг цивільної дієздатності для здійснення такого роду правочинів.
Також, позивачем до позовної заяви додано клопотання про забезпечення позову в якому він просив суд заборонити другому відповідачу звертати стягнення на нерухоме майно - адміністративний корпус ЗАТ "Інститут "Укроргверстатінпром" загальною площею 4926 кв.м., що розташований за адресою м. Харків, Червоношкільна набережна, 16, та, інше нерухоме та рухоме майно та грошові кошти, що належать ЗАТ "Укроргверстатінпром", а також заборонити ТОВ "Юрполіс Компані" вчиняти будь - які дії з виконання договору №250510 від 25.05.10 про відступлення права вимоги, укладеного між відповідачами.
Ухвалою суду від 27.07.10 було порушено провадження по справі, призначено справу до розгляду на 08.09.10 та задоволено клопотання позивача про забезпечення позову.
Відповідач 1 надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №17510 від 08.09.10) в якому він проти позову заперечує повністю. В обґрунтування своїх заперечень, посилається на те, що в ч. 1, 2 п. 9.6. Договору Іпотеки № 03-35-1 від 27 червня 2008 року посвідченого ПНХМНО Костенко С.А., р. № 5311 зазначено: Ця іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення Іпотекодавцем боргу за Кредитним договором на іншу особу. Відступлення прав за ким Договором здійснюється Іпотекодержателем без необхідності отримання згоди Іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за Кредитним договором. Тобто, положення п. 9.6 Договору іпотеки надавало Відповідачу 1 повноваження передати права по Договору кредиту і Договору іпотеки третій особі без зазначення характеристик цієї третьої особи, тобто будь-якій третій особі на вибір Відповідача 1, незалежно має чи не має третя сторона статусу фінансової установи. Договором кредиту обмеження по передачі прав за кредитним Договором були відсутні. Договір №250510 від 25 травня 2010 року відповідач 1 вважає законним так як він укладався згідно вимог п. 9.6. Договору іпотеки та ст. 512 ЦК України, в якій зазначено що Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: - передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно з вищенаведеними фактами, відповідач 1 вважає, що Договір № 250501 від 25 травня 2010 року про відступлення права вимоги був укладен в порядку передбаченому діючим законодавством і законних підстав визнати договір № 250510 від 25 травня 2010 року про відступлення права вимоги недійсним не має.
Відповідач 2 надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №17511 від 08.09.10) в якому він проти позову заперечує повністю. В обґрунтування своїх заперечень, посилається на те, що вказаний договір було складено згідно з вимогами Цивільного кодексу України та підписано двома сторонами.
Позивач 08.09.10 надав суду докази, для залучення до матеріалів справи.
В судовому засіданні, яке розпочалось 08.09.10 було оголошено перерву до 13.09.10 для надання сторонами додаткових доказів по справі.
Представник ТОВ "Юрполіс Компані", після перерви, в судове засідання не з'явився.
13.09.10 відповідач 1 надав до суду клопотання про припинення провадження по справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, на тій підставі, що 10.09.10 між відповідачами було підписано додаткову угоду №1 про розірвання договору №250510 від 25.05.10 про відступлення права вимоги.
Розглянувши надані суду докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
13 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Інститут Укроргверстатінпром» (надалі Позивач) та АТ «ІМЕКСБАНК» в особі філії АТ «ІМЕКСБАНК» у м. Харкові (правонаступник АКБ) (надалі Відповідач 1 або Банк), було укладено Договір кредитної лінії про відкриття кредитної лінії №08-0047 (далі Договір кредиту), відповідно до умов якого, Позивачеві було надано транш (Кредит) у розмірі 1 200 000,00 грн.
В забезпечення кредитного договору №08-0047 було укладено іпотечний договір №03-35-Івід 27.06.08 нерухомого майна - адміністративний корпус ЗАТ "Інститут "Укроргверстатінпром" загальною площею 4926 кв.м., що розташований за адресою м. Харків, Червоношкільна набережна, 16.
25.05.10 між Публічним Акціонерним Товариством «ІМЕКСБАНК» в особі філії АТ „ІМЕКСБАНК" у м. Харкові та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРПОЛІС КОМПАНІ» було підписано договір за №250510 про відступлення права вимоги. У відповідності до п.п. 1.1. умов договору, первісний кредитор за плату передає, а Новий кредитор одержує право вимоги та стає кредитором за Договором про відкриття кредитної лінії за №08-0047 підписаного між Закритим Акціонерним Товариством „ІНСТИТУТ УКРОРГВЕРСТАТІНПРОМ" та АТ „ІМЕКСБАНК" в особі філії АТ „ІМЕКСБАНК" у м. Харкові та Додаткових угод до нього. Також, у відповідності до п.п. 1.2. умов договору, за цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором.
ТОВ "Юрполіс компані" листом №143 від 06.07.10 повідомило позивача про те, що відповідно до договору №250510 від 25.05.10 про відступлення права вимоги, з 06.07.10 право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №08-0047, іпотечного договору №03-35-І від 27.06.08 та додаткових угод до них набуло ТОВ "Юрполіс компані". В своєму листі, ТОВ "Юрполіс компані" вказує, що в разі несплати позивачем сумі всієї заборгованості по кредитному договору, від буде звертати стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.
У травні 2010 року Банк звернувся із заявою до Київського районного суду про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, з метою відступлення права вимоги третій особі по Договору кредиту, укладеного між Банком та Позивачем. В своїй заяві Банк просив надати йому право у відповідності до вимог ст.. 512 ЦК України передавати свої права третій особі, яка на момент розгляду справи за даною заявою не була визначена, для укладення договору відступлення прав інформації відносно Позивача, а саме: суму заборгованості по договору кредиту; інформацію по укладеному договору кредиту та договору іпотеки; інформацію про організаційно-правову структуру ЗАТ «Інститут Укроргверстатінпром» його керівника, напрямів діяльності.
31 травня 2010 року ухвалою суду заяву банку залишено без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з наданих суду доказів, ТОВ «Юрполіс Компані» не є банком або іншою фінансовою установою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.
Відповідно до закону права та обов'язки за кредитним договором не можуть бути передані третім особам без згоди боржника, адже умови договору і вся інформація щодо його виконання, дотримання та обслуговування є банківською таємницею.
У ст. 1076 ЦК України зазначено, що банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом України «Про банки та банківську діяльність».
Стаття 61 Закону України «Про банки та банківську діяльність» містить положення про те, що банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці. Статтею 62 цього ж закону передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації, на письмову вимогу суду або за рішенням суду, органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу, органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що закон не передбачає можливості розголошення банківської таємниці на підставі договору.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що спірний Договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства, а саме ч. 1 та ч. 2 ст. 203 ЦК України.
Договір укладений між Банком та Відповідачем 2 про відступлення права вимоги № 250510 від 25 травня 2010 року порушує норми чинного законодавства в частині розголошення банківської таємниці. Крім того, той факт, що Відповідач 2 не є фінансовою установою, вказує на недостатній обсяг цивільної дієздатності для здійснення такого роду правочинів.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За таких обставин, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Розглянувши клопотання відповідача 1 про припинення провадження по справі, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки, спірний договір визнано судом недійсним, а тому, не може бути розірвана угода, яка визнана судом недійсною.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові - на позивача.
За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити в задоволенні клопотання про припинення провадження по справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір №250510 від 25.05.10 про відступлення права вимоги, укладеного між АТ "Імексбанк" в ос. філії АТ "Імексбанк" та ТОВ "Юрполіс компані".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Юрполіс Компані" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, код ЄДРПОУ 33388852) на користь ЗАТ "Інститут "Укроргверстатінпром" (м. Харків, Червоношкільна набережна, 16, код 00224900) - 42,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з ПАТ банк "Імексбанк" в о. філії АТ "Імексбанк" у м. Харкові (м. Харків, вул.. Короленко, 25, код 33388852) на користь ЗАТ "Інститут "Укроргверстатінпром" (м. Харків, Червоношкільна набережна, 16, код 00224900) - 42,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя
повний текст рішення складено 20.09.10