Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" вересня 2010 р. Справа № 63/226-10
вх. № 6745/6-63
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Ковтун Р.В., довіреність № 4316/25-07 від 06.07.2010 року; відповідача - не з"явився,
розглянувши справу за позовом Управління пенсійного фонду в Шевченківському районі Харківської області, смт. Шевченкове
до Головного управління державного казначейства України в Харківській області, м. Харків
про стягнення 2355,15 грн., -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 2355,15 грн. заподіяних збитків. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.
20.09.2010 року до господарського суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, в зв'язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.
Суд, дослідивши надану заяву, відмовляє в її задоволенні, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача заяв спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Згідно ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін в судове засідання не з'явились, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. В даному випадку, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Крім того, суд приймає до уваги те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо). Проте, нових доказів представником відповідача суду не надано та про можливість їх надання в майбутньому в його клопотанні про відкладення справи не зазначено.
В судовому засіданні 20.09.2010 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Пенсіонеру, який працював на посаді заступника начальника головного бухгалтера управління Державного казначейства в Шевченківському районі з 02.04.1996 року (наказ № 98-к від 02.04.1996р.) по 24.11.2004 року (наказ № 145-к від 23.11.2004р.), ОСОБА_1, відповідно до Закону України “Про державну службу" була призначена пенсія з 26.11.2004 р. у розмірі 664.01грн. на місяць.
Розмір пенсії ОСОБА_1. перерахований з 01.01.2006 р. на підставі довідки при заробітну плату № 01-02/219 від 21.04.2006 р. за період з 01.01.2006 р., виданої управлінням Державного казначейства в Шевченківському районі. Розмір пенсії з 01.01.2006 р. складає 1528,62 гри. Пенсія в такому розмірі виплачувалась 16 місяців до наступного підвищення пенсії.
Контрольно ревізійним відділом в Шевченківському районі з 28.01.2008 року по 12.03.2008 року проведено ревізію використання коштів Пенсійного фонду на утримання органів фонду, за 2006-2007 роки, а також окремих питань використання коштів, призначених на виплату пенсій в Управлінні Пенсійного фонду в Шевченківському районі.
В управлінні Державного казначейства в Шевченківському районі було проведено зустрічну звірку щодо правильності відображення заробітної плати в довідках, які надані до Пенсійного фонду, на підставі якої обчислюється пенсія ОСОБА_1. згідно Закону України "Про державну службу" за період 2006-2007 роки.
Проведеною перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду ОСОБА_1. отримувала пенсію у відповідності до Закону України "Про державну службу" та подавала довідки про її перерахунок з посади заступника начальника - головного бухгалтера управління Державного казначейства в Шевченківському районі.
Під час перевірки правильності відображення заробітної плати в довідках, на підставі яких перераховувалась пенсія, право на перерахування якої виникло з 01.01.2006 року в зв'язку з прийняттям постанови КМУ від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" та з 01.05.2007 року в зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 700 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 258" встановлено, що в порушення абз. 4 п. 4-2 постанови КМУ від 31.05.2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії"", де зазначено, що премія враховується в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок, (тобто премія включаються в заробіток того місяця, на який вона припадає згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату), до довідки за січень 2006 року, на підставі якої обчислено пенсію ОСОБА_1. за період з 01.01.2006 року по 31.05.2007 року, безпідставно включено премію в розмірі 25% від заробітної плати по окладу з урахуванням надбавки за ранг, вислугу років, надбавки за високі досягнення в праці за січень 2006 року, нарахування якої головному бухгалтеру Держказначейства ОСОБА_2. проведено по розрахунковій відомості за лютий 2006 року на підставі наказу управління Державного казначейства у Харківській області № 2-Б від 10.02.2006 року.
Таким чином, в довідці, на підставі якої було перераховано пенсію ОСОБА_1. з 01.01.2006 року, завищено розмір заробітної плати для перерахунку пенсії на суму 351.41 грн.
За результатами зустрічної перевірки, проведеної Контрольно - ревізійним управлінням в Шевченківському районі в березні 2008 року, управлінням Державного казначейства надано довідку для перерахунку пенсії з 01.01.2006 року, в якій виключено розмір премії в сумі 351,41 грн. та за підписами начальника та головного бухгалтера зазначено, що раніше видану довідку вважати недійсною. Розмір пенсії з 01.01.2006 року на підставі зміненої довідки зменшився на 305,72 грн. і склав 1222.90 грн.
В результаті вищезазначеного ОСОБА_1. зайво отримала пенсію на загальну суму 4891.52 грн.
Відповідно до ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
По матеріалах перевірки контрольно-ревізійним управлінням, прокуратурою Шевченківського району 01.08.2008 р. було подано позов до Шевченківського районного суду Харківської області про відшкодування збитків, завданих неправомірними діями головного бухгалтера ОСОБА_2. в сумі 4891.52 грн. Після розгляду справи Шевченківським районним судом Харківської області, 08 грудня 2008 року винесено рішення про стягнення з головного бухгалтера збитків в сумі 2536,37 грн. (виконавчий лист № 2-380/08 на суму 2536.37 грн. знаходиться на виконанні в органах Державної виконавчої служби).
Головному управлінню Державного казначейства України в Харківській області направлено лист (№ 260-02/25 від 13.01.2009 р.) про необхідність перерахування заподіяних збитків на розрахунковий рахунок управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі, оскільки відповідно п. 7 Положення - управління є структурним підрозділом головного управління Державного казначейства України без статусу юридичної особи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 2355,15 грн. заборгованості обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу - покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Головного управління державного казначейства України в Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 18, код ЄДРПОУ 23911595) на користь Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області (63601, Харківська область, Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Лермонтова, 7, код 22645370) - 2355,15 грн. збитків, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення складений та підписаний 21 вересня 2010 року