Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" вересня 2010 р. Справа № 49/143-10
вх. № 5922/3-49
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Юрченко І.М., дов. № 59/10 від 28.12.2009 року
відповідача - Бєлоусов С.М.-дор. від 01.06.2010р. №1858/42. розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" м. Харків
про стягнення 405202,93 грн.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 405202,93 грн. заборгованості, з яких 172733,28 грн. сума основного боргу, 3257,51 грн. пені, 202862,79 грн. інфляційних та 26349,35 грн. 3% річних за договором № 06/08-2352 на постачання природного газу, укладеним між сторонами 31.12.2008 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав суду розрахунок пені, інфляційних та трьох відсотків річних, який був залучений до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, зазначив про погашення заборгованості, 09.09.2010 року через канцелярію суду надав копії платіжних доручень в підтвердження сплати заборгованості.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
31.12.2008 року між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ВАТ „Харківгаз” (Покупець) був укладений договір № 06/08-2352 на постачання природного газу. Відповідно до умов договору позивач зобов'язався передати у власність покупцю в 2009 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти природний газ та оплатити його на умовах даного договору.
Відповідно до п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в національній валюті України шляхом поточного перерахування на рахунок постачальника протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передав відповідачеві природний газ на протязі січня - грудня 2009 року на загальну суму 59 393 316,03 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи. Але відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, лише частково оплатив поставлений позивачем природний газ, внаслідок чого, за даними позивача, станом на час подачі позову до суду утворилась заборгованість в сумі 172733,28 грн.
Проте, відповідач під час розгляду справи надав суду копії платіжних доручень в підтвердження сплати частини заборгованості, а саме: платіжні доручення № 787 від 31.05.2010 року про сплату 31980,00 грн., № 790 від 31.05.2010 року про сплату 131000,00 грн., № 785 від 31.05.2010 року про сплату 9240,00 грн. Отже, відповідач до подачі позову до суду сплатив основну заборгованість у розмірі 172220,00 грн., тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 172220,00 грн.
В судовому засіданні відповідач надав суду платіжне доручення № 5015 від 27.08.2010 року, відповідно якого він перерахував позивачу 513,29 грн. в рахунок погашення заборгованості. За таких обставин суд вважає за необхідне в частині заявленої до стягнення суми 513,29 грн. провадження по справі припинити на підставі п. .1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 7.2. договору за несвоєчасну оплату за спожитий газ у строки, зазначені у п.5.1. договору, відповідач сплачує на користь позивача крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань" від 22.11.1996р. Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 3257,51 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу. З урахуванням оплат, проведених відповідачем, належна до сплати сума інфляційних витрат становить 20540,23 грн., які нараховані за період з червня 2009 року по березень 2010 року, та трьох відсотків річних 16908,57 грн., які нараховані за період з 19.02.2009 року по 29.04.2010 року. Тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині. В решті заявлених до стягнення сум у розмірі 182322,56 грн. інфляційних витрат та 9440,78 грн. трьох відсотків річних суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 412,19 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 24,01 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" (61022, м. Харків, Держпром, 4 під'їзд, 3 поверх, у тому числі п/р 26009240 ВАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 03359500) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, у тому числі р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк" України, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) - 3257,00 грн. - пені, 20540,23 грн. - інфляційних витрат, 16908,57 грн. - 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 412,19 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 24,01 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині заявленої до стягнення основної заборгованості у розмірі 512,29 грн. провадження по справі припинити.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підписаний 20.09.2010 року.