Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" вересня 2010 р. Справа № 59/227-10 (н.р. 05/99-10)
вх. № 6466/4-59 (н.р. 3048/5-05)
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
відповідача - нез"явився;
розглянувши справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ
до Приватного підприємства "Україна" м. Харків
про стягнення 26.193,71 грн.,
31.03.2010р. позивач ТОВ «Тридента агро» звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача ПП «Україна». В позовній заяві позивач стверджує, що ним відповідачеві на умовах договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10.10.2009р. №180.10.2009/БФ поставлена продукція на суму 40.779,60 грн., яка оплачена відповідачем частково в сумі 20.000,00 грн. За відповідачем утворилась заборгованість, стверджує позивач, в сумі основного боргу 20.779,60 грн., на який нарахована пеня в розмірі 349,30 грн. згідно п. 8.2. договору, 3% річних у розмірі 140,04 грн. згідно договору та в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, індексу інфляції у розмірі 768,85 грн. згідно договору та в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, штраф у розмірі 4.155,92 грн. згідно п. 8.4. договору. Вказані суми, а також судові витрати в т.ч. витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1.400,00 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача.
Під час нового розгляду справи господарським судом Харківської області до якого вона була направлена постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2010р. у справі №05/99-10, позивач ТОВ «Тридента агро» правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, поштою надіслав витребувані судом документи, з яких вбачається що позивач підтримує повністю позовні вимоги. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.
Відповідач ПП «Україна» правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення (т.І а.с. 84).
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
10.10.2009р. між позивачем ТОВ «Тридента агро» в собі Балаклійської філії та відповідачем ПП «Україна» був укладений договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №180.10.2009/БФ. Згідно умов договору позивач зобов'язався передати відповідачеві товар, вказаний у додатку №1 до договору (Раундап 48%, Гліацинт, Штефтрел) на загальну суму 40.779,60 грн., а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його (т.І а.с.16-17).
Порядок передачі товару визначений п. 3.2. договору - товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних. Порядок оплати встановлено п.5.3. договору - 49% від вартості товару оплачується покупцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного договору; 51% вартості товару оплачується покупцем в строк до 25.12.2009р.
16.10.2010р. відповідачем на рахунок позивача в рахунок оплати товару, передбаченого договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10.10.2009р. №180.10.2009/БФ (Раундап 48%, Гліацинт, Штефтрел), було перераховано кошти у сумі 20.000,00 грн.
20.10.2009р. вказаний у договорі від 10.10.2009р. №180.10.2009/БФ товар на загальну суму 40.779,60 був переданий позивачем і прийнятий відповідачем про, що складено видаткову накладну №РН-БК00274, підписану представниками обох сторін (т.І а.с.18).
Решта суми вартості товару 20.779,60 грн. відповідачем позивачеві не перерахована.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з такого.
У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 412 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З урахуванням цитованих норм права та на підставі доказів наявних у матеріалах справи суд приходить до висновку про те, що у відповідача на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10.10.2009р. №180.10.2009/БФ виник обов'язок по сплаті позивачеві грошових коштів. Строк виконання цього обов'язку настав 25.12.2009р. До цього часу обов'язок не виконаний внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 20.779,60 грн.
Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав, вимоги ухвали суду по проведенню звірки взаємних розрахунків не виконав, контррозрахунок суми боргу не представив.
Відповідно ч.1 ст. 16 ЦК України, ч.2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 20.779,60 грн.
На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно цьому судом визнаються обґрунтованими і такими, що відповідають нормам чинного законодавства позовні вимоги про стягнення 140,04 грн. трьох відсотків річних та 768,85 індексації боргу з урахуванням індексу інфляції.
У відповідності до п.3, ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. У відповідності до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Також ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно ч.1, ч. 4 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Наведеним положенням норм чинного законодавства кореспондують умови п.п.8.2., 8.4. договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10.10.2009р. №180.10.2009/БФ, якими передбачено відповідальність за прострочення виконання зобов'язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення та штрафу у розмірі вартості 20% від вартості недоплаченого товару.
Розрахунок сум пені та штрафу наданий позивачем (т.І а.с. 7-9, 94-96). Заперечень проти нарахування цих сум неустойок та/або контррозрахунку відповідач не надав. За таких обставин, приймаючи до уваги принцип змагальності господарського процесу (ст.ст. 4-3, 33 ГПК України), суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в цій частині (про стягнення 349,30 грн. пені та 4.155,92 грн. штрафу) також є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.
При цьому суд зауважує, що наразі не вбачається підстав для застосування норм ст.61 Конституції України (ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення) ще й тому, що штраф, і пеня згідно ст. 230 ГК України та 549 ЦК України є окремими відмінними однин від одного видами господарської відповідальності.
Таким чином, всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу, 3-х відсотків річних, індексу інфляції, пені та штрафу в загальному розмірі 26.193,71 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір державного мита згідно до п.п."а", "б" розд.2 ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із заяв майнового характеру складає 1% від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Тобто, в даному разі розмір державного мита, яке підлягало сплаті під час подачі позову та відповідно підлягає стягненню на користь позивача, становить 1% від ціни позову 26.193,71 грн., тобто 261,93 грн.
Стосовно витрат на оплату послуг адвоката суд враховує також п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з якого вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Як вбачається з договору про надання правової допомоги від 02.02.2010р. №35/02/10, акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 18.02.2010р. свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24.04.2008р. №3280, наказу від 08.01.2008р. №5, довіреності від 05.02.2010р. (т.І а.с. 20-29) та інших матеріалів справи у даній справі позивачеві були надані послуги адвоката, які частково ним (позивачем) оплачені. Таким чином, дані судові витрати по оплаті послуг адвоката покладаються на відповідача в сумі, оплата якої підтверджена матеріалами справи (п/д від 12.02.2010р. №2018 (т. І а.с. 28), тобто, в сумі 1.000,00 грн. В решті позовних вимог про стягнення 400,00 грн. суд відмовляє у зв'язку з їх непідтвердженістю відповідними доказами.
Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача в сумі 261,93 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1.000,00 грн. вартості адвокатських послуг. Решта державного мита в сумі 113,09 грн. підлягає поверненню позивачеві з державного бюджету.
З урахуванням викладеного на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 412, 525, 526, 530, 629, 655 ЦК України, ст. 20, 216, 230 ГК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Україна» (ідент. код 24345057; місцезнаходження: 61003, Харківська обл.. м. Харків, Дзержинський р-н, пров. Саммнровський, б10, кВ.9; п/р26003000247001 в АТ «Індекс-Банк»; МФО350619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента агро» (ідент. код 25591321; місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул.. Ямська, 28А; п/р 26001007100067 в ВАТ «Піреус банк МКБ» у м. Києві; МФО 600658) суму основного боргу у розмірі 20.779,60 грн., пені в розмірі 349,30 грн., 3% річних в розмірі 140,04 грн., індексу інфляції в розмірі 768,85 грн., штрафу в розмірі 4.155,92 грн., 1.000,00 грн. вартості адвокатських послуг, а також 261,93 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 400,00 грн. судових витрат вартості адвокатських послуг та 113,09 грн. державного мита - в задоволенні позову відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Тридента агро» з державного бюджету 113,09 грн. зайво сплаченого державного мита.
Видати довідку після набрання рішенням законної сили.
Суддя
/справа №59/227-10
Повний текст рішення
підписано 17.009.2010р./