Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" вересня 2010 р. Справа № 66/269-10
вх. № 6517/4-66
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Леванісова Н.А. відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Публічне акціонерне товариство "Земельний банк", м.Харків
до ВАТ "Харківський завод "Точмедприлад" м. Харків
про стягнення 485108,50 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 485108,50 грн. заборгованості, з яких: 350000,00 грн. сума основного боргу за кредитом, 87615,06 грн. сума заборгованості за відсотками, 35839,04 грн. сума пені по кредиту, 11654,40 грн. сума пені по відсотках, що виникла внаслідок не належного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 84-07/К від 06.11.2007 року, а також просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою суду від 22 липня 2010 року про порушення провадження у справі №66/269-10 розгляд справи було призначено на 03 серпня 2010 року о 09:30 год.
Ухвалою суду від 03 серпня 2010 року, в зв'язку з нез'явленням в судове засідання повноважного представника відповідача та наданим ним клопотанням про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 16 вересня 2010 року о 09:30 год.
У судовому засіданні 16 вересня 2010 року представник позивача підтримує позовні вимоги.
В призначене судове засідання представник відповідача не з'явився, відзив на позов суду та витребувані судом докази не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вислухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
06 листопада 2007 року між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Земельний банк", що підтверджується витягом зі статуту) (далі - позивач) та ВАТ "Харківський завод "Точмедприлад" (далі - відповідач) був укладений Кредитний договір № 84--07/К, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти (кредит) у розмірі 350000,00 грн. у тимчасове користування на поповнення обігових коштів.
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору кредит надається строком з 06.11.2007 р. по 06.11.2009 р.
Додатковою угодою №5 від 06.11.2009 до Кредитного договору було змінено строк його дії та строк повернення всіх отриманих по ньому коштів подовжено до 28.12.2009 р..
Плата за користування кредитом, включаючи користування кредитом понад встановленого Кредитним договором строку, встановлена на рівні 19 % процентів річних, що передбачено пунктами 1.3 і 3.7 Договору.
Додатковою угодою б/н від 30.04.2008 р. процентна ставка за користування кредитом була встановлена в розмірі 20 % річних.
Згідно із пунктами 4.3.2 і 4.3.4 Договору відповідач зобов'язувався своєчасно повернути кредит та сплатити проценти на умовах, передбачених Кредитним договором.
За умовами пункту 3.1. Кредитного договору Банк відкрив відповідачу позичковий рахунок №206300843912 на якому враховується надання та погашення кредиту.
Як передбачено пунктом 3.2 Кредитного договору, надання кредиту здійснюється шляхом оплати із позичкового рахунку розрахункових документів Відповідача, а також шляхом перерахування кредитних коштів на відкритий у Позивача поточний рахунок Відповідача, № 26005013912, що повинно обумовлюватися додатковими угодами при кожній видачі кредиту.
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору видача кожного окремого кредиту (траншу) оформлюється додатковою угодою. В подальшому на виконання вказаних вимог Договору до Кредитного договору було укладено декілька додаткових угод, а саме:
- додаткова угода №1 від 06.11.2007 - про надання кредиту (траншу) в розмірі 150000,00 грн. зі строком його повернення - 06.11.2009 р.;
- додаткова угода №2 від 30.11.2007 - про надання кредиту (траншу) в розмірі 83419,27 грн. зі строком його повернення - 06.11.2009 р.;
- додаткова угода №3 від 21.12.2007 - про надання кредиту (траншу) в розмірі 50000,00 грн. зі строком його повернення - 06.11.2009 р.;
- додаткова угода №4 від 29.01.2008 - про надання кредиту (траншу) в розмірі 66580,73 грн. зі строком його повернення - 06.11.2009 р.;
- додаткова угода б/н від 30.04.2008, якою процентна ставка за користування кредитом була встановлена в розмірі 20 % річних;
На виконання вище перелічених додаткових угод з позичкового рахунку було перераховано відповідні суми кредиту на поточний рахунок Відповідача:
- за ордером-розпорядженням №3 від 06.11.2007 -150000,00 грн.;
- за ордером-розпорядженням №1 від 21.12.2007 -50000,00 грн.;
- за ордером-розпорядженням №1 від 29.01.2008 -66580,73 грн.;
- за ордером-розпорядженням №1 від 30.11.2007 -83419,27 грн.
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором.
Пунктом 3.6 Кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом за поточний календарний місяць відповідач повинен сплачувати, починаючи з 21 числа до останнього робочого дня поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом.
Однак, відповідачем порушені умови Кредитного договору щодо повернення кредиту в сумі 350000,00 грн., а також щодо сплати процентів, починаючи з лютого 2009 року сплату процентів відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, а з квітня 2009 року зовсім припинив їх сплату.
Позивачем наданий обґрунтований розрахунок нарахованих процентів, відповідно до якого сума нарахованих та несплачених процентів за період з березня 2009р. по червень 2010 р. склала 87615,06 грн.
Пунктом 4.2.6 Кредитного договору передбачена відповідальність відповідача в разі несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту і процентам в вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення простроченої заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно з розрахунком, що надається, розмір пені за прострочення сплати кредиту складає 35839,04 грн., за прострочення сплати процентів - 11654,40 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед банком за Кредитним договором складає 485108,50 грн., в тому числі:
- сума неповернутого кредиту - 350 000,00 грн.;
- заборгованість по процентам (за період з березня 2009 по 30.06.2010) - 87615,06 грн.;
- пеня за прострочення повернення кредиту - 35839,04 грн.;
- пеня за прострочення сплати процентів - 11654,40 грн.
Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами, відповідач визнає суму неповернутого кредиту у розмірі 350 000,00 грн. та заборгованість по процентам (за період з березня 2009 по 30.06.2010) у розмірі 87615,06 грн..
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, встановлено, що одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом такими, що прострочив виконання зобов'язання по договору кредиту.
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті кредиту та процентів у терміни, встановлені договором, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 485108,50 грн. з наведених вище підстав.
Держмито та судові витрати покласти на відповідача у відповідності до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Точмедприлад" (61013 м. Харків, вул. Шевченка, 20, код ЄДРПОУ 00481324, п/рах. № 26005013912 в ПАТ "Зембанк", МФО 351652) на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (61057 м. Харків, вул. Чернишевська, 4, код 19358721, кор. рахунок № 32002179600 в Управлінні НБУ в Харківській області, код 351447; код банка 351652, код за ЄДРПОУ 19358721) суму неповернутого кредиту в розмірі 350000,00 грн., заборгованість зі сплати процентів за період у сумі 87615,06 грн., пеню за прострочення повернення кредиту в сумі 35839,04 грн., пеню за прострочення сплати процентів у сумі 11654,40 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4851,08 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.09.2010 року.