Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" вересня 2010 р. Справа № 62/171-10
вх. № 6097/4-62
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Молочко Н.Г., дов. №1163 від 03.03.10р. відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Комінального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя - Тета", м. Харків
про стягнення 2753,11 грн.
Позивач - КП "Міський інофрмаційний центр" звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - ТОВ "Троя-Тета" 1357,43 грн. заборгованості за щомісячне користування місцем, 293,70 грн. пені за неповну оплату платежів, 537,80 грн. витрат за проведення демонтажу спеціальної конструкції та 564,18 грн. витрат на зберігання спеціальної конструкції за період з 09.04.09р. по 30.06.10р. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача зобов"язань за договором №7121 про надання у користування місць, які перебувають у комуанальній власності від 19.06.08р.
Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить його відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення (арк.с.52) та відмітки на ухвалах господарського суду Харківської області.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
19.06.08р. між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Троя-Тета" було укладено договір № 7121 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір). Відповідно до Договору та Акту прийому-передачі від 01.07.08р. до Договору позивач надав в експлуатацію відповідачеві місце, що знаходяться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції - щит стаціонарний (1.20х1.80х2) за адресою: м.Харків,
пр.Гагаріна - пров.Золотий; щит стаціонарний (1.20х1.80х2) за адресою: м.Харків, пр.Гагаріна, 98, строком з 01.07.08р. по 30.06.09р. (пункт 1.4 Договору).
Згідно до умов Договору № 7121 від 19.06.08р., а саме пунктів 3.4.6., 4.1., 4.5. Договору та Додатку № 1 до Договору № 7121 від 19.06.08р. відповідач зобов*язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 513,22 грн. у тому числі ПДВ 20%.
20.05.09р. між позивачем та відповідачем було укладено угоду №1 про припинення дії договору №7121 від 19.06.08р. з 21.05.09р., таким чином станом на 21.05.09р. договір №7121 від 19.06.09р. вважається таким, що припинив свою дію.
Однак, протягом дії договору №7121 від 19.06.08р. відповідач порушував своє зобов*язання за Договором щодо оплати за місце, надане у користування, а саме, не повністю сплачував платежі, передбачені розділом 4 цього Договору, у зв"язку з чим, станом на момент розгляду справи у нього утворилась заборгованість перед позивачем по оплаті наданих у користування місць у сумі 1357,43 грн. за період березень 2009 року - травень 2009 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Заборгованість відповідача по оплаті за користування місцем для розміщення спеціальних конструкцій у сумі 1357,43 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем, з урахуванням чого суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за неповну оплату за договором №7121 від 19.06.08р. в розмірі 293,70 грн. за період з 30.06.09р. по 30.06.10р.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.1. договору №7121 від 19.06.08р. сторони забезпечили виконання зобов"язання по оплаті місць наданих у користування у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
При цьому, відповідно до п.6.6 Договору, у випадках, передбачених п.п.6.1.-6.5 цього договору, нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня коли зобов"язанння мало бути виконано, не припиняється.
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по повній та своєчасній оплаті платежів за договором №7121 від 19.06.08р., суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 283,70 грн. обґрунтованими, документально підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати за проведення демонтажу спеціальних конструкцій за договором №7121 від 19.06.08р. у сумі 537,80 грн. та 564,18 грн. витрат, понесених у зв"язку із зберіганням демонтованих конструкцій.
Порядком демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності, затвердженого рішенням Харківської міської ради №977 від 20.10.04р. (п.2.3), передбачено, що спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, передбачених договором про надання в користування місць.
Згідно підпункту «а» п. 3.1.1. договору №7121 від 19.06.08р. позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у випадках несплати, несвоєчасної або неповної сплати платежів, передбачених розділом 4 цього Договору.
Пунктом 2.4 Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності, затвердженого рішенням Харківської міської ради №977 від 20.10.04р., передбачено, що демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється КП «МІЦ»після направлення розповсюджувачу зовнішньої реклами повідомлення з вимогою: про неналежне виконання договірних зобов»язань; про звільнення місця, що зайняте без згоди власника або особи, уповноваженої на надання циз місць у користування (у випадку коли власник конструкції та його адреса відомі).
Матеріали справи свідчать, що 04.03.09р. за № 1303 позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення № 7572, в якому зазначено на те, що за договором № 7121 від 19.06.08р. виникла заборгованість у сумі 9403,60 грн. та запропоновано відповідачеві погасити вказану заборгованість у триденний строк, а також попереджено відповідача про те, що в разі не сплати вказаної заборгованості, спеціальні конструкції буде демонтовано та віднесено на відповідача витрати по демонтажу.
Відповідно до п. 2.4 Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності, затвердженого рішенням Харківської міської ради №977 від 20.10.04р., демонтаж спеціальних конструкцій не здійснюється, якщо власник або законний користувач спеціальної конструкції повністю виконав вимоги повідомлення КП «МІЦ».
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав вимоги позивача та не погасив існуючу у нього заборгованість, а також не скористався своїм правом на самостійний демонтаж спеціальних конструкцій та повернення позивачеві місць для розміщення спеціальних конструкцій за актом приймання-передачі, яке передбачене п.3.4.7 Договору.
08.04.09р., відповідно до наказу начальника департаменту зовнішньої реклами КП “МІЦ” від 26.03.09р. № 38-Д позивачем було здійснено демонтаж спеціальних конструкцій: щит стаціонарний (1.20х1.80х2) за адресою: м.Харків, пр.Гагаріна - пров.Золотий; щит стаціонарний (1.20х1.80х2) за адресою: м.Харків, пр.Гагаріна, 98 та нараховані відповідачу збитки у розмірі 537,80 грн.
Відповідно до підпункту «а»п. 2.3 Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності , спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, передбачених договором про надання в користування місць.
У пункті 3.4.8 Договору № 7121 від 19.06.08р. сторони домовились, що у випадку проведення демонтажу спеціальних конструкцій на підставі п.3.1.1. цього Договору відповідач повинен відшкодувати позивачеві фактичну вартість його витрат, пов”язаних з вимушеним проведенням робіт з демонтажу і зберіганням демонтованих спеціальних конструкцій.
Розмір витрат позивача на зберігання демонтованих спеціальних конструкцій складає 564,18 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №СФХ-000070 від 30.06.10р. (арк.с.39) та калькуляцією витрат на послги зі зберігання демонтованих рекламних конструкцій (арк.с.42).
З урахуванням чого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 537,80 грн. витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції та 564,18 грн. витрат на зберігання демонтованих спеціальних конструкцій обгрунтовані, документально підтвердженні матеріалами справи та не спростовані відповідачем, а тому вони підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 546, 610, 611 Цивільного кодексу України, статтею 193, 230, 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Троя-Тета"(61140,
м.Харків, пр.Гагаріна,100, код 32562858, р/р26003301935 в АКБ "Базис", МФО 351599) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м.Харків, пр.Леніна, 38, оф. 618; р/р 2600030114375 в АКБ "Золоті ворота" м.Харків, МФО 351931; код ЄДРПОУ: 32135675) - 1357,43 грн. заборгованості за щомісячне користування місцем; 293,70 грн. пені, 537,80 грн. витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції, 564,18 грн. витрат на зберігання демонтованих спеціальних конструкцій, 102,00 грн. витрат з оплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення по справі №62/171-10 підписано 13.09.10р.