Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" вересня 2010 р. Справа № 37/132-10
вх. № 6476/5-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Ушаков О.В. за довіреністю № 12/09-4 від 12.12.2009 р.
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом ТОВ "ІСК Трансекспо", м. Київ
до ТОВ "Караван Будівельний Харків", м. Харків
про стягнення 385448,02 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Будівельний Харків" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 385448,02 грн. за договором № PX/29/07/P від 30.03.2007 р., укладеним між сторонами.
Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Позивач, через канцелярію господарського суду 07.09.2010 р. за вх. № 18576, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 03150, м. Київ, вул. Ямська, 72, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) 30.03.2007 р. було укладено договір № PX/29/07/P (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався доставити та передати у власність відповідача непродовольчу продукцію (товар), а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплачувати його на умовах даного договору.
Пунктом 7.7. договору №РХ/29/07/Р було передбачено, що оплата за реалізований товар здійснюється до 15 числа наступного місяця, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, але не пізніше ніж 180 днів від дати поставки кожної конкретної партії товару. В разі несплати вартості товару, покупець повинен повернути товар на першу вимогу постачальника не пізніше ніж через п'ять днів після надходження такої вимоги. Залишок боргу за продану частину товару покупець повинен перерахувати на рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів після надходження вимоги про повернення товару.
Згідно позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1672469,06 грн.
Судом встановлено, що факт постачання товару за укладеним договором на суму 1672469,06 грн. підтверджується відповідними довіреностями на одержання товару, виданими на ім'я представників відповідача, та відповідними видатковими накладними, копії яких додаються до матеріалів справи.
Також, у позові позивач вказує на те, що за договором відповідачем було перераховано позивачу лише 1209382,77 грн.
Крім того, відповідачем було повернуто позивачу нереалізований товар на загальну суму 77638,27 грн. Факт повернення товару підтверджується наступними накладними на повернення: № 5985 від 10.12.2008 року на суму 50796,01 грн., № 13200 від 20.11.2009 року на суму 150,86 грн., № 13199 від 20.11.2009 року на суму 26461,00 грн.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором складає 385448,02 грн.
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи доказів сплати відповідачем позивачу вищевказаної заборгованості за договором не міститься.
Судом встановлено, що остання партія товару за договором була поставлена відповідачу 28.08.2009 року, що підтверджується видатковими накладними № МРН-02006 від 28.08.2009 р. на суму 17241,60 грн., № МРН-02009 від 28.08.2009р. на суму 7176,72 грн., № МРН-02005 від 28.08.2009р. на суму 43134,00 грн. Отже, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого за даним договором товару в строк до 28.02.2010 року.
Оскільки, відповідач у встановлений договором строк не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач, згідно з пунктом 7.7. укладеного договору, направив відповідачу претензію № 36 від 21.05.2010 р., в якій вимагав від нього протягом 5-ти банківських днів повернути залишок непроданої частини поставленого товару та оплатити заборгованість за проданий товар.
Однак, відповіді відповідача на вищевказану претензію позивача в матеріалах справи не міститься.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача у розмірі 385448,02 грн. перед позивачем за договором, та те, що в матеріалах справи відсутні докази зворотнього, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в зв'язку чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 3854,49 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити заяву позивача про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 03150, м. Київ, вул. Ямська, 72, та надсилати всі процесуальні документи по справі позивачу на вказану адресу.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, код ЄДРПОУ 34859030, р/р 26006065159900 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" (03150, м. Київ, вул. Ямська, 72, код ЄДРПОУ 21548802, р/р 26000011026501 в ПАТ "Альфа-Банк" в м. Києві, МФО 300346) - 385448,02 грн. заборгованості за поставлений товар; 3854,49 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 09.09.2010 р.