Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
21.09.2010Справа №2-2/1830-2010
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інвестмент Менеджмент" (65058, м. Одеса, провулок Ботанічний, буд. 6)
до Товариства з обмеженою відповідальністю Виноробного підприємства "Діоніс" ЛТД (95017, м. Сімферополь, вул. Грибоєдова, 7)
про стягнення 207 282,40 грн.
Суддя Толпиго В.І.
Представники сторін:
Позивач: Грабовський Ю.А. - представник, довіреність у справі.
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позивач звернувся із позовною заявою до відповідача про стягнення 207 282,40грн., у тому числі 169 595грн.76коп. основного боргу, 11 685грн68коп. інфляційних нарахувань, 1 991грн61коп 3% річних, 14 181грн35коп. пені, 9 828,00грн вартості дерев'яних піддонів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір поставки №002/04-2009 від 10.4.2009 року, відповідно до умов якого відповідачу було поставлено продукцію. Тоді як відповідачем була здійснена лише часткова оплата за отриману продукцію, у результаті чого за ним виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.
31.5.2010 року від відповідача надійшов відзив від 28.5.2010р №207 на позов, у якому зазначено, що позивач представив невірний розрахунок боргу і як наслідок, невірний розрахунок індексу інфляції та 3% річних. Вказаним відзивом відповідач погоджується зі 160 370грн26коп. загального боргу і в цій сумі просить суд задовольнити позовні вимоги позивача.
Представник позивача 24.6.2010р у судовому засіданні надав суду заяву від 24.6.2010 року, якою з врахуванням того, що відповідач здійснив часткову оплату, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 159 505грн76коп, інфляційних нарахувань у розмірі 11 685грн68коп., 3% річних у розмірі 1 991грн61коп., пені у розмірі 14 181грн35коп та 9 828,00грн вартості дерев'яних піддонів, а також зазначив, що відповідач здійснював оплати хаотично не посилаючись на накладні та рахунки.
Також представник позивача 24.6.2010р у судовому засіданні надав суду пояснення, яким зазначає, що слід вважати вірним посилання на видаткову накладну №РН-0000105 від 17.7.2009р. замість накладної №РН-000083 від 20.11.2009р.
Представник позивача 07.9.2010р у судовому засіданні надав суду новий розрахунок, відповідно до якого збільшив позовні вимоги та в якому просить суд стягнути 159 505грн76коп. основного боргу, 9 742грн22коп. суми інфляційних нарахувань, в тому числі, на суму боргу по накладній 000075 за серпень 2010 рік з врахуванням часткової оплати 22.3.2010 року у розмірі 10 000,00грн., річних у сумі 1 691грн93коп., пені в сумі 11 635грн12коп, 9 828,00грн. вартості дерев'яних піддонів. Крім того, в підтвердження вимог про стягнення вартості деревинних піддонів, позивач представив суду витратні накладні від 09.6.2009 № РП-0000069, РН-0000068, від 17.7.2009 року №РН-0000106, від 30.9.2009 р. №РН-0000214, від 17.11.2009 року №РН-000076, відповідно до яких відповідачем зі склянками отримано 130 піддонів та в даних накладних вказано про те, що тара є такою, що підлягає поверненню. Також, позивачем представлена калькуляція вартості однієї склянки.
В судовому засіданні 07.9.2010р представник позивача пояснив, що обов'язок повернення піддонів встановлений в специфікації №2, а згідно п. 8.3. договору у позивача є право на стягнення залогової вартості піддонів у разі несвоєчасного повернення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з'явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інвестмент Менеджмент", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діоніс" ЛТД, як покупцем, було укладено договір поставки №002/04-2009 від 10.4.2009р, відповідно до п.1.1 якого предметом договору являється те, що продавець зобов'язується поставляти покупцю, а покупець прийняти та оплатити пляшки скляні по цінам, в асортименті та кількості, згідно окремих специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 3.1, 3.2 договору оплата за товар проводиться покупцем у продовж не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки товару на підставі пред'явлених продавцем рахунків. Момент поставки визначається датою вказаною у витратній накладній, яка підписана сторонами.
05 червня 2009 року продавцем та покупцем було укладено специфікацію № 2 до договору, згідно якої було встановлено найменування, кількість, ціна за одиницю товару, що буде поставлятися. Окрім того, було встановлено нове місто поставки - м. Сімферополь, заставна вартість піддонів - 52, 50 грн. (без ПДВ), а також обов'язок Покупця повертати на склад Продавця (м.Одеса, вул.Аеропортовська, 4) в строк не пізніше 60 календарних днів з моменту поставки кожної партії Товару піддони дерев'яні.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному об'ємі, а саме поставив відповідачу передбачений договором та специфікацією №2 товар своєчасно, в повному обсязі та відповідної якості впродовж 8 місяців, на загальну суму 395 046грн92коп.
Тоді як, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме не повністю оплатив позивачу вартість поставленого товару. Так відповідачем не було оплачено наступний товар: партія за видатковою накладною №РН-0000067 від 9 червня 2009 року на суму 52715,52грн. (далі Партія 1); партія за видатковою накладною №РН-0000213 від 30 вересня 2009 року на суму 43 929,6грн. (далі Партія 2); партія за видатковою накладною №РН-000075 від 17 листопада 2009 року на суму 52 715,52грн. (далі Партія 3); партія за видатковою накладною №РН-000105 від 17 липня 2009 року 43 929,6 грн. (далі Партія 4).
Судом встановлено, що відповідач повинен був розрахуватися з позивачем до 8 липня 2009 року за партію 1, до 29 вересня 2009 року за партію 2, до 16 грудня 2009 року за партію 3 та до 19 листопада 2009 року за партію 4.
В результаті вищенаведеного за відповідачем перед позивачем на момент розгляду спору склалася за поставлений відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №002/04-2009 від 10.4.2009р заборгованість у розмірі 159 505грн76коп, яка підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 159 505грн76коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення 159 505грн76коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем була заявлена вимога про стягнення 11 635грн12коп пені (за видатковою накладною №РН-0000067 від 09.6.2009р. нарахована за період з 08.7.2009р до 12.3.2010р; за видатковою накладною №РН-0000213 від 30.9.2009р. нарахована за період з 29.10.2009р до 12.3.2010р; за видатковою накладною №РН-000075 від 17.11.2009 року нарахована за період з 16.12.2009р до 12.3.2010р), яка підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.8.2 договору за несвоєчасну або неповну оплату товару, сторони передбачили відповідальність покупця у вигляді пені за кожен день прострочення.
Тому, позовні вимоги у частині стягнення 11 635грн12коп пені, нарахованої з урахуванням, вимог укладеного між сторонами договору, а також у відповідності до ст..3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до п.8.3. договору узгоджено право продавця, у випадку порушення Покупцем строку повернення дерев'яних піддонів, стягнути з останнього в судовому порядку їх заставну вартість.
Специфікацією № 2 встановлено заставна вартість дерев'яних піддонів - 52, 50 грн. (без ПДВ), а також обов'язок покупця повертати на склад продавця (м. Одеса, вул. Аеропортовськая, 4) в строк не пізніше 60 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару піддони дерев'яні.
Станом на 12.3.2010 року покупцем не повернуті піддоні, загальна вартість яких, відповідно до розрахунку позивача, становить 9 828,00 грн.
Отже позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9 828,00 грн. - заставної вартості дерев'яних піддонів обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 1 691грн93коп. (за видатковою накладною №РН-0000067 від 09.6.2009р. нараховані за період з 08.7.2009р до 12.3.2010р; за видатковою накладною №РН-0000213 від 30.9.2009р. нараховані за період з 29.10.2009р до 12.3.2010р; за видатковою накладною №РН-000075 від 17.11.2009 року нараховані за період з 16.12.2009р до 12.3.2010р) та інфляційних нарахувань у сумі 9 742грн22коп. (за видатковою накладною №РН-0000067 від 09.6.2009р. нараховані за вересень - жовтень 2009р та за грудень 2009р - серпень 2010р; за видатковою накладною №РН-0000213 від 30.9.2009р. нараховані за листопад 2009р - серпень 2010р; за видатковою накладною №РН-000075 від 17.11.2009 року нараховані за листопад 2009р - лютий 2010р та серпень 2010р), які підлягають задоволенню оскільки в силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача з урахуванням раніше заявлених позивачем ті прийнятих судом клопотань про уточнення позовних вимог.
В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене та підписане 24.9.2010р.
Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виноробного підприємства "Діоніс" ЛТД (95017, м. Сімферополь, вул. Грибоєдова, 7, ЄДРПОУ 30848549, п/р 2600616342 в АБ «кліринговий Дім», МФО 384920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інвестмент Менеджмент" (65058, м. Одеса, провулок Ботанічний, буд. 6, ЄДРПОУ 35696771, св.-во платника ПДВ №100102081, р/р 26001902401 в АКБ «ПОРТО-ФРАНКО» м.Одеса, МФО 328180, ІПН 356967715539) 159 505грн76коп. основного боргу, 9 742грн22коп. суми інфляційних нарахувань, 1 691грн93коп річних, 11 635грн12коп пені, 9 828,00грн. вартості дерев'яних піддонів, 1924грн03коп державного мита, 236,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.