Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 323
Іменем України
21.09.2010Справа №2-21/3378-2010
за позовом Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління», 98600, м. Ялта, вул.. Горького, 30,
до відповідача Алуштинської міської ради, 98516, м. Алушта, пл. Радянська, 1,
про визнання недійсним рішення.
Суддя Господарського Суду
Автономної Республіки Крим
С.І. Чонгова
Представники:
Від позивача Дорошенко О.Ф. провідний юрисконсульт, довіреність № 3541 від 31.12.2009 року;
Від відповідача не з'явився,
Сутність спору: Позивач - Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - Алуштинської міської ради про визнання пункту 1 рішення 57 сесії Алуштинської міської ради 5 скликання від 21 квітня 2010 р. № 57/90 «Про використання прибережного простору, для надання послуг відпочиваючим та місцевим мешканцям» недійсним. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
17 серпня 2010 р. відповідачем до матеріалів справи був наданий відзив на позовну заяву за № б/н від 17.08.2010 р., у якому відповідач вимоги позову не визнає та просить відмовити позивачу у задоволені позову (а. с. 76).
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у засідання суду не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, не надав.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.
У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
Позивач - Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління», м. Ялта, згідно зі Статутом, затвердженим Міністром будівельної політики та архітектури АР Крим 25.06.2007 р., погодженим з Головою Фонду майна АР Крим 27.06.2007 р., та зареєстрованим 10.08.2007 р., є державним підприємством, та входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, знаходиться у сфері управління Міністерства будівельної політики і архітектури АР Крим, що є органом управління майном.
Предметом діяльності підприємства позивача є: виконання робіт по боротьбі з зсувами та абразійними явищами Чорноморського та Азовського узбережжя Автономної Республіки Крим, у курортних містах, селищах міського типу та інших населених пунктах Автономної Республіки Крим, а також проведення заходів щодо збереження будівель та споруд на зсувних, зсувонебезпечних та абразійних територіях (пункт 2.2. Статуту).
Відповідач - Алуштинська міська рада є органом місцевого самоврядування відповідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
57 сесією 5 скликання Алуштинської міської ради 21 квітня 2010 р. було прийнято рішення № 57/90 «Про використання прибережних просторів для надання послуг відпочиваючим та місцевим мешканцям». Вказаним рішенням було затверджено закріплення прибережної смуги між санаторно-курортними та іншими підприємствами міста Алушти на курортний сезон 2010 р. Крім того, пунктом 4.3. вказаного рішення зобов'язано керівників здравниць, орендаторів пляжем у строк до 25 травня 2010 р. обладнати закріплені пляжі відповідно санітарно-гігієнічним вимогам та нормам: засобами зв'язку, невідкладною медичною допомогою, тіньовими навісами, біотуалетами; організувати підготування матросів-рятівників та роботу рятувальних постів до 01 травня 2010 р. Також пунктом 5 вказаного рішення зобов'язано до 01.05.2010 р. керівникам здравниць та орендаторам оформити паспорти на відкриття та функціонування пляжів у відповідності з Правилами охорони життя людей на водних об'єктах Автономної Республіки Крим, затвердженими Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 22.09.2006 р. № 178-5/06. Користувачам пляжів за рахунок власних коштів провести обстеження та очистку дна акваторій за допомогою водолазів-професіоналів, які мають відповідний дозвіл та пройшли атестацію в Головному управлінні Міністерства надзвичайних становищ України в АР Крим.
Позивач вказує, що згідно будівельних норм та правил - Сніп 2.06.01-86 «Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування», Сніп 2.01.15-90 «Інженерний захист територій, будівель і споруд від небезпечних геологічних процесів. Основні положення проектування», та Державних будівельних норм ДБН В.1.1-3-97 «Інженерний захист територій, будівель та споруд від зсувів і обвалів. Основні положення» пляжі - це штучно створені із природних матеріалів споруди, що входять до складу берегоукріплювальних споруд та відносяться до основних гідротехнічних споруд. Надання пляжів у користування, що знаходяться в прибережних смугах, здійснюється Кримським протизсувним управлінням шляхом укладення довгострокових договорів експлуатації у відповідності до підпункту 7.1. пункту 7 Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 68 від 11.03.1997 р. «Про заходи по інженерному захисту берегів Чорного та Азовського морів і територій, що підпадають під вплив дій негативних природних процесів» та на підставі статті 627 Цивільного кодексу України.
Згідно Додатку № 1 до пункту 2 Постанови Верховної Ради АР Крим № 110-1 від 29.06.1992 р. «Про розмежування майна державної /Республіки Крим/ власності і власності адміністративно-територіальних одиниць /комунальної/», прийнятої в відповідності до Постанови Верховної Ради Української РСР «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» № 885-ХІІ від 26.03.1991 р., майновий комплекс Кримського протизсувного управління віднесено до загальнореспубліканської власності Криму, як такий, що входить до підприємств республіканського (АРСР) підпорядкування. Постановою Верховної Ради АР Крим від 15 березня 2000 р. № 982-2/2000 «Про склад майна, яке належить Автономній Республіці Крим» Додатку 1 про перелік підприємств, установ, організацій, які належать Автономній Республіці Крим, майновий комплекс Кримського протизсувного управління віднесено до підприємств, які належать Автономній Республіці Крим.
Відповідно до Постанови Ради Міністрів АР Крим № 68 від 11.03.1997 р. «Про заходи по інженерному захисту берегів Чорного та Азовського морів і територій, що підпадають під вплив дій негативних природних процесів» та Статуту підприємства на КРП «Протизсувне управління» покладено функції замовника по проектуванню, будівництву та капітальному ремонту всіх видів споруд інженерного захисту територій, надзору за їх технічним станом на всій території АР Крим, а також функції головної координуючої організації з вирішення цих питань.
Постановою Верховної ради АР Крим № 444-3/03 від 19.02.2003 р. «Про деякі питання, пов'язані з управлінням майном, що належить Автономній Республіці Крим», Постановою Верховної Ради АР Крим від 15.03.2000 р. № 982-2/2000 «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим» затверджено перелік берегоукріплювальних і протизсувних споруд, що належать Автономній Республіці Крим та знаходяться на балансі ДП «Кримське республіканське протизсувне управління».
Відповідно додатку № 3 до постанови Верховної Ради АР Крим від 15 березня 2000 р. № 982-2/2000 (Перелік берегоукріплювальних і протизсувних споруд, що належать Автономній Республіці Крим та знаходяться на балансі ДП «Кримське республіканське протизсувне управління») спірні берегоукріплювальні споруди знаходяться на балансі позивача, що не заперечується відповідачем.
Проте, земельна ділянка, на якій розташоване майно, не знаходиться у користуванні позивача.
Як витікає з пункту 2.2. Статуту позивача, предметом діяльності позивача є: виконання робіт по боротьбі з зсувами та абразійними явищами Чорноморського та Азовського узбережжя Автономної Республіки Крим, у курортних містах, селищах міського типу та інших населених пунктах Автономної Республіки Крим, а також проведення заходів щодо збереження будівель та споруд на зсувних, зсувонебезпечних та абразійних територіях.
Пунктом 2.3. Статуту визначено також основний предмет діяльності позивача, при цьому статутом не передбачено функцій позивача щодо розпорядження земельними ділянками, у тому числі прибережними захисними смугами.
Частиною 3 статті 59 Земельного кодексу України встановлено, що державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.
Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт (стаття 85 Водного кодексу України).
Позивач не надав доказів щодо віднесення його до державних водогосподарських організацій та підтверджень щодо передачі йому у користування земельних ділянок під спірними пляжами.
Позивач також не надав доказів, що відповідач чинить йому перешкоди у виконанні функцій з ведення робіт, направлених на берегоукріплення.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає, що до повноважень міської ради в області земельних відносин на території міста відноситься: розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування з земель комунальної власності.
В силу пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань у сфері земельних відносин відноситься безпосередньо до компетенції ради та вирішуються на пленарних засіданнях.
Посилка позивача на не визначення відповідачем у спірному рішенні водоохоронної зони чи прибережної захисної смуги з відповідним режимом користування не може бути прийнята судом до уваги як підстава для визнання недійсним спірного рішення.
Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами місцевих Рад і державними органами охорони навколишнього природного середовища, що визначено статтею 87 Водного кодексу України.
Позивач не є органом, який здійснює контроль за створенням водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, не є органом, який здійснює контроль щодо розпорядження земельних ділянок відповідачем.
При таких обставинах суд дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на позивача.
У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 23 вересня 2010 р.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 59 Земельного кодексу України, ст. ст. 85, 87 Водного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволені позовних вимог відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.