Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
21.09.2010Справа №2-16/3887-2010
За позовом Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційне об'єднання» Красно перекопської міської ради (96000, м. Красноперекопськ, вул.. Менделєєва, 1, ідентифікаційний код 03360816)
До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)
Про розірвання додаткової угоди від 01.06.2010р. до договору № 103 від 25.06.2005р.
Суддя ГС АР Крим М.О. Білоус
представники:
Від позивача - Пендюріна Т.М. - представ., дов. від 02.02.2010р.
Від відповідача - Кашка С.М. - представ, дов. № 005-Д від 05.01.2010р.
Обставини справи: Комунальне підприємство «Житлово - експлуатаційне об'єднання» Красноперекопської міської ради звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», в якому просить суд розірвати додаткову угоду № 204 від 01.06.2010р, укладену між сторонами до договору про постачання електричної енергії № 103 від 25.06.2005р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою НКРЕ від 23.12.2008р. № 1449 була виключена ч.4 п.3.6. Правил, на підставі якої 01.06.2010р була укладена додаткова угода між Комунальним підприємством «Житлово - експлуатаційне об'єднання» Красно перекопської міської ради та Відкритим акціонерним товариством «Крименерго».
У судовому засіданні 14.09.2010р. оголошувалась перерва до 21.09.2010 р.
21.09.2010 р. судове засідання було продовжено за участю представників сторін.
В судовому засіданні позивач надав заяву про зміну позовних вимог, в який просить суд виключити із додаткової угоди № 204 від 01.06.2010 р. до договору поставки електричної енергії № 103 від 25.06.2005 р. пункт 2 додаткової угоди (алгоритм розрахунку).
Вказана заява була отримана представником відповідача під час судового засідання.
Представник відповідача заперечував проти прийняття судом вказаної заяви.
Судом була прийнята вказана заява та залучена до матеріалів справи.
Проте, слід зазначити, що за змістом змін, внесених Законом до частин четвертої і п'ятої статті 22 та статті 60 ГПК, зміна предмета або підстав позову, а також подання зустрічного позову можливі лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, з'ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі, витребування додаткових доказів тощо), а також з'ясування питання наявності у третіх осіб самостійних вимог у відповідній справі та необхідності уточнення позовних вимог.
Заяви (клопотання) про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
Саме така думка висловлена у Рішенні зборів суддів Вищого господарського суду України від 04.08.2010 р. № 4 «Щодо змін, внесених до Господарського процесуального кодексу України згідно із Законом України "Про судоустрій та статус суддів"».
Враховуючи викладене, суд залишає без розгляду заяву позивача від 20.09.2010 р. про зміну позовних вимог.
Разом з тим, позивач, як і раніш підтримав позовні вимоги, викладені у відзиві на позов та просить суд розірвати додаткову угоду № 204 від 01.06.2010 р. до договору про поставку електроенергії № 103 від 25.06.05 р.
Відповідач проти позову заперечував, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та пояснив, що вказана додаткова угода укладалася не тільки виходячи з п.3.6. ПКЕЕ, а керуючись також пп.1.2, 1.4, 12.7 Правил. (а.с.23-24).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
25.06.2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) та Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством (Споживач) укладено договір постачання електричної енергії № 103, відповідно до якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору та додатків до нього, які є його невід'ємними частинами
Пунктом 9.2 вказаного договору, передбачено внесення змін до договору, якщо після його укладення набрав чинності нормативно-правовий акт, норми якого по-іншому регулюють умови договору.
Посилаючись на вищевказаний п. 9.2 Договору, відкрите акціонерне товариство «Крименерго» 14.04.2008 направило на адресу відповідача додаткову угоду № 204 від 11.04.2008 про порядок розрахунків у процесі постачання електричної енергії до житлового будинку, розташованого за адресою: місто Красноперекопськ, вул. Ломоносова, 7.
Рішенням ГС АР Крим від 02.-19.09.2008р. у справі № 2-2/6401-2008 у позові було відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2008 у справі № 2-2/6401-2008, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010р., рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2008 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, зобов'язано комунальне житлово-експлуатаційне підприємство укласти з відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі заступника керівника Красноперекопського району електричних мереж додаткову угоду № 204 від 11.04.2008 до договору поставки електричної енергії № 103 від 25.06.2005 про порядок розрахунків у процесі постачання електричної енергії до житлового будинку, розташованого за адресою: місто Красноперекопськ, вул. Ломоносова, 7 в редакції, викладеній в резолютивній частині постанови.
На виконання прийнятих судових актів, 01.06.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) та Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством (Споживач) була укладена додаткова угода до договору № 103 від 25.06.2005р.
Позивач листом вих.. № 1119 від 14.06.2010р. звернувся до Постачальника з проханням розірвати укладену додаткову угоду, на підставі того, що постановою НКРЕ від 23.12.2008р. № 1449 частина 4 п.3.6. Правил користування електричної енергією була виключена.
Проте, листом від 21.06.2010р. вих.. № 1330 відповідач повідомив, що це не відноситься до його компетенції, через що Комунальне підприємство «Житлово - експлуатаційне об'єднання» Красноперекопської міської ради звернулося до суду щодо примусового розірвання додаткової угоди № 204 від 01.06.2010р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення сторін, суд не знаходить підстав для задоволення позову у зв'язку з наступним.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Крім цього, частиною 4 статті 275 Господарського кодексу України також передбачена обов'язковість укладання договору енергопостачання.
Відповідно до змісту додаткової угоди № 204 від 01.06.2005р. вона прийнята на підставі Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28.
У той же час, 23.12.2008р. Постановою НКРЕ № 1449 була виключена ч.4. п.3.6. ПКЕЕ, якою було встановлено: «У багатоквартирних будинках на межі балансової належності внутрішньобудинкових мереж і мереж електропередавальної організації (основного споживача) улаштовується загальнобудинковий розрахунковий облік, який враховує обсяг електричної енергії, використаний мешканцями будинку, на технічні цілі, для потреб інших електроустановок, які приєднані до мереж цього будинку та розміщені всередині будинку або за його межами», а тому, на думку позивача, це є підставою для розірвання договору згідно ст. 188 Господарського кодексу України.
Проте, суд не може погодитися з думкою позивача, оскільки виключення лише частини четвертої п.3.6. ПКЕЕ не звільняє позивача від виконання приписів частин 1-3 статті 3.6 ПКЕЕ повністю, якими передбачено, що споживання електричної енергії за відповідним тарифом має бути забезпечене окремим обліком. Окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами обліку, які дають можливість організувати розрахунковий облік за відповідним тарифом на всій площадці вимірювань.
При винесенні Севастопольським апеляційним господарським судом постанови від 22.12.2008р. у справі № 2-2/6401-2008, суд апеляційної інстанції керувався також пп.1.2., 1.4, 12.7. та ч.2.п.12.10 ПКЕЕ, якими передбачено, що електрична енергія поставляється населеному пункту на підставі договору; точкою продажу електричної енергії населеному пункту встановлюється на межі балансової приналежності електроустановок цього населеного пункту, електроустановки населених пунктів повинні бути забезпечені засобами обліку, які обліковуються електроенергією потреб населеного пункту, у тому числі й на технічні цілі, для здійснення господарської діяльності.
Таким чином, виключення частини 4 п.3.6. ПКЕЕ не змінює відносин, які склалися між сторонами.
Зокрема, у листі Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.02.2010р. № 981/11/17-0 вказано, складення балансу електричної енергії має бути забезпечено шляхом улаштування розрахункового обліку в багатоквартирних будинках на межі балансової належності внутрішньобудинкових мереж і мереж електропередавальної організації або шляхом вирішення сторонами питання щодо перенесення усіх приладів обліку електричної енергії на межу балансової належності., а виключення ч.4. з п.3.6.ПКЕЕ обумовлено відсутністю достатньої кількості коштів у суб'єктів господарювання.
Слід також зазначити, що статтею 11 Цивільного кодексу України встановлює перелік юридичних фактів, як визнаються підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 5 вказаної статті закріплює норму про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути рішення суду, яке набрало законної сили. За своєю правовою природою рішення суду є публічним актом правозастосування державного органу.
Рішення суду за переддоговірним спором також може породжувати відповідні цивільні права та обов'язки, яка в даному випадку є постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.08 р. у справі № 2-2/6401-2008, що набула законної сили.
Отже, саме тому правовідносини, що виникають на підставі цих актів не залежать від бажання осіб вступати у них, тоді як за допомогою правочинів правовідносини завжди встановлюються за волею їх учасників.
Дійсно порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений ст. 188 Господарського кодексу України.
Статтями 651,652 Цивільного кодексу України передбачені підстави для розірвання договору.
Частина 2 статті 651 також, у питанні розірвання або зміни договору, визначає можливість розірвання договору за рішенням суду, на вимогу однієї із його сторін, у разі коли підстави такого розірвання передбачені у договорі та законі.
Проте, позивач не обґрунтував позовні вимоги з посиланням на норми матеріального права про розірвання додаткової угоди, виходячи із положень ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.
Слід також зазначити, що під час виконання сторонами умов договору № 103 від 25.06.2005 р., сторони не позбавлені права укладати будь - які угоди виходячи із положень ст. 6 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог КП «Житлово- експлуатаційне об'єднання» Красноперекопської міської ради до ВАТ «Крименерго» про розірвання додаткової угоди № 204 від 01.06.2010 р.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають залишенню за позивачем згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2010р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Білоус М.О.