21 вересня 2010 р. № 29/4-10-243
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівВоліка І.М.
Демидової А.М.
Кролевець О.А.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго"
на рішення господарського суду Одеської області від 12.04.2010 р. та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р.
у справі № 29/4-10-243
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго"
доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Прогрес"
простягнення 56 211,16 грн.
за участю представників:
позивача: Гречанюк Г.В.
відповідача: Марченко А.К.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі -"ТОВ") "Теплодаренерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (надалі -"ОСББ") "Прогрес" про стягнення 30 184,86 грн. основного боргу, 231,76 грн. пені, 1 907,40 грн. 10 % штрафу, 572,22 грн. 3 % річних та 1 724,14 грн. інфляційних втрат ( в редакції заяви про уточнення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору на користування тепловою енергією в гарячій воді та наявністю підстав для застосування норм ст.ст. 509, 525, 526, 625, 629 ЦК України та ст.ст. 173, 193, 216 -218, 230 -232 ГК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.04.2010 р. (суддя Аленін О.Ю.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю укладеної між сторонами додаткової угоди, на підставі якої позивач мав би право нараховувати вартість спожитої теплової енергії за новими тарифами, та відсутності доказів, які б свідчили про порушення відповідачем ст. 629 ЦК України.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р. (судді Петров М.С., Разюк Г.П., Колоколов С.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Теплодаренерго" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12.04.2010 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р. у зв'язку з неврахуванням судами норм ст. 632 ЦК України, Закону України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", "Про місцеве самоврядування в Україні", і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.10.2005 р. між ТОВ "Теплодаренерго" (енергопостачальна організація) та ОСББ "Прогрес" (абонент) укладено Договір № 96/05-Т на користування тепловою енергією в гарячій воді для житлового будинку, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Теплодар, вул. Енергетиків, 85 з протоколом врегулювання розбіжностей (надалі -"Договір").
Згідно п. 7.1. Договору сторонами погоджено тариф на споживання теплової енергії, який складає 104,28 грн. за 1 Гкал відпущеної теплової енергії з урахуванням ПДВ.
Рішенням Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 31.10.2006 р. № 357/В-06 встановлено тариф для житлових організацій, об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, ЖБК м. Теплодар на теплоенергію в гарячій воді в розмірі 186,05 грн. за 1 Гкал з урахуванням ПДВ.
В той же час, сторонами у п. 7.2 Договору погоджено, що при змінах тарифів згідно законодавства України необхідно укласти додаткову угоду до укладеного договору.
Судами встановлено, що Договір сторонами у встановленому чинним законодавством порядку не змінювався, додаткові угоди до нього не укладалися.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про нарахування позивачем відповідачу заборгованості в порушення умов п.п. 7.1., 7.2. Договору та зі зміною в односторонньому порядку їх умов, що є порушенням норм ст. 525 ЦК України.
Розглянувши доводи, викладені позивачем в касаційній скарзі, колегія суддів зазначає, що вони не заслуговують на увагу та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Дійсно, абз. 2 ч. 1 ст. 632 ЦК України визначає, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
В той же час, норми ч. 2 ст. 632 ЦК України унормовують, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Поряд з цим, ст. 525 ЦК України, як вже зазначалось вище, не допускає односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.
Даним підтверджується висновок судів про відсутність підстав для стягнення заявленої позивачем суми з відповідача, оскільки сторонами не укладались відповідні додаткові угоди про зміну ціни.
Разом з тим, згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Норми даної статті знаходять своє застосування і до укладення додаткових угод до Договору. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції з'ясовано наявність розбіжностей сторін щодо укладення додаткових угод в частині зміни ціни Договору, колегія суддів погоджується з відсутністю у відповідача договірного зобов'язання зі сплати за отриману теплову енергію за тарифами іншими, ніж зазначено в п. 7.1. Договору.
Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 12.04.2010 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р. у справі № 29/4-10-243 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Волік
судді: А. Демидова
О. Кролевець