21 вересня 2010 р. № Б38/50-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Короткевича О.Є.,
суддів:Продаєвич Л. В., Хандуріна М. І.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиДніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 року
у справі№ Б38/50-10
за заявою Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області
доТОВ "Промислово-виробниче підприємство "Будівельні технології", м. Підгородне
про банкрутство
Від учасників судового провадження: не з'явились
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2010 року за заявою Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № Б38/50-10 про банкрутство ТОВ "Промислово-виробниче підприємство "Будівельні технології", м. Підгородне відповідно до ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Ухвалою місцевого суду від 06.04.10 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 року, провадження у справі №Б38/50-10 про банкрутство ТОВ "Промислово-виробниче підприємство "Будівельні технології", м. Підгородне припинено з посиланням на п. 1 ст. 80 ГПК України.
Не погоджуючись з рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 року скасувати, посилаючись на не вірне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, ініціюючи питання про порушення провадження по справі ДПІ в заяві обґрунтувала свої вимоги тим, що боржник має заборгованість перед бюджетом на загальну суму 1 928,76 грн., що виникла внаслідок несплати штрафних санкцій за не подачу звітності по податку на додану вартість.
Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Окрім визначених у вказаній статті особливостей, обов'язковою умовою порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є визначена ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство наявність безспірних вимог до боржника.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, кредитором у якості грошових зобов'язань боржника визначений податковий борг у сумі 1 928,76 грн. штрафних санкцій.
Частиною 2 статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" (далі - Закон) визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.
Відповідно до ст. 1 Закону будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
Згідно зі статтею 13 Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону.
Таким чином, Закон не відносить суми неустойки (штрафу, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні" пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство до складу грошового зобов'язання, що складає кредиторські вимоги до боржника (у тому числі безспірні), не зараховуються недоїмка (пеня та штраф).
Отже, оскільки визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, судами попередніх інстанцій зроблений правомірний висновок, що такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство.
У зв'язку з чим у даному випадку відсутні підстави для порушення справи про банкрутство боржника.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 125, 129 Конституції України. ст. ст. 1, 6, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст.ст. 80, 1115, 1117, 1119 -11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 року у справі №Б38/50-10 залишити без змін.
Головуючий О. Є. Короткевич
Судді Л. В. Продаєвич
М. І. Хандурін