21 вересня 2010 р. № 11/199/08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Кривди Д.С.
Полянського А.Г.
за участю представників:
позивачаЗацарний О.І. -дов. від 01.08.2010 року
відповідачаСакара Ю.В. -дов. від 23.06.2009 року
Генеральної прокуратури УкраїниСавицька О.В., прокурор
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційне поданняПершого заступника прокурора Миколаївської області
на рішеннягосподарського суду Миколаївської області від 12.06.2008 року
у справі№ 11/199/08
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Миколаївнафтопродукт"
доМиколаївської міської ради
прозобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки
Відкрите акціонерне товариство "Миколаївнафтопродукт" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки (в межах, визначених у проекті землеустрою) площею 19698 кв.м для будівництва технологічних об'єктів нафтоперевантажувального комплексу по вул. Космонавтів, 1 у місті Миколаєві.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.06.2008 року (суддя Василяка К.Л.) у справі № 11/199/08 позов задоволено в повному обсязі. Зобов'язано Миколаївську міську раду в особі Миколаївського міського голови укласти з Відкритим акціонерним товариством "Миколаївнафтопродукт" договір оренди земельної ділянки (в межах, визначених у проекті землеустрою) площею 19698 кв.м для будівництва технологічних об'єктів нафтоперевантажувального комплексу по вул. Космонавтів, 1 у місті Миколаєві.
Судове рішення мотивовано тим, що позивачем були вжиті всі необхідні заходи та підготовлені всі необхідні документи, передбачені Земельним кодексом України, однак відповідач ухиляється від укладання договору оренди.
Не погоджуючиcь з рішенням суду, Перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить рішення у справі скасувати та прийнято нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи касаційне подання доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України.
Відзив на касаційне подання не надано.
В судовому засіданні представник позивача надав клопотання про відкладення розгляду касаційного подання, у зв'язку з тим, що позивач не отримав копію касаційного подання та мав можливості надати обґрунтований відзив.
Колегія суддів, порадившись на місці, дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення зазначеного клопотання, враховуючи строк розгляду касаційної скарги, встановлений статтею 1118 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що ухвала суду про призначення судового засідання була направлена позивачу завчасно, однак своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи, у тому числі і з матеріалами касаційного подання, позивач не скористався.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено місцевим господарським судом, 14.11.2005 року ВАТ "Миколаївнафтопродукт" звернулось листом за №01-714 до міського голови м. Миколаєва з проханням передати в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 2,2 га яка знаходить в користуванні Миколаївського морського торговельного порту на період проведення проектно-вишукувальних робіт для проектування технологічних об'єктів нафтоперевантажувального комплексу.
08.11.2005 року Миколаївська міська рада прийняла рішення "Про погодження місць для розташування об'єктів, резервування земельних ділянок на термін виконання проектно-вишукувальних робіт юридичним особам та громадянам, внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради" № 37/40 яким було погоджено місце розміщення земельної ділянки орієнтовною площею 22000 кв.м. за рахунок земель ДП "Миколаївський морський торговельний порт"для проектування технологічних об'єктів нафтоперевантажувального комплексу по вул.Космонавтів,1, а також дозволено виконання проектно-вишукувальних робіт строком на 1 рік на даній земельній ділянці.
Також судом встановлено, що 31.01.2007 року Миколаївською міською радою було прийнято рішення №10/24, яким ВАТ "Миколаївнафтопродукт" продовжено на півроку термін дозволу на виконання проектно-вишукувальних робіт на земельній ділянці площею 22000 кв.м. для закінчення проектування технологічних об'єктів нафтоперевантажувального комплексу по вул.Космонавтів, 1.
16.03.2007 року позивач звернувся до міськвиконкому з проханням розглянути питання прийняти рішення про надання дозволу на виконання проекту землеустрою земельної ділянки площею 2,2 га з наступним укладанням договору оренди.
29.11.2007 року Миколаївською міською радою було прийнято рішення №18/30 "Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним особам, громадянам, та внесення змін до рішень міської ради по Ленінському району м. Миколаєва", яким ВАТ "Миколаївнафтопродукт" було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки з метою надання в оренду строком на 2 роки для будівництва технологічних об'єктів нафто перевантажувального комплексу.
Крім того, Миколаївською міською радою було прийнято рішення № 22/55 від 13.03.2008 року, яким ВАТ "Миколаївнафтопродукт" погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 19698 кв.м., за рахунок земель ДП "Миколаївський морський торговельний порт", з віднесенням її до земель іншого призначення, з метою надання в оренду строком на 2 роки для будівництва для будівництва технологічних об'єктів нафтоперевантажувального комплексу по вул. Космонавтів, 1.
Як зазначено судом, 28.12.2007 року було прийнято Закон України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" яким були внесені зміни, в тому числі і до Земельного Кодексу України. Зокрема, частину 1 статті 124 було доповнено абзацом другим згідно якого було встановлено, що набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.
19.05.2008 року Миколаївською обласною державною адміністрацією було прийнято Розпорядження №230-р, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ВАТ "Миколаївнафтопродукт" для будівництва технологічних об'єктів нафтоперевантажувального комплексу по вул. Космонавтів, 1 в Ленінському районі м. Миколаєва; вилучено земельну ділянку загальною площею 1,9698 га із земель постійного користування Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт".
Окрім цього, даним Розпорядженням рекомендовано ВАТ "Миколаївнафтопродукт" передати матеріали щодо відведення земельної ділянки до міськради для підготовки об'єкту земельних торгів до аукціону; рекомендовано Миколаївській міській раді компенсувати ВАТ "Миколаївнафтопродукт" витрати, понесені на розроблення землевпорядної документації.
Судом встановлено, що 20.05.2008 року позивач звернувся до Миколаївського міського голови з проханням повідомити, яким саме чином може здійснюватися продаж права оренди на аукціоні та відшкодування витрат, понесених ВАТ "Миколаївнафтопродукт" по розробці землевпорядної документації та проекту будівництва технологічних об'єктів нафтоперевантажувального комплексу, а також щодо укладання договору оренди.
Однак, листом від 02.06.2008 року відповідач відмовив позивачу в укладанні договору оренди.
У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року №02-5/422 "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 3.1. чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 3.2. чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 3.3. яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 3 Роз'яснення).
Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Основного Закону України).
Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно з пунктами 1, 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст. 118, 123 ЗК України.
Статтею 123 Кодексу передбачено, що відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада спочатку надає дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки, який в подальшому підлягає погодженню з відповідними органами, які визначені пунктом 6 даної статті, та затвердженню районною державною адміністрацією або сільською, селищною, міською радою.
Пунктом 34 частини 1 статі 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Таким чином, зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти такий договір за відсутності позитивного рішення Міськради з даного питання є порушенням її виключної передбаченої Конституцією України компетенції на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.
Крім того, предметом спору у справі є зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки
Згідно з ч. 3 ст. 84 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що у спорі про спонукання укласти договір в резолютивній частині рішення вказуються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір з посиланням на поданий позивачем проект договору. Проте, господарський суд, задовольняючи позовну вимогу про зобов'язання укласти договір оренди, не зазначив в резолютивній частині рішення умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, що є порушенням вищенаведеної правової норми.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судом першої інстанцій при винесенні рішення по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.
Враховуючи викладене, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до статей 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційне подання Першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 12.06.2008 року у справі №11/199/08 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий О.Муравйов
Судді Д. Кривда
А. Полянський