21 вересня 2010 р. № 24/3
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Грека Б.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1
на ухвалу господарського суду Львівської області від 03.06.2010р.
у справі №24/3
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"
про стягнення 365 524,58 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Борщевський О.А. -довіреність у справі,
Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.06.2010р. (суддя М.І.Хабіб) відмовлено Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 у виправленні помилки в наказі господарського суду Львівської області від 18.05.2010р. №24/3, виданого на виконання пункту 4 резолютивної постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2010р.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про виправлення помилки в наказі господарського суду від 18.05.2010р. №24/3.
Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч.2 ст.11113 ГПК України, касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухвалені оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2010р. ухвалені у справі №24/3 рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2009р. про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 297 055,68 грн. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2009р. про залишення рішення в цій частині без змін, скасовані.
Відповідно до пункту 4 резолютивної частини постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2010р., присуджено до стягнення з Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" 297 055,68 грн. боргу, 2970,62 грн. державного мита, сплаченого з позовної заяви, 95,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2970,62 грн. державного мита, сплаченого з апеляційної та касаційної скарг.
Пунктом 5 резолютивної частини постанови доручено господарському суду Львівської області видати наказ на виконання пункту 4 резолютивної частини цієї постанови.
На виконання вказаної постанови, господарським судом Львівської області видано наказ від 18.05.2010р., зміст якого цілком відповідає змісту пункту 4 резолютивної частини постанови касаційної інстанції.
Оскільки у наказі суду не було зазначено найменування сторони, на користь якої вирішено спір, позивач звернувся до господарського суду Львівської області про виправлення помилки в наказі від 18.05.2010р.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача з огляду на таке.
Відповідно до ст.116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
За змістом ст.ст.116, 117 ГПК України, видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду за результатом його перегляду в апеляційному або касаційному порядку апеляційна чи касаційна інстанція у резолютивній частині своєї постанови має зобов'язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ, оскільки апеляційний господарський суд та Вищий господарський суд України не наділені повноваженнями видавати наказ.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції видано наказ на виконання пункту 4 резолютивної частини постанови касаційної інстанції. При цьому, допущена безпосередньо у постанові касаційної інстанції помилка, а саме не зазначено найменування сторони на користь якої вирішено спір, не дає підстав господарському суду першої інстанції самостійно її виправити, бо це є компетенцією того суду, який ухвалив судовий акт. Відтак, у суду першої інстанції не було правових підстав вносити відповідні виправлення й до наказу, виданого на виконання постанови.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.07.2010р. у справі №24/3 внесені виправлення у пункт 4 резолютивної частини постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2010р., а саме зазначено найменування сторони, на користь якої вирішено спір.
Вказана ухвала є підставою для внесення виправлення до наказу господарського суду Львівської області від 18.05.2010р. №24/3 у порядку, передбаченому ст.117 ГПК України.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Львівської області від 03.06.2010р. у справі №24/3 -без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя Б.М.Грек
Суддя В.М.Палій