"22" вересня 2010 р. Справа № 9/63.
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Вижниця
до Вижницької міської ради м. Вижниця
про визнання права власності на земельну ділянку - 38544грн.
Суддя М.І. Ніколаєв
представники:
від позивача -ОСОБА_2, дов. від 08.09.2010 року
від відповідача -не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Приватний підприємець ОСОБА_1 м. Вижниця звернувся з позовом до Вижницької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,1233 га., яка розміщена за АДРЕСА_1 та визнання дійсним договору купівлі-продажу від 28.11.2008 року.
Представник відповідача у відзиві на позов позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив суд розглянути справу без його участі.
Ухвалою суду від 23.07.2010 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 09.09.2010 року.
У судовому засіданні 09.09.2010 року оголошено перерву до 22.09.2010 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 13 серпня 1999 року, нотаріально посвідченого та зареєстрованого в державному реєстрі прав 16 серпня 1999 року за реєстровим номером 533/1 позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля -магазин загальною площею 89,10 м2, що розміщений за АДРЕСА_1.
Рішенням VIII сесії V скликання Вижницької міської ради №29-8/07 від 27.04.2007 року позивачу вирішено:
- продати у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1233 га., що розташована в м. Вижниця по вул. Н. Яремчука, 16 для обслуговування магазину-бару
- затвердити продаж земельної ділянки площею 0,1233 га. в сумі 38544 грн.
Пунктом 3 даного рішення зобов'язано позивача провести оплату за земельну ділянку в сумі 9636 грн. до 27.05.2007 року, 9636 грн. -до 27.11.2007 року, 9636 грн. -до 27.05.2008 року та 9636 грн. -до 27.11.2008 року.
Згідно звіту МПП ІКЦ "Експерт-Право" (ліцензія АВ 111882) про експертно-грошову оцінку земельної ділянки від 15.01.2007 року ринкова вартість спірної земельної ділянки становить 38544 грн. При цьому термін чинності звіту -один рік з дати оцінки.
На виконання рішення Вижницької міської ради №29-8/07 від 27.04.2007 року позивачем сплачено 38588 грн. вартості земельної ділянки.
28.11.2008 року між сторонами підписано договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, відповідно до пункту 2.1 якого ціна продажу земельної ділянки становить 38544 грн. Станом на момент вирішення спору даний договір нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію не пройшов.
Листами №02-08/22 від 26.01.2009 року та №02-08/114 від 16.04.2009 року позивачу відмовлено в укладенні договору купівлі-продажу землі у зв'язку із закінченням терміну дії експертної грошової оцінки землі.
З аналогічних підстав Вижницькою державною нотаріальною конторою листами від 08.08.2009 року та від 04.11.2009 року відмовлено позивачу в нотаріальному посвідченню договору від 28.11.2008 року.
Предметом даного спору позивачем визначено визнання права власності на земельну ділянку площею 0,1233 га, яка знаходиться під об'єктами нерухомого майна, що перебувають у власності позивача.
Згідно із ст.30 ЗК УРСР 1990 року, який був чинним на момент укладання договорів купівлі-продажу незавершеного будівництвом магазину “Промтовари” та купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 24.11.1998 року, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.
Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України. Такий спосіб захисту передбачений також п. (а) ч. 3 ст. 152 ЗК України.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 1 ГПК України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.
Згідно статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Тобто, право власності на земельну ділянку підлягає оформленню у порядку, встановленому вказаним кодексом, а саме, перш за все, -на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації.
У свою чергу частиною 1 ст. 120 ЗК України передбачено перехід до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, права власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Вказана норма кореспондується зі ст. 377 ЦК України.
Зокрема, згідно статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача)Згідно ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України та ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розпорядження землями територіальних громад міст належить до компетенції міських рад.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем підписано договір від 28.11.2008 року, передано спірну ділянку в фактичне користування позивачу, який виплатив її повну вартість. Проте, враховуючи помилкове визначення в рішенні Вижницької міської ради №29-8/07 від 27.04.2007 року строків здійснення оплати вартості земельної ділянки та спливу терміну чинності грошової оцінки, нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору від 28.11.2008 року з вини відповідача не здійсненні.
Відповідно до ст. 126 ЗК України угоди про перехід права власності на земельну ділянку підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації
Згідно з вимогами статті 657 Кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Зі змісту частини 3 статті 640 Кодексу вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Отже, за частиною 1 статті 210 Кодексу такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Стаття 220 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. У зв'язку з цим, при вирішенні даного спору необхідно з'ясувати, насамперед, як причини ухилення Відповідача від укладання такого договору, так і причини неможливості його виконання сторонами, в тому числі -через порушення охоронюваних законом прав та інтересів третіх осіб.
Як встановлено судовим розглядом, позивачем надано докази звернення до нотаріуса та відповідача для посвідчення договору купівлі-продажу від 28.11.2008 року, проте у зв'язку із помилковим визначенням відповідачем порядку та строків оплати даний договір нотаріально не посвідчений, проте його умови сторонами виконано, тож договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.11.2008 року є дійсним, а позивач правомірно набув право власності на земельну ділянку площею 0,1233 га., на якій розміщена належна йому на праві власності будівля і яка знаходиться за АДРЕСА_1, що є підставою для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49,82,84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати дійсним договір купівлі -продажу земельної ділянки від 28.11.2008 року, укладений між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Вижницькою міською радою.
3. Визнати за приватним підприємцем ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку площею 0,1233 га.(кадастровий номер 0100:01:001:0043; 0100:01:001:0044), яка розміщена за АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя М.І. Ніколаєв