Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" вересня 2010 р. Справа № 55/158-10
вх. № 6500/5-55
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Вознюка О.М.
відповідача- не з"явився
розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Українська Дистрибуційна Система", м. Житомир
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків", м. Харків
про стягнення 128078,83 грн.
Приватне підприємство "Українська Дистрибуційна Система", м. Житомир, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків", м. Харків, 117834,66 грн. боргу, 8828,32 грн. пені, 1415,85 грн. 3% річних та суджових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 258/02-09РУ від 20.02.09 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 липня 2010 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16 вересня 2010 р.
Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги .
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 6102206929749.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.
У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.
20 лютого 2009 р. між Приватним підприємством "Українська Дистрибуційна Система", м. Житомир, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків", м. Харків,(відповідач) був укладений договір № 258/02-09РУ, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, приймати його і оплачувати його на умовах даного договору. Пунктом 15.4 договору передбачена відповідальність, а саме за порушення строків оплати товару відповідач на вимогу позивача сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Пунктом 16.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до терміну, визначеному в п. 8 Угоди про Умови.
Сторони до договору уклали угоду про умови, відповідно до п. 3 якої, строк платежу встановлений -7 днів з дня продажу. Пунктом 8 вказаної угоди встановлений строк його дії- до 31.12.09 р.
На виконання умов вказаного договору позивачем була здійснена відповідачеві поставка товару на загальну суму 240138,66 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000135, РН-0000136, РН-0000141 від 01.04.09 р., РН-0000223 від 13.04.09 р., РН-0000552, РН-0000553 від 15.06.09 р., РН-0000949, РН-0000950 від 11.08.09 р., РН-0001585 від 20.10.09 р., РН-0001861 від 10.11.09 р., РН-0001764, РН-0001765 від 11.11.09 р., РН-0002064 від 15.12.09 р., які підписані обома сторонами.
З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей серії ЯПН № 931426/3665 від 30.03.09 р., ЯПР № 546555/3794 від 13.04.09 р., ЯПТ № 099270/4309 від 15.06.09 р., № 098545/4985 від 10.08.09 р., № 242256/5896 від 19.10.09 р., 12 ААА № 792900/6163 від 09.11.09 р., ЯПТ № 242484/6104 від 09.11.09 р., 12 ААА № 792848/6538 від 14.12.09 р., які видані на отримання цінностей від ПП "Українська Дистрибуційна Система", м. Житомир.
Як було вищезазначено, сторони у договорі чітко встановили строк оплати товару- 7 днів з дня продажу.
Відповідачем було частково оплачено товар на загальну суму 122304 грн., що підтверджується витягами банку, доданими до позовної заяви, в графі "призначення платежу" яких зазначено:"оплата за плінтус, порожки, декор по договору № 258/02-09РУ від 20.02.09 р.".
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було відправлено претензію вих. № 106 від 12.05.10 р. на адресу відповідача з вимогою погасити заборгованість у сумі 117834,66 грн.. На доказ відправлення цього листа позивачем було надано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію поштового повідомлення № 039820.
Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти за отриманий товар не перерахував.
Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 117834,66 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним повного розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі -117834,66 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивач у розрахунках 3% річних допустив помилки.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково у сумі 1317,16 грн., в решті заявленої вимоги у сумі 98,69 грн. 3% річних слід відмовити, як зайво нарахованої.
Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а саме те, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня , позовна вимога щодо стягнення з відповідача 8828,32 грн. пені, яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, підлягає задоволенню.
У відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків", м. Харків(61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, код ЄДРПОУ 34859030, п/р № 26006065159900 в АКІБ "Укрсиббанку", м. Харків, МФО 351005) на користь Приватного підприємства "Українська Дистрибуційна Система", м. Житомир(10001, м. Житомир, вул. Баранова, 89, код ЄДРПОУ 36330611, р/р № 26000050000291 в Житомирському ЦРВ ПАТ "Мегабанк", МФО 351629; р/р № 26009280000269 в Житомирському відділенні КМФ "Укрсоцбанку", МФО 322012; р/р № 26005015211887 в ЖФ ПАТ "Державний експортно- імпортний банк України", МФО 311324) 117834,66 грн. боргу, 8828,32 грн. пені, 1317,16 грн. 3% річних, 1279,80 грн. державного мита та 235,81 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В решті заявленої вимоги про стягнення 98,69 грн. 3% річних відмовити.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст Рішення підписано 17 вересня 2010 року.