Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" вересня 2010 р. Справа № 60/189-10
вх. № 7035/1-60
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Невольніченка О.О., доручення №25/09-10 від 25.08.2010р.
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Харківського обласного державного агромеліоративного підприємства "Харківоблагроліс", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Горохуватка
про визнання недійсним договору та стягнення 2538,26 грн.
Харківське обласне державне агромеліоративне підприємство "Харківоблагроліс" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання частково недійсною калькуляцію до укладеного договору №21р-09 від 14.07.2009р., зменшивши вартість заготівлі деревини на 6,71 грн., стягненню з відповідача на користь позивача вартість попневої плати, яку здійснює до бюджету не підрядник, а безпосередньо позивач в сумі 2538,26 грн., крім того позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані за договором гроші в сумі 2538,26 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Контрольно - ревізійним управлінням в Харківській області Головного контрольно - ревізійного управління України було проведено перевірку, під час проведення якої встановлено про завищення вартості витрат в результаті включення до прямих матеріальних витрат попневої плати позивача за договором підряду №21р-09 на виконання суцільної санітарної рубки від 14.07.2009р., з урахуванням чого відповідачу було проведено зайві виплати державних коштів в сумі 2538,26 грн. за даним договором. При таких обставинах, позивач вважає про наявність підстав для визнання окремої частини правочину - калькуляції недійсною як такої, що вчинена під впливом помилки згідно ч.1 ст. 203, ст. 229, ст. 215 Цивільного кодексу України шляхом зменшення вартості ціни робіт - заготівлі деревини та стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 2538,26 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 серпня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 25 серпня 2010 року о 11:00 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року розгляд справи було відкладено на 13 вересня 2010 року о 11:40.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, вважає їх обгрунтованими та таким, що підлягають задоволенню. Надав 13 вересня 2010 року клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №307 від 06.09.2010р., копію статуту позивача та доручення №25/09-10 від 25.08.2010р.
Суд задовольняє клопотання позивача та надані документи долучає до матеріалів справи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не представив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 14 липня 2009 року було укладено договір підряду №21р-09 на виконання суцільної санітарної рубки.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до умов договору, а саме п.1, Замовник (позивач) доручає, а Підрядник (відповідач) зобов'язується виконати на власний ризик відповідно до умов даного договору лісосічні роботи по проведенню суцільної санітарної рубки в лісових насадженнях сосни звичайної в кварталі 2, виділі 2 на площі 3,5 га на території Курилівської сільської ради Куп'янського району згідно лісорубного квитка від 28 квітня 2009 року №216727 з вирубкою 169 куб.м. ділової деревини, 219 куб.м. дров'яної деревини, 12 куб.м. ліквіду з крони та 49 куб.м. хворосту та хмизу. При проведення рубки можливе відхилення по кількості та сортності в межах 10%.
Пунктом 2.2. Договору встановлено право позивача контролювати хід виконання лісосічних робіт та якість їх проведення.
Згідно п.п.5.1., 5.2. Договору вартість лісосічних робіт по проведенню суцільної санітарної рубки встановлюється "Протоколом погодження договірної вартості виконання лісосічних робіт по проведенню суцільної санітарної рубки", який є невід'ємною частиною даного договору. Договірна вартість заготівлі 1 куб.м. ліквідної деревини становить 30,00 грн. (ПДВ не передбачене).
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було укладено протокол погодження договірної вартості виконання лісосічних робіт по проведення суцільної санітарної рубки, який встановлено, що за станом на 14 липня 2009 року договірна ціна виконання робіт по проведенню суцільної санітарної рубки в кварталі 2, виділі 2 на площі 3,5 га на території Курилівської сільської ради Куп'янського району згідно лісорубного квитка від 28 квітня 2009 року №216727 з вирубкою 169 куб.м. ділової деревини, 219 куб.м. дров'яної деревини, 12 куб.м. ліквіду з крони на території Курилівської сільської ради Куп'янського району складає 30,00 грн., ПДВ не передбачене, за заготівлю 1 куб.м. ліквідної деревини.
Цей протокол вважається підставою для проведення взаємних розрахунків та платежів між позивачем та відповідачем.
18 листопада 2009 року Контрольно - ревізійним управлінням в Харківській області Головного Контрольно - ревізійного управління України було проведено ревізію використання коштів державного бюджету, виділених Мінагрополітики на заходи з охорони і захисту, раціонального використання лісів, наданих в постійне користування агропромисловим підприємством та ревізії фінансово - господарської діяльності Харківського обласного державного агролісомеліоративного підприємства "Харківоблагроліс" за ІІ - ІV квартали 2007 року, 2008 рік та завершений звітній період 2009 року, по окремим питанням - поточний період 2009 року, за результатами якої складено акт, яким встановлено про завищення вартості витрат в результаті включення до прямих матеріальних витрат попневої плати позивача за договором підряду №21р-09 на виконання суцільної санітарної рубки від 14.07.2009р., з урахуванням чого завищено робіт на суму 2538,26 грн. Тому позивач та відповідач помилково зависили вартість витрат в результаті включення до прямих матеріальних витрат попневої плати, яку здійснює до бюджету не підрядник, а безпосередньо позивач.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, суд зазначає наступне.
Як вбачається з позовної заяви позивач просить суд визнати частково недійсною калькуляцію до укладеного між позивачем та відповідачем договору №21р-09 від 14.07.2009р., зменшивши вартість заготівлі деревини на 6,71 гривні.
До матеріалів справи позивачем надано калькуляцію №21р-09 на виконання суцільної санітарної рубки, підписаної представниками позивача та відповідача, якою встановлено, що вартість суцільної рубки 1 куб.м. деревини без ПДВ складає 30,00 грн.
З даної калькуляції не вбачається, що сторони включили до прямих матеріальних витрат попневу плату в сумі 6,71 грн. за 1 куб.м. деревини.
Крім того, позивач в обгрунтування правових підстав позовних вимог посилається на ч.1 ст. 203, ст. 215, ст. 229 Цивільного кодексу України, а саме вказує на те, що при укладанні оспорюваної частини правочину сторони вчинили помилку, включивши до прямих матеріальних витрат попневу плату, яку здійснює до бюджету не відповідач, а безпосередньо позивач, в результаті якої сталося завищення вартості куб.м. деревини, що спричинило здійснення переплати відповідачу грошових коштів на суму 2538,26 грн.
Згідно ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. До правочинів, в яких зовнішнє волевиявлення особи не відповідає його внутрішній волі, зокрема відносяться правочини, вчинені під впливом помилки (ст. 229 ЦК України). Наведена правова позиція також викладена в Узагальненнях Верховного Суду України від 24.11.2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними". При таких обставинах, спірний правочин (його частина) у разі доведеності обставин укладення правочину під впливом помилки може бути визнаний недійсним згідно ч. 3 ст. 203, ст. 215, 229 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Помилка - це спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце.
Суд вважає, що викладені позивачем у позовній заяві доводи щодо вчинення помилки є хибними та не є тими обставинами необхідними для визнання вчиненого правочину недійсним внаслідок помилки.
До того ж, як вищевстановлено судом позивачем недоведено того, що сторони згідно калькуляції включили до прямих матеріальних витрат попневу плату в сумі 6,71 грн. за 1 куб.м. деревини.
Також суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить суд визнати частково недійсною калькуляцію до укладеного між сторонами договору №21р-09 від 14.07.2009р., зменшивши вартість заготівлі деревини на 6,71 гривні.
Згідно ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів можуть захищатися способами визначеними ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Так, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Вимога позивача про визнання частково недійсною калькуляцію до укладеного між сторонами договору №21р-09 від 14.07.2009р., зменшивши вартість заготівлі деревини на 6,71 гривні не відповідає способам захисту цивільних прав, передбачених діючим законодавством України.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання частково недійсною калькуляції є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані за договором гроші в сумі 2538,26 грн.
В позовній заяві позивачем наведено обгрунтування позовних вимог в цій частині з посиланням на те, що якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.
Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним позовним вимогам позивача в частині стягнення 2538,26 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
При цьому, ч. 3 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Згідно ч.2 ст. 229 Цивільного кодексу України у разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Враховуючи вищевикладене та те, що позов про визнання частково недійсною калькуляції до вищезазначеного договору підряду не підлягає задоволенню, тому і позовні вимоги позивача про стягнення 2538,26 грн. з підстав заявлених у позовній заяві також не підлягають задоволенню, оскільки заявлені безпідставно та не підтверджені суду документально.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 187,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень при відмові позивачу в задоволенні позовних вимог покладається на позивача в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 15,16, 202, 203, 215, 229, 626, 629, 651, 837, 844, 1166, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи - задовольнити.
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Суддя
Повний текст рішення по справі №60/189-10 підписано 16 вересня 2010 року.