"07" вересня 2010 р.Справа № 9/46-1166
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006 в особі Бережанського управління з експлуатації газового господарства ВАТ "Тернопільгаз", вул. Шевченка, 33, м.Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47500
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м.Тернопіль, 46000
про стягнення заборгованості в сумі 15791 грн. 03 коп. з яких :15190 грн. 52 коп. основний борг за надані послуги з постачання та транспортування природного газу, 521 грн. 34 коп. пені, 79 грн. 17 коп. 3% річних.
За участю представників сторін:
позивача: Штогрин М.П. -довіреність №01/81 від 20.01.2010р.
відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
Суть справи: Позивач -Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, в особі Бережанського управління з експлуатації газового господарства ВАТ "Тернопільгаз", вул. Шевченка, 33, м.Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м.Тернопіль про стягнення заборгованості в сумі 15791 грн. 03 коп. з яких : 15190 грн. 52 коп. основний борг за надані послуги з постачання та транспортування природного газу, 521 грн. 34 коп. пені, 79 грн. 17 коп. 3% річних.
Позов обґрунтовується належно завіреними копіями : договору № 01-д-007 від 01.01.2009р. на постачання і транспортування природного газу, доповнень до договору №3 від 30.04.2009р. та №1 від 01.05.2010р., Актів приймання-передачі природного газу від 30.04.2010р., від 31.05.2010р., та іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 13.07.2010р. порушено провадження у справі та призначено вперше судове засідання на 27.07.2010р. З метою правильного і об'єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 4-2,4-3,22 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України ухвалою від 27.08.2010р. на 27.08.2010р., та ухвалою від 27.08.2010р. на 07.09.2010р. у зв'язку з неявкою представників сторін та через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів.
Представник позивача в судове засідання 07.09.2010р. прибув. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на докази, додані до матеріалів справи.
Відповідач участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ст.77 ГПК України.
Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару (природного газу).
В силу ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Так, відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що між сторонами у справі виник спір внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов укладеного Договору на постачання і транспортування природного газу №01-д-007 від 01.01.2009р. та Доповнень до договору №01-д-007 : від 30.04.2009р. №3 та від 01.01.2010р. №1, згідно умов яких позивач -Бережанське управління з експлуатації газового господарства, як Постачальник, надав відповідачу -Квартирно-експлуатаційному відділу м.Тернопіль, послуги по постачанню і транспортуванню природного газу за період з квітня 2010 року по травень 2010 року в загальній кількості -7373 тис.м.куб. природного газу, що підтверджується актами прийому -передачі газу від 30.04.2010р. (спожито природного газу в кількості 5692 куб.м по ціні 2668,75 грн. за 1 тис. куб. м) та від 31.05.2010р. (спожито природного газу в кількості 1681 куб.м по ціні 2677,87 грн. за 1 тис. куб. м). Загальна вартість послуг за даними актами та з врахуванням встановлених цін на природній газ та тарифів на послуги по транспортуванню складає 15190 грн. 52 коп. Термін дії договору визначено з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2010р., а в частині розрахунків -до повного їх виконання. Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, за відсутності будь-яких заяв сторін договір продовжено на тих же умовах, на той самий термін, тобто до 31.12.2010р. Доказів протилежного відповідачем суду не надано, а тому Договір на постачання і транспортування природного газу №01-д-007 від 01.01.2009р. є чинним на момент розгляду даного спору.
Як встановлено судом у відповідності до п. 6 вказаного Договору Покупець зобов'язався вчасно здійснювати оплату за газ, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу.
Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. В свою чергу ч. 7 даної статті закріплено правило про те, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає доведеним з боку позивача належними доказами простроченням виконання грошових зобов'язань з боку відповідача за Договором та факт існування заборгованість відповідача, станом на день подачі позову та станом на час розгляду справи, у розмірі 15190,52 грн. При цьому, сума основного боргу є неоспорена відповідачем.
Згідно з ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.
Пунктом 7.2 договору, передбачено, що у разі порушення умов, а саме не проведення оплати за газ, Покупець зобов'язується сплатити пеню, яка обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає, що позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу правомірно нарахована пеня за період з 10.05.2010р. по 07.07.2010р. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України), що складає 511 грн. 87 коп. При цьому, суд звертає увагу, що згідно долученого позивачем до позовної заяви розрахунку пені, має місце помилково нарахована пеня в сумі 264,18 грн. за 31 день прострочення в період з 10.05.2010р. по 08.06.2010р., в той час, як фактична кількість днів за даний період склала 30 днів, а відповідно сума пені складає 254,70 грн. Виходячи з наведеного, суд вважає правомірно нарахованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача пеню в сумі 511,87 грн. нараховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення за весь період з 10.05.2010р. по 07.07.2010р.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому, суд визнає правомірними та задовольняє вимоги позивача, щодо нарахування 3% річних, проте зазначає, що
в період з 10.05.2010р. по 08.06.2010р. позивачем помилково нараховані відсотки за 31 день, в той час, як фактична кількість днів за даний період склала 30 днів, а відповідно нараховані 3% річних склали 25,47 грн. Таким чином, розмір 3% річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення за весь період з 10.05.2010р. по 07.07.2010р. склав 66 грн. 03 коп.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що Відповідач в судове засідання не з'явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, а тому суд вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль, в особі Бережанського управління з експлуатації газового господарства ВАТ "Тернопільгаз", м.Бережани, Тернопільська область щодо стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м.Тернопіль - 15190 грн. 52 коп. основного боргу, 511 грн. 87 пені, 66 грн. 03 коп. 3% річних обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення. В свою чергу суд відмовляє позивачу у стягненні 9 грн. 47 коп. пені та 13 грн. 14 коп. 3% річних, вважаючи їх такими, що помилково заявлені.
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ч.2 зазначеної статті передбачає, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
В свою чергу із змісту, ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із поданої позовної заяви та доданих до неї платіжних документів позивачем сплачено державне мито у розмірі 157 грн. 91 коп., а саме 1/% від ціни первісного позову 15791 грн. 03 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Разом з цим, як встановлено судом до суми заявленої до стягнення безпідставно включено 22 грн. 61 коп. (9 грн. 47 коп. пені та 13 грн. 14коп. 3% річних), як помилково нараховану при поданні позовної заяви в господарський суд. Відтак державне мито та судові витрати слід пропорційно покласти на сторони у справі. Зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню державне мито в сумі 157 грн. 68 коп. та 235 грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У судовому засіданні 07.09.2010р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 16, 509, 526, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м.Тернопіль, (ідент. код 08464162), р/р 35218007000150, МФО 838012, в ГДКУ в Тернопільській області на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, в особі Бережанського управління з експлуатації газового господарства ВАТ "Тернопільгаз", вул. Шевченка, 33, м.Бережани, Бережанський район, Тернопільська область (ідент. код 03353503) - 15190 (п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто) грн. 52 коп. основного боргу за надані послуги з постачання та транспортування природного газу на р/р 260373002611, МФО 398057, в відділенні №6352 ВАТ "Державний ощадний банк України", 511(п'ятсот одинадцять) грн. 87 коп. пені на р/р 26004979 в ТОД ВАТ "Райфайзен банк Аваль", МФО 338501, 66 (шістдесят шість) грн. 03 коп. 3% річних на р/р 26004979 в ТОД ВАТ "Райфайзен банк Аваль", МФО 338501, 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 68 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу на р/р 26004979 в ТОД ВАТ "Райфайзен банк Аваль", МФО 338501.
3. В задоволенні 9 грн. 47 коп. пені та 13 грн. 14 коп. 3% річних, відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 13 вересня 2010 р., через місцевий господарський суд.
Суддя