Іменем України
23 вересня 2010 року справа № 5020-11/042-4/116
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб” (99014, м.Севастополь, Камишове шосе, 33)
До Дочірнього підприємства „Севастопольський упрдор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” (99014, м.Севастополь, Камишове шосе, 29)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Служби автомобільних доріг у місті Севастополі (м.Севастополь, вул.Хрустальова, 22)
Товариство з обмеженою відповідальністю “Созидатель” (99014, м.Севастополь, Фиолентовське шосе, 8)
про стягнення збитків в сумі 31402,00 грн. та неотриманого доходу в сумі 11000,00 грн.
Суддя Погребняк О.С.
Представники:
Позивач: Уманець П.М., представник, довіреність б/н від 01.09.2009;
Відповідач: не з'явився;
Третя особа (Служба автомобільних доріг у місті Севастополі) - Михайлова Н.В., представник, довіреність №6 від 06.01.2010;
Третя особа (ТОВ “Созидатель”) -Бекіров К.М. представник, довіреність б/н від 11.01.2010;
Товариство з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Дочірнього підприємства „Севастопольський упрдор” ВАТ „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” про стягнення збитків в сумі 31402,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 04.11.2009 Дочірнім підприємством „Севастопольський упрдор” ВАТ „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” було здійснено демонтування двостороннього бігборду (рекламного щиту), який належить позивачу та був розташований у місті Севастополі на перехресті Камишове шосе- дорога на Юхаріну балку.
На думку позивача, зазначені дії відповідача були вчинені всупереч вимогам статті 12 Закону України „Про автомобільні дороги”, пункту 46 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Правил).
Крім того, позивач зазначає, що відповідач не був уповноважений Службою автомобільних доріг у місті Севастополі на демонтування спірного бігборду; вважає відсутніми підстави, викладені в пунктах 34-37 Правил, які обмежують розміщення вказаного рекламного щита; посилається на розташування спірного рекламного щита за межами смуги відводу автодороги та вказує на наявність узгодження на розташування вказаного бігборду з Державною автоінспекцією УМВС України в місті Севастополі.
Ухвалою суду від 03.02.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/042.
Заявою від 15.04.2010 позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача окрім майнової шкоди в розмірі 31402,00 грн. також суму неотриманого доходу в розмірі 11000,00 грн. (а.с.65-67).
Вимоги про стягнення з відповідача неотриманого доходу мотивовані тим, що 01.11.2009 між позивачем та Приватним підприємством «Морито»було укладено договір на надання послуг по розміщенню рекламної продукції саме на тому рекламному щиті, який, на думку позивача, було безпідставно демонтовано відповідачем.
Відповідач у судових засіданнях з доводами позовних вимог не погодився з тих підстав, що спірний бігборд встановлений позивачем у місці концентрації ДТП, з порушенням чинного законодавства, а саме наказу Укравтодору № 414 від 29.09.2005, без отримання відповідного дозволу Державної автоінспекції УМВС України в місті Севастополі. Крім того, за твердженням відповідача, демонтування вказаного бігборду було здійснено ним на виконання припису Севастопольської транспортної прокуратури 08/1-1044 від 14.10.2009 про усунення порушень вимог закону.
Ухвалою суду від 23.06.2010 провадження у справі № 5020-11/042 було зупинено до проведення прокуратурою міста Севастополя перевірки правомірності дій Дочірнього підприємства „Севастопольський упрдор” ВАТ „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” з демонтування двостороннього бігборду (рекламного щиту), який належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб”, з огляду на вимоги статті 12 Закону України „Про автомобільні дороги”, пунктів 34-37, 46 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 та повернення копій матеріалів справи № 5020-11/042 до господарського суду міста Севастополя, копії матеріалів справи були направлені на адресу прокуратури міста Севастополя.
05.08.2010 на адресу Господарського суду міста Севастополя надійшов лист Першого заступника прокурора міста Севастополя, складений за результатами проведеної перевірки.
Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №72 від 06.08.2010 у зв'язку з відбуттям судді Дмитрієва В.Є. в щорічну відпустку, в цілях забезпечення дотримання строків вирішення спорів, встановлених Господарським процесуальним кодексом України та відповідно до вимог Інструкції з діловодства у господарських судах України, справа №5020-11/042 передана до провадження судді Погребняка О.С.
Ухвалою суду від 09.09.2010 справу прийнято до провадження суддею Погребняком О.С. з присвоєнням справі №5020-11/042-4/116, провадження у справі поновлено, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Созидатель”, розгляд справи призначено на 26.08.2010.
У судовому засіданні 06.09.2010 представник ТОВ “Созидатель” пояснив суду, що робітниками ТОВ “Созидатель” дійсно 04.11.2009 було вивезено вже демонтований біг-борд, який, на їх думку, являється власністю зазначеного товариства. В обгрунтування права власності на біг-борд, представник ТОВ “Созидатель” послався на Договір № 07-09 від 07.04.2009, укладений з СПД ОСОБА_1. на виготовлення та монтаж рекламного біг-борду. Представник ТОВ “Созидатель” зазначив, що оскільки збоку ОСОБА_1. повна оплата за виготовлений біг-борд не надійшла, біг-борд, в силу пункту 3.3 Договору № 07-09, міг бути демонтований ТОВ “Созидатель”, що і було зроблено. На думку представника ТОВ “Созидатель” 04.11.2009 на узбіччі перехрестя Камишового шосе-дороги на Юхаріну балку було виявлено саме той біг-борд, який виготовлявся ним на замовлення ОСОБА_1.
До початку судового засідання 23.09.2010 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання з причини хвороби.
Однак, суд не знаходить підстав для задоволення заявленого клопотання у зв'язку з відсутністю доказів в його обгрунтування. Суд також зазначає, що у судове засідання 23.09.2010 явка представника відповідача обов'язковою не визнавалась. Приймаючи до уваги той факт, що матеріали справи повною мірою характеризують стан правовідносин, що склались, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.
Представникам сторін та третіх осіб у судових засіданнях були роз'яснені їх процесуальні права, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд -
08.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб” -Замовник, та приватним підприємцем ОСОБА_1. -Підрядник, було укладено договір № 0808, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого, Підрядник зобов'язується виконати за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів або матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи по виготовленню і монтажу двостороннього Білборду «Пташка»за адресою: Камишове шоссе, 33 (а.с.9).
Позивач зазначає, що після отримання ним дозволу № 1489, виданого на підставі рішення рекламної ради Севастополсьької міської державної адміністрації (протокол № 10 від 18.09.2008) на встановлення біг-борду, додатковою угодою від 31.10.2008 до договору № 0808 від 08.08.2008 позивач та приватний підприємець Власова К.А. погодили місце встановлення біг-борду: м.Севастополя, район перехрестя Камишового шоссе-дороги на Юхаріну балку.
10.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб” та приватним підприємцем ОСОБА_1. було складено та підписано Акт № ОУ-10-03/1 здачі-прийомки виконаних робіт (нанання послуг), яким зафіксовано факт виконання робіт по виготовленню та монтажу біг-борду на суму 31293,00 грн. (а.с.11).
Із змісту постанови Гагарінського РО УМВС України в м.Севастополі від 12.11.2009 вбачається, що 04.11.2009 Дочірнім підприємством „Севастопольський упрдор” ВАТ „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” було здійснено демонтування двостороннього біг-борду (рекламного щиту), розташованого у місті Севастополі на перехресті Камишового шосе-дороги на Юхаріну балку (а.с.17).
Сам відповідач ані в усних поясненнях у судовому засіданні, а ні в письмових поясненнях не заперечує проти самого факту демонтажу біг-борду, однак вважає свої дії правомірними.
Підставою для звернення позивача до суду з'явилось непогодження з доводами відповідача про те, що спірний біг-борд встановлено позивачем у місці концентрації ДТП, з порушенням Наказу Укравтодору № 414 від 29.09.2005, без отримання відповідного дозволу Державної автоінспекції УМВС України в місті Севастополі, а сам демонтаж бігборду був здійснений у виконання припису Севастопольської транспортної прокуратури 08/1-1044 від 14.10.2009 про усунення порушень вимог закону.
Дослідивши обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, наявні у справі матеріали, зокрема, договір № 0808 від 08.08.2009, додаткова угода від 31.10.2008 до вказаного договору, Акт № ОУ-10-03/1 здачі-прийомки виконаних робіт від 10.03.2009, банківська виписка про оплату замовленого товару, а також інвентарна картка від 10.03.2009 обліку основних засобів підтверджує факт правомірного набуття позивачем у власність біг-борду, виготовленого Приватним підприємцем ОСОБА_1.
Статтею 1 Закону України «Про рекламу»встановлено, що зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, виконавчий орган ради - виконавчий комітет сільської (сільський голова), селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міськдержадміністрації.
Пунктом 2 зазаначених Правил надано поняття «дозвілу»- документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.
Відповідно до пункту 3 Правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Пункт 9 Правил встановлює, що для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються:
фотокартка або комп'ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням;
копія свідоцтва про державну реєстрацію заявника як юридичної особи або фізичної особи - підприємця.
В даному випадку з матеріавлів справи вбачається, що Дозвіл № 1489 позивачеві на розміщення зовнішньої реклами було надано передбаченим Правилами органом -Севастопольською міською державною адміністрацією (а.с.15).
Доказів перевищення зазначеним органом власних повноважень, зокрема, повноважень на видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами, відповідачем суду не надано. Також відповідачем не надано суду доказів невідповідності вимогам закону форми наданого дозволу.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на пункти 34-37 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, якими передбачено, що зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:
розміщуватися з додержанням вимог техніки безпеки, зазначених у пунктах 38 - 41 цих Правил;
розміщуватися із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків;
освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків;
фундамент наземної зовнішньої реклами, що виступає над поверхнею землі, може бути декоративно оформлений;
на опорах наземної зовнішньої реклами, що розміщується вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, за вимогою Державтоінспекції наноситься вертикальна дорожня розмітка із світлоповертаючих матеріалів заввишки до 2 метрів від поверхні землі;
нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною вулиць і доріг, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менш як 5 метрів від поверхні дорожнього покриття;
у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.
Забороняється розташовувати рекламні засоби:
на пішохідних доріжках та алеях, якщо це перешкоджає вільному руху пішоходів;
у населених пунктах на висоті менш як 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини.
Розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках історії та архітектури і в межах зон охорони таких пам'яток, в межах об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з відповідним центральним або місцевим органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та об'єктів природно-заповідного фонду (пункт 36 Правил).
Реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби, не повинна розміщуватися на рекламних засобах ближче ніж за 300 метрів прямої видимості від території дитячих дошкільних закладів, середніх загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, в яких навчаються діти віком до 18 років (пункт 37 Правил).
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на частину 2 пункту 37 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, яким встановлено, що перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений пунктами 34 - 37 цих Правил, є вичерпним.
В той же час, відповідач, посилаючись на правомірність власних дій по демонтажу спірного біг-борду, не довів суду того, що збоку Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб” мали місце дії, які відносяться до встановленого пунктами 35-37 Правил переліку обмежень та заборон.
Посилання відповідача на встановлення біг-борду у місці концентрації ДТП суд не може визнати обгрунтованими, оскільки така умова не підпадає під перелік обмежень та заборон, встановлених пунктами 35-37 Правил. Крім того, відповідачем не представлено суду доказів існування безпосеренього причинного зв'язку між встановленням зовнішньої реклами на перехресті та випаками ДТП.
Відповідач та третя особа посилаються на Наказ Укравтодору № 414 від 29.09.2005 «Про затвердження порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію і функціонування об'єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об'єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування»щодо необхідності погодження з Державною Службою автомобільних доріг України розміщення на землях дорожнього господарства зовнішньої реклами.
Однак, суд вважає такі посилання необгрунтованими з огляду на статтю 71 Земельного кодексу України, статтю 1 Закону України «Про автомобільні дороги», ДБН В.2.3-4:2007 у зв'язку з недоведеністю факту віднесення місця розташування спірного біг-борду до земель дорожного господарськтва.
Щодо доводів про відсутність отримання відповідного дозволу Державної автоінспекції УМВС України в місті Севастополі, то суд звертає увагу на наявність такого дозволу. Державною автоінспекцією надано погодження -«10 метрів від автодороги Севастополь порт-Камишова бухта»(а.с.91-93). З матеріавлів справи вбачається, що факично біг-борд було встановлено на відстані 27 метрів від перехрестя.
Твердження відповідача про здійснення демонтажу спірного біг-борду на виконання припису Севастопольської транспортної прокуратури 08/1-1044 від 14.10.2009 про усунення порушень вимог закону, суд вважає безпідставними, оскільки у зазначеному приписі надається лише загальна інформація -факт встановлення 152 рекламоносія всупереч вимогам статей 37, 38 Закону України «Про автомобільні дороги», статті 16 Закону України «Про рекламу»в межах смуг відводу автомобільних доріг, розташованих на землях транспорту на території Севастополсьького регіону без погодження зі Службою автомобільних доріг у м.Севастополі, Державтоінспекцією та рекламною радою м.Севастополя (а.с.20).
В той же час, доказів знаходження біг-борду позивача у переліку 152 рекланих носіїв, встановлених всупереч закону, суду не представлено. Із змісту вказаного припису не вбачається факту порушення вимог законодавства саме позивачем та відсутня конретна вказівка відповідачеві про необхідність демонтажу біг-борду, розташованого саме на перехресті Камишового шосе та дороги на Юхаріну балку.
Крім того, Севастопольською транспортною прокуратурою у пункті 1 припису від 14.10.209 зазначено -«Вжити невідкладних заходів для усунення виявлених порушень»(а.с.20). При цьому, жодних вимог саме до демонтажу рекламних носіїв не ставилось.
Тому, припис Севастопольської транспортної прокуратури від 14.10.2009 судом не приймається в якості доказу правомірності дій відповідача.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на пункти 45-46 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, якими встановлено, що контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.
У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк (пункт 46).
У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, встановений законом правовий механізм контролю за додержанням правил розміщення зовнішньої реклами не передбачає негайного демонтажу, а лише зобов'язує розповсюджувача реклами за зверненням уповноваженого органу усунути виявлені порушення.
Наведені вище обставини свідчать про невідповідність дій Дочірнього підприємства „Севастопольський упрдор” ВАТ „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” вимогам чинного законодавства у галузі розміщення реклами та про неправомрність демонтажу біг-борду, встановленого позивачем.
Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав інтересів, зокрема, таким способом може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Пукнктом 2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" встановлено, що як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
В даному випадку, відповідач не довів суду відсутносі своєї вини. Навпаки, обставини справи свідчать про наявність в діях відповідача вини у безпідставному демонтажу біг-борду.
Стаття 1192 Цивільного кодексу України передбачає, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Збитки -це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Суд звертає увагу на пункт 7 зазначених вище Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239, яким встановлено, що статтею 1192 ЦК України надано потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування шкоди шляхом покладення на особу обов'язку відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) суду слід серед іншого встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою.
Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що позивач заявляючи вимоги про стягнення з відповідача суми спричиненої майнової шкоди у розмірі 31402,00 грн. не довів суду неможливості відшкодування шкоди в натурі.
Частиною 1 статті 32 Господарського процесулаьного кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, судом встановлено, що із змісту постанови Гагарінського РО УМВС України в м.Севастополі від 12.11.2009 про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається факт опросу директора ТОВ «Севастопольський АСК»Охонька О.А. з приводу обставин щодо демонтажу біг-борду. Так, Охонько О.А. пояснив, 04.11.2009 він проїздив мимо сміттяспалювального заводу, напроти якого було встановлено рекламний біг-борд з рекламою послуг ТОВ «Севастопольський АСК»та побачив, що вказаний біг-борд демонтовано. Також Охонько О.А. пояснив, що рядом з розібраним біг-бордом стояв автомобіль «ГАЗель»з наклейкою «УпрДор», в якому знаходився лише водій, зі слов якого, біг-борд демонтовано Дорожньою службою. В подальшому, під'їхали робітники ТОВ «Созидатель»та почали вантажити комплектуючі частини демонтованого біг-борду на вантажні автомашини з логотипом ТОВ «Созидатель»(а.с.17).
У судовому засіданні 06.09.2010 представник ТОВ “Созидатель” пояснив суду, що робітниками ТОВ “Созидатель” дійсно 04.11.2009 було вивезено вже демонтований біг-борд, який, на їх думку, являється власністю зазначеного товариства. В обгрунтування права власності на біг-борд, представник ТОВ “Созидатель” послався на Договір № 07-09 від 07.04.2009, укладений з ОСОБА_1. на виготовлення та монтаж рекламного біг-борду. Представник ТОВ “Созидатель” зазначив, що оскільки збоку ОСОБА_1. повна оплата за виготовлений на її замовлення біг-борд не надійшла, біг-борд, в силу пункту 3.3 Договору № 07-09, міг бути демонтований ТОВ “Созидатель”, що і було зроблено. На думку представника ТОВ “Созидатель” 04.11.2009 на узбіччі перехрестя Камишового шосе-дороги на Юхаріну балку було виявлено саме той біг-борд, який виготовлявся на замовлення ОСОБА_1. та який нею не було оплачено.
Факт знаходження біг-борду на території ТОВ «Созидатель»представник ТОВ «Созидатель»у судовому засіданні не заперечував.
Посилання представника ТОВ «Созидатель»на те, що вивезено було саме той біг-борд, який виготовлявся для СПД ОСОБА_1. та який нею не був оплачений суд не може визнати обгрунтованими з таких підстав. 10.03.2009 СПД Власова К.А. виготовила та змонтувала біг-борд для ТОВ «Севастопольський АСК»(акт прийому-передачі -а.с.11) та лише 07.04.2009 замовила інший біг-борд у ТОВ «Созидатель»(рішення господарського суду м.Севастополя від 08.09.2009 у справі № 5020-4/023).
Крім того, станом на 04.11.2009 підстави для демонтажу та вивезення біг-борду, з огляду на неоплату ОСОБА_1. його вартості, у ТОВ «Созидатель» були відсутні, оскільки рішенням господарського суду м.Севастополя від 08.09.2009 у справі № 5020-4/023 з СПД ОСОБА_1. на користь ТОВ «Созидатель»було стягнуто вартість робіт по виготовленню біг-борду (а.с.52-53).
На підставі викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що робітниками ТОВ «Созидатель»було вивезено біг-борд, який даному товариству не належить.
Таким чином, біг-борд, встановлений позивачем та який є його власністю, безпідставно демонтовано однією особою -ДП „Севастопольський упрдор” ВАТ „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України”, а базпідставно вивезено іншою особою -ТОВ «Созидатель».
Приймаючи до уваги той факт, що доказів втрати або знищення біг-борду діями саме відповідача не надано, суд не вбачає підстав для стягнення з ДП „Севастопольський упрдор” ВАТ „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” спричиненої шкоди у грошовому вираженні в сумі 31402,00 грн.
В той же час, суд вбачає підстави для стягнення з ДП „Севастопольський упрдор” ВАТ „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” збитків у вигляді суми неотриманого доходу в розмірі 11000,00 грн.
Відповідно до пункту 7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215, незалежно від відшкодування шкоди в натурі або грішми особа, яка заподіяла шкоду на вимогу потерпілого відшкодовує її у повному обсязі, включаючи і неодержані доходи (упущену вигоду) (стаття 623 ЦК України).
Так, згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Зазначена норма покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи дійсно були би ним отримані у разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення, зокрема відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною.
В даному випадку, позивачем представлено суду договір про надання послуг по розміщенню рекламної продукції, укладений 01.11.2009 між ТОВ «Севастопольський АСК»- Виконавець, та Приватним підприємством «Морито»-Замовник (а.с.70).
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати послуги відносно розміщення рекламної продукції Замовника на робочих поверхнях свого рекламного щита (типу «пташка»), далі за текстом біг-борд, мізцезнаходження якого визначено дозволом СГГА № 1489, в м.Севастополі в районі перехресття Камишового шосе-дороги на Юхаріну балку, а Замовник зобов'язується сплачувати такі послуги Виконавця в порядку та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з пунктом 4.1 Договору, плата за надання послуг по розміщенню рекламної продукцїї на двох плоскостях біг-борду встановлюється в національній валюті України -гривні, в розмірі 2000 (дві тисячі) в місяць.
Пунктом 1.2 Договору встановлено срок його дії -до 31.12.2010.
Судом встановлено, що строк дії дозволу СГГА, наданого позивачеві на розміщення реклами було встановлено до 31.12.2009, в подальшому продовжено до 31.12.2010 (а.с.89-зворот).
15.11.2009 збоку ПП «Морито»на адресу позивача було надіслано лист вих. № 57 з претензією щодо невиконання прийнятих на себе зобовязань щодо розміщення реклами у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Севастопольський АСК»рекламного носія (а.с.71).
Угодою від 15.11.2009 Договір про надання послуг по розміщенню рекламної продукції, укладений 01.11.2009 між ТОВ «Севастопольський АСК»та Приватним підприємством «Морито»було розірвано (а.с.72).
На підставі викладеного, суд вважає обгрунтованими доводи позивача про те, що необгрунтованими діями ДП „Севастопольський упрдор” ВАТ „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” щодо демонтажу біг-борду було спричинено збитки у вигляді неотриманого доходу. З матеріалів справи вбачається, що розірвання договору від 01.11.2009 між позивачем та ПП «Морито»з'явилось наслідком саме демонтажу біг-борду діями відпоідача.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Севастопольський АСК»підлягають частковому задоволенню -в частині стягнення збитків у вигляді неотриманого доходу в сумі 11000,00 грн. - за період 5,5 місяців (з дати підписання 01.11.2009 договору між позивачем та ПП «Морито»до подачі заяви про стягнення зазначених збитків - 15.04.2010).
Що стосується позовних вимог в частині стянення суми спричиненої шкоди в сумі 31402,00 грн., то, як зазначалось, за відсутносі доказів втрати або знищення біг-борду діями саме відповідача, підстави для стягнення з ДП „Севастопольський упрдор” ВАТ „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” зазначеної шкоди у вказаному розмірі відсутні.
Дані про знаходження спірного біг-борду у відповідача в матеріалах справи відсутні.
В той же час, матеріали справи свідчать про знаходження спірного демонтованого біг-борду у ТОВ «Созидатель», у зв'язку з чим, суд вважає, що право позивача може бути захищено шляхом відшкодування шкоди в натурі.
При цьому, в рамках даної справи суд позбавлений можливості, в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України, залучити іншого відповідача -ТОВ «Созидатель», оскільки позовні вимоги позивачем заявляються саме про стягнення, а порушене право позивача може бути захищено шляхом відшкодування шкоди в натурі, що за своюєю правовою природою може бути лишє новим позовом з відповідним правовим обгрунтуванням.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Севастопольський упрдор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” (99014, м.Севастополь, Камишове шосе, 29; ідентифікаційний код 05422674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб” (99014, м.Севастополь, Камишове шосе, 33; ідентифікаційний код 02722312) суму неодержаного доходу в розмірі 11000,00 грн. (одинадцять тисяч гривень).
3. Стягнути з Дочірнього підприємства „Севастопольський упрдор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України” (99014, м.Севастополь, Камишове шосе, 29; ідентифікаційний код 05422674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольський авіаційно-спортивний клуб” (99014, м.Севастополь, Камишове шосе, 33; ідентифікаційний код 02722312) витрати по сплаті державного мита в сумі 110,00 грн. (сто десять грн. 00 коп.), а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 61,08 грн. (шістдесят одна грн. 08 коп.).
4. В іншій частині позову відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.С. Погребняк
Рішення оформлено і підписано, в порядку
статті 84 Господарського процесуального
кодексу України 24.09.2010