33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"21" вересня 2010 р. Справа № 2/148
Позивач: (відповідач за зустрічним позовом): Публічне акціонерне товариство «САН ІнБев Україна»
Відповідач: (позивач за зустрічним позовом): Приватне підприємство "Приватна виробничо-комерційна фірма "Терен"
первісний позов про стягнення 25465,78 грн.
зустрічний позов про визнання недійсним пункт 5.4 договору
Суддя Савченко Г. І.
Секретар судового засідання: Качур А.М.
Представники:
Від позивача (відповідача за зустрічним позовом): представник Пушкар О.А. дов.№16., від 01.01. 2010 року.
Від відповідача (позивача за зустрічним позовом): представник Шендера О.М. дов. б/н від 22.06.10 р.
СУТЬ СПОРУ: В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 3529 грн.80 коп. боргу за передане в оренду майно по договору №30-13/2004 від 30.05.2006 р. та 21935 грн.98 коп. пені за несвоєчасне повернення орендованого майна.
В процесі розгляду справи позивач подав розрахунки орендної плати за період з 01.01.2008 р. по 08.05.2009 р. в сумі 3189 грн.86 коп., розрахунок пені за період з 05.08.2009 р. по 19.11.2009 р. в сумі 21935,98 грн.
Крім того позивач подав заяву про здійснення заміни сторони її правонаступником, а саме заміни позивача Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство, надав докази правонаступництва.
Відповідач позов заперечує, не погоджується з нарахуванням орендної плати. Вважає, що позивач неправильно нарахував пеню, не обмежив її подвійною обліковою ставкою НБУ. Подав свій розрахунок пені. Вважає, що сума пені є непомірно великою.
Відповідач подав зустрічний позов. Просить визнати недійсним п.5.4 договору в якому визнано що несвоєчасне повернення обладнання або його частин за вимогою орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 1,5% заставної вартості обладнання за кожний день прострочення. Обґрунтування позовної вимоги зводиться до того, що в договорі оренди та додатках до нього відсутнє поняття терміну "заставна вартість".
Позивач заперечує зустрічний позов. Посилається на те, що термін "заставна вартість" у договорі використовується у розумінні обумовленого еквіваленту вартості обладнання переданого в оренду.
Давши оцінку доказам у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення заборгованості по орендній платі підлягає задоволенню в сумі 3189,86 грн. з наступних підстав.
Між Приватним підприємством «Приватна виробничо-комерційна фірма «Терен" ( далі -Орендар) та Відкритим акціонерним товариством „САН Інтербрю Україна" 30.05.2006р. було укладено Договір № 30-13/2006 оренди обладнання (далі - Договір), відповідно до умов якого ВАТ „САН Інтербрю Україна" на підставі актів приймання-передачі передав Орендарю в оренду відповідне обладнання.
ВАТ «САН ІнБев Україна»(далі - Орендодавець) є правонаступником ВАТ „САН Інтербрю Україна", що встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.01.2010р. у справі № 5/114 за позовом ВАТ «САН ІнБев Україна»до ПП «Приватна виробничо-комерційна фірма «Терен»про зобов'язання повернути орендоване обладнання. Судом у вказаній справі встановлений факт розірвання Договору з 08.05.2009р., факт неповернення Орендарем Орендодавцю частини орендованого обладнання, внаслідок чого судовим рішенням Орендаря зобов'язано повернути Орендодавцю обладнання загальною заставною вартістю 13667,28грн.:
- 4 комплекти дерев'яних меблів з логотипом торгової марки «Чернігівське»загальною заставною вартістю 3180,48грн.
- 6 комплектів шестигранних дерев'яних меблів з логотипом торгової марки «Чернігівське»загальною заставною вартістю 4784,90грн.
- 12 банерів площею 1,8метрів х 0,6 метрів з логотипом торгової марки «Чернігівське»загальною ; заставною вартістю 644,11грн.
- 40 банерів з логотипом торгової марки «Чернігівське»загальною заставною вартістю 4360,00грн.
- 12 банерів площею 1,8 метрів х 0,6метрів з логотипом торгової марки «Рогань»загальною заставною вартістю 644,11грн.
- 1 банер площею 1,8 метрів х 0,6метрів з логотипом торгової марки «Янтар»загальною заставною вартістю 53,68 грн.
Відповідно до п.1.1, 3.1, 4.2 договору на орендаря покладено обов'язок сплачувати орендну плату за користування орендованим обладнанням. Орендна плата визначається в додатках до договору. Договір розірвано 08.05.2009 р. Відповідно до розрахунку орендної плати за період з 01.01.2008 р. по 08.05.2009 р. розмір орендної плати становить 3189 грн.86 коп. В матеріалах справи наявні додатки до договору підписані сторонами, щодо встановлення розміру орендної плати за кожний період.
Відповідно до ст.193 ГПК України, ст.526 ЦК України зобов'язання повинно бути виконано належним чином.
Відповідно до пункту 4.4 Договору по закінченні його дії або його достроковому розірванні Орендар повинен повернути орендоване обладнання Орендодавцю протягом 10 днів. Таким чином, з огляду на розірвання Договору з 08.05.2009р., Орендар повинен був повернути орендоване обладнання Орендодавцю до 19.05.2009р. Вказана вимога висувалась Орендодавцем у повідомленні № 42/ю від 07.04.2009р. про розірвання Договору.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що несвоєчасне повернення обладнання орендар повинен сплатити пеню в розмірі 1,5% заставної вартості обладнання за кожен день прострочення.
Позивач нарахував відповідачеві за період з 05.08.2009 р. по 19.11.2009 р. 21935 грн.98 коп. пені відповідно до ч.6 ст.232 ГК України в межах річного строку позовної давності.
Вказана штрафна санкція не стосується грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.551 ЦК України, ст. 230 Господарського Кодексу України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Статею 6 Цивільного кодексу України встановлена свобода договору, яка може проявлятися у тому, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарським кодексом України визначено, що відносини в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Відповідно до чаcтини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Разом з тим, господарський суд погоджується з доводами відповідача про те, що сума неустойки є надмірно великою.
Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Суд враховує ту обставину, що позивач у позовній заяві не вказав, які саме збитки він поніс внаслідок невиконання зобов'язання відповідачем. Розмір пені значно перевищує суму майна, яке підлягає поверненню.
Господарський суд, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, закріплених в ст.3 ЦК України, зокрема принципу справедливості та розумності, вважає, що розмір штрафної санкції слід прирівняти до розміру з врахуванням подвійної ставки НБУ.
Зокрема, враховується розрахунок пені наданий відповідачем, відповідно до якого сума становить 1439,73 грн.
Зустрічний позов не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище. Крім того, на випадок, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, згідно пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Вище наведене свідчить, що умови-Договору, у тому числі пункт 5.4. Договору, повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
Стосовно твердження Відповідача-Позивача, що відсутність визначення у Договорі терміну «заставна вартість»є приводом для розуміння його у площинні статей 546, 547, 572 Цивільного кодексу України, Закону України «Про заставу», пункту 4 «Методики оцінки вартості майна під час приватизації»затвердженої Постановою КМ України № 1891 від 10 грудня 2003 року та як наслідок, необхідності приєднання до договору оренди - договору застави, - суд вважає, що таке твердження є безпідставним, оскільки термін «заставна вартість»обладнання у Договорі використовується у розумінні обумовленого еквіваленту вартості обладнання переданого в оренду, натомість у законодавчих актах, послання на які робить сторона, мова йде про «заставне майно»та його «заставну вартість», як про власність боржника, за допомогою якої кредитор одержує задоволення своїх вимог.
В даному випадку, термін "заставна вартість" вказаний у спірному пункті договору не впливає та не змінює вартості самого орендованого майна, не змінює істотних умов договору.
Господарський суд вважає законними підставами для здійснення процесуального правонаступника позивача відкритого акціонерного товариства на публічне товариство.
Позивач подав докази правонаступництва.
Судові витрати покладаються на відповідача за первісним позовом, оскільки позивачем правомірно заявлений позов, однак суд скористався своїм правом зменшення штрафних санкцій.
Керуючись ст. ст. 25, 82-84, 49 ГПК України, суд, -
1. Здійснити у справі № 2/148 заміну Позивача Відкритого акціонерного товариства «САН ІнБев Україна» (вул.Боженка,87, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 30965655) його правонаступником Публічним акціонерним товариством «САН ІнБев Україна» (вул. Фізкультури, 30-В, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 30965655).
2. Стягнути з відповідача за первісним позовом Приватного підприємства "Приватна виробнича - комерційна фірма "Терен" (33024, м.Рівне, вул.Старицького,37 а, код ЄДРПОУ 13987031) на користь позивача за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «САН ІнБев Україна» (03150, м.Київ, вул.Боженка, 87, код ЄДРПОУ 30965655) - 3189 грн. 86 коп. орендної плати, 1439 грн. 73 коп. пені, 254 грн. 66 коп. витрат по державному миту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В зустрічному позові відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення виготовлено " 23" вересня 2010 року.