Справа № 521/10491/22
Провадження № 2/521/595/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2023 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Мазун І.А.
за участю секретаря судового засідання - Кусяк О.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення,-
ВСТАНОВИВ:
До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення.
В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що між ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу серії ННІ 762047 від 21.08.2018 р., зареєстрованим в реєстрі під № 593, на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 18.12.2020 року Київським районним судом м. Одеси у справі № 520/8664/19 було винесено вирок та встановлено, що ОСОБА_3 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний намір, розробив злочинний план з корисливих мотивів організував та керував злочинною групою, яка з метою незаконного збагачення, використовуючи недійсний паспортний документ, здійснила відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від імені її власника іншою особою. За результатами розгляду справи № 521/20396/18 було вирішено витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .
Однак після купівлі квартири АДРЕСА_2 , вважаючи себе її повноправною власницею, та не знаючи про шахрайські схеми щодо її продажу, ОСОБА_1 розпочала капітальний ремонт у квартирі. Враховуючи жахливий стан квартири, кількість проведених у ній ремонтних робіт склала значну суму. Крім того, ОСОБА_1 було проведено будівельні роботи з реконструкції квартири та збільшено житлову площу даного нерухомого майна, а саме: наразі площа квартири відповідно до технічного паспорту від 05.11.2018 р. складає 56.8 кв.м., станом на момент купівлі. площа даної квартири складала 46.2 кв.м. Відповідно шляхом проведення реконструкції площа квартири збільшилася на 10.6 кв.м., що також значно збільшило ринкову вартості квартири після її поліпшення. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 суму, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення у розмірі 350 000,00 грн.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2022 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 01 вересня 2022 року.
25 серпня 2022 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що сторона відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує. Так, сторона відповідача зазначає, що Позивачка є потерпілою та цивільним позивачем у кримінальних справах №520/8664/19, №520/10301/19, №520/8766/19 де остання заявила три аналогічних цивільних позови по 1 409 964 (один мільйон чотириста дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) гривень 61 копійка, які складалися з: 675 000 гривень - сплачені кошти за квартиру; 163 100 гривень - ремонтні роботи 570 000 гривень - ремонтні роботи за договором підряду; 1864,61 гривень - комунальні послуги, а отже ухвалення рішення у розглядуваній справі на користь позивачки призведе до її надмірного збагачення
29 серпня 2022 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що ОСОБА_1 у рамках вказаних відповідачем кримінальних проваджень, була завдана матеріальна шкода, на підставі чого нею в рамках кримінальних проваджень було подано цивільний позов у відповідності до статей 128 КПК та 1177 ЦК України. В об'єм матеріальної шкоди, яка була стягнута з обвинувачених, ввійшли кошти сплачені за квартиру та витрати на ремонті роботи. Натомість предметом заявленого позову є стягнення суми, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення, в суму стягнення не включені кошти сплачені за квартиру та витрати на ремонті роботи, з огляду на це заявлена сума на відшкодування не є одними і тими самими коштами, у зв'язку з чим, доводи представника Відповідача є безпідставними.
29 серпня 2022 року від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог. Заява обґрунтована тим, що висновком експерта №15/2022 судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі №521/10491/22 від 21.08.2022 року встановлено, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 , без урахування поліпшень, проведених ОСОБА_1 , становить 885 284 грн.; ринкова вартість даної квартири, з урахуванням поліпшень, проведених ОСОБА_1 , становить 1 204 898 грн.; невід'ємні поліпшення, відокремлення яких не призведе до завдання шкоди та зменшення ринкової вартості об'єкта дослідження - відсутні. На підставі викладеного, позивачем було зменшено розмір позовних вимог до 319 614,00 грн.
У підготовче засідання 01 вересня 2022 року з'явилися позивач та представник позивача. Відповідач у підготовче засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 01 вересня 2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01 листопада 2022 року
У судове засідання призначене на 15 червня 2023 року з'явилися ОСОБА_2 та його представник. Позивач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від представника Позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 15 червня 2023 року Відповідача ОСОБА_2 було допитано як свідка, який зазначив, що у належній йому квартирі АДРЕСА_3 за декілька років до 2018 року майже не з'являвся, лише сплачував належні комунальні платежі. Також Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 вже задовольнила свої вимоги шляхом подання цивільних позовів в рамках КП з вимогами про відшкодування витрат на проведення ремонту у квартирі АДРЕСА_2 . По справі оголошено перерву до 06 вересня 2023 року.
09 серпня 2023 року представником позивача було подано заяву про визнання явки відповідача обов'язковою та повторний допит ОСОБА_2 у якості свідка.
У судове засідання призначене на 06 вересня 2023 року з'явилися позивач, представник позивача, відповідач та представник відповідача. Відповідача було повторно допитано у якості свідка. Так ОСОБА_2 зазначив, що станом на 2018 рік для комфортного проживання у квартирі АДРЕСА_2 потрібно було виконати ще додаткові ремонтні роботи. Окрім того відповідач зазначив, що ремонтні роботи в цій квартирі проводились протягом 2009-2014 року, після чого до 2018 року ніяких робіт виконано не було.
Окрім того, було допитано судового експерта Чорну Ю.П., яка зазначила, що за заявою ОСОБА_1 нею була проведена судова будівельно-технічна, оціночно-будівельна експертиза у цивільній справі № 421/10491/22. Доступ до об'єкту дослідження експертові було надано ОСОБА_1 , висновок виготовлено відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі методик, нормативних актів, рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури зазначеної у висновку експерта №15/2022 від 21 серпня 2022 року.
Також у судовому засіданні було допитано представника Відповідача, однак суд їх не приймає до уваги на підставі ч. 4 ст. 77 ЦПК України, відповідно до якої суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Пояснення представника відповідача до предмету доказування не відносяться.
Суд дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 21 серпня 2018 року між ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , серія ННІ 762047, що зареєстрований в реєстрі за № 593.
Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 146870710 від 26 листопада 2018 р., за ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 21 серпня 2018 р., посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Демидовим С.С. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
27 вересня 2018 року Відповідач звернувся до правоохоронних органів із заявою про скоєння стосовно нього кримінального правопорушення.
03 жовтня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено заяву ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення, номер кримінального провадження 1201860470003417.
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2020 року у справі № 520/8664/19 визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, і призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки; за частиною четвертою статті 190 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Вироком від 21.12.2020 року у справі № 520/10301/19 Київський районний суд м. Одеси визнав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України.
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 18.12.2020 року у справі № 520/8664/19 було встановлено наступне: « ОСОБА_3 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний намір, розробив злочинний план з корисливих мотивів організував та керував злочинною групою, яка з метою незаконного збагачення, використовуючи недійсний паспортний документ, здійснила відчуження спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від імені її власника іншою особою.
Дійсним власником зазначеного об'єкту нерухомості був ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27.07.1993 № НОМЕР_1 та договору дарування від 28.09.2007 зареєстрованого в реєстрі за №6089 нотаріусом ОМНО Федорченко Т.М.
Вищевказану квартиру вирішила придбати ОСОБА_1 , яка не була обізнана про незаконну діяльність членів організованої групи.
У подальшому, 21.08.2018, перебуваючи в невстановленому місці в межах міста Одеси ОСОБА_5 , виконуючи відведену йому роль у складі організованої групи, надав ОСОБІ 6 підроблені правовстановлюючі документи на квартиру: договір дарування на бланку серії ВКА №059840, від 21.08.2007, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., свідоцтво про право власності на житло від 27.07.1993 № НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 та підроблений паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області з анкетними даними ОСОБА_2 та вклеєною фотокарткою ОСОБИ 6, та картку фізичної-особи платника податків, видану на ім'я ОСОБА_2 .
В той же день, реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА 6, не будучи членом організованої групи, однак достовірно знаючи, що викладені обставини в наданих їй ОСОБА_5 документах не відповідають дійсності, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету особистого збагачення, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБОЮ 2 та ОСОБОЮ 3, перебуваючи у приміщенні офісу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Демидова С.С., за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 88-Б, представляючись та діючи від імені власника квартири - ОСОБА_2 , ввівши тим самим нотаріуса в оману, надав останньому завідомо підроблені документи, а саме: паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області з анкетними даними ОСОБА_2 , картку фізичної - особи платника податків, видану на ім'я ОСОБА_2 , та правовстановлюючі документи на об'єкт нерухомості, які він раніше отримав від ОСОБИ 2, з метою укладення договору купівлі-продажу.
В той же час, в тому ж місці, тим же способом ОСОБА 6 діючи умисно, ввела в оману покупця зазначеного об'єкту нерухомості - ОСОБА_1 , завіривши останню, що саме вона є ОСОБА_2 , а так само і власником квартири АДРЕСА_2 .
У той же день, близько 11:00 годин, діючи умисно, з корисливих мотивів, на виконання вказівок ОСОБА_5 , ОСОБА 6 прийняла участь в укладенні договору купівлі - продажу вищезазначеної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С., згідно якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_2 , отримавши при цьому від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25 000 доларів США, що станом на 21.08.2018, відповідно до курсу НБУ, становить 675 000 гривень.
Таким чином, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА 2 та ОСОБА 3, реалізуючи свій злочинний намір, діючи з прямим умислом, в складі організованої групи, а ОСОБА 6, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБОЮ 2 та ОСОБОЮ 3, з корисливих мотивів з метою особистого збагачення, використовуючи завідомо підроблені документи, шляхом обману придбали право на майно, яке належить ОСОБА_2 , та заволоділи грошовими коштами ОСОБА_1 »
Таким чином Судом було встановлено, що відчуження спірної квартири від імені її власника відбулося іншою особою на підставі недійсного паспортного документа.
На підставі викладеного ОСОБА_2 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Демидов Сергій Сергійович, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, поновлення права власності і виселення.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року по справі № №521/20396/18, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Судом визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 21 серпня 2018 року від імені ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Демидовим С. С. і зареєстрований в реєстрі за № 593.
Поновлено право власності та повернуто квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 , визнавши за ним право приватної власності на цю квартиру.
Суд також виселив ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з даними рішеннями ОСОБА_1 було подано касаційну скаргу до Верховного Суду на постанову Одеського апеляційного суду від 17.06.2021 р. у справі № 521/20396/18.
06.07.2022 року - Верховним Судом було винесено постанову по справі № 521/20396/18, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:
- Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
- Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в частині вирішення позовної вимоги про поновлення права власності ОСОБА_2 змінено, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року в такій редакції:
«Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у власність ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ».
Переглядаючи справу № 521/20396/18 , Верховний Суд дійшов встановив, що ОСОБА_1 являється добросовісним набувачем спірного майна.
Відповідно до ч. 4, ч. 5 с. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначено, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Відповідно до ч. 3 ст. 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
Так, у судовому засіданні 06 вересня 2023 року було повторно допитано ОСОБА_2 у якості свідка. Відповідач зазначив, що станом на 2018 рік для комфортного проживання у квартирі АДРЕСА_2 потрібно було виконати ще додаткові ремонтні роботи. Окрім того відповідач зазначив, що ремонтні роботи в цій квартирі проводились протягом 2009-2014 року, після чого до 2018 року ніяких робіт виконано не було.
Підсумовуючи викладене, станом на 2018 рік квартира перебувала в стані незавершеного ремонту, та потребувала його завершення.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
Під поліпшеннями слід розуміти такі витрати на майно, які мають корисний для речі характер, тобто покращують її властивості, в тому числі її якість, збільшують вартість майна (наприклад, здійснення поточного ремонту нерухомості). При цьому вимоги щодо відшкодування суми, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення, мають бути заявлені до власника майна.
Застосування положень частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України суттєво різниться залежно від визначення підстав та сум, які підлягають відшкодуванню. Зокрема за положеннями частини третьої підлягають відшкодуванню фактичні витрати, здійснені добросовісним або недобросовісним набувачем, які необхідно було зробити задля збереження майна або на його утримання з часу, коли власнику належало право зокрема на повернення майна. На відміну від норми частини третьої статті 390 ЦК України, за положеннями частини четвертої цієї статті добросовісному набувачу або володільцю належить право отримати відокремлювані поліпшення майна або право на відшкодування невідокремлюваних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна унаслідок цих поліпшень.
Тому, визначаючи суму відшкодування, яка підлягає стягненню з власника майна на користь добросовісного володільця, суд має виходити з суми, на яку збільшилася вартість квартири, а не з фактично понесених витрат на проведення ремонтних робіт.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-389цс16, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 444/1725/16-ц, провадження № 61-31110св18.
Окрім того, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 травня 2018 року у справі № 910/15521/17 зроблено висновок, що «На відміну від норми частини третьої статті 390 ЦК України, за положеннями частини четвертої цієї статті добросовісному набувачу або володільцю належить право отримати відокремлювані поліпшення майна або право на відшкодування невідокремлюваних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна унаслідок цих поліпшень.».
Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. До таких засобів, належать і висновки експертів.
Відповідно до ч.1 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Згідно положень ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
02 серпня 2022 року за заявою ОСОБА_1 була проведена судова будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої було поставлено наступні запитання:
1. Яка ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 без урахування поліпшень, проведених ОСОБА_1 у 2018 році, станом на момент проведення судової технічно-будівельної експертизи?
2. Яка ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням поліпшень проведених ОСОБА_1 , станом на момент проведення судової технічно-будівельної експертизи?
3. Чи наявні у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 поліпшення, що можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо так - яка їх вартість?
До суду було надано висновок експерта № 15/2022 судової будівельно-технічної експертизи від 21.08.2022 року, який виготовлено на замовлення ОСОБА_1 , яким встановлено, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 , без урахування поліпшень, проведених ОСОБА_1 , становить 885 284 грн.; ринкова вартість даної квартири, з урахуванням поліпшень, проведених ОСОБА_1 , становить 1 204 898 грн.; невід'ємні поліпшення, відокремлення яких не призведе до завдання шкоди та зменшення ринкової вартості об'єкта дослідження - відсутні.
Відповідно до чинного законодавства та судової практики вартість поліпшень, які були здійсненні добросовісним володільцем, визначається як сума, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення, таким чином дана сума вираховується як різниця між ринковою вартістю майна, до проведення поліпшень, та ринковою вартістю майна, після проведення таких поліпшень, з вирахуванням поліпшень, що підлягають відокремленню без завдання шкоди такому майну.
З огляду на що сума, на яку збільшилася вартість спірного майна після його поліпшення становить: 1 204 898 грн - 885 284 грн = 319 614 грн.
Відповідно до п. 11 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.
Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обгрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Із вказаних положень прослідковується можливість застосування принципу «affirmanti incumbit probatio» який означає, що «хто стверджує, той і доводить».
У Постанові ВС від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13 Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Так, стороною Відповідача не було обґрунтовано неналежності проведеної експертизи, як доказу та можливої невідповідності експертизи вимогам чинного законодавства.
Натомість, судом встановлено, що надана на підтвердження розміру поліпшення квартири експертиза, відповідає вимогам чинного законодавства є повною та містить вичерпні відповіді на порушені питання. Клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи ні відповідачем, ні його представником не заявлялося.
За таких обстав, зважаючи на висновок експерта № 15/2022 від 21 серпня 2022 року, а також пояснення самого Відповідача суд дійшов висновку про вірне визначення розміру поліпшення квартири АДРЕСА_2 .
Щодо надмірного збагачення позивача на яке посилається сторона відповідача, суд дійшов наступного висновку.
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2020 року у справі № 520/8664/19 визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України і призначив покарання у вигляді обмеження волі строком 2 роки; за частиною четвертою статті 190 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Вироком від 21 грудня 2020 року у справі № 520/10301/19 Київський районний суд м. Одеси визнав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України.
У вищезазначених справах позивача було визнано потерпілою. В рамках кримінальних проваджень ОСОБА_1 було подано цивільний позов у відповідності до статей 128 КПК та 1177 ЦК України. В об'єм матеріальної шкоди, яка була стягнута з обвинувачених, ввійшли кошти сплачені за квартиру та витрати на ремонті роботи.
Верховний Суд України в постанові від 07.09.2016 року, справа № 6-389цс16 зазначає наступне: «визначаючи суму відшкодування, яка підлягає стягненню з власника майна на користь добросовісного володільця, суд має виходити з суми, на яку збільшилася вартість квартири, а не з фактично понесених витрат на проведення ремонтних робіт».
Як було вже зазначено судом вище, застосування положень частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України суттєво різниться залежно від визначення підстав та сум, які підлягають відшкодуванню. Зокрема за положеннями частини третьої підлягають відшкодуванню фактичні витрати, здійснені добросовісним або недобросовісним набувачем, які необхідно було зробити задля збереження майна або на його утримання з часу, коли власнику належало право зокрема на повернення майна. На відміну від норми частини третьої статті 390 ЦК України, за положеннями частини четвертої цієї статті добросовісному набувачу або володільцю належить право отримати відокремлювані поліпшення майна або право на відшкодування невідокремлюваних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна унаслідок цих поліпшень.
Предметом позову у розглядуваній справі є стягнення суми, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення, натомість в таку суму не включені кошти сплачені за квартиру та витрати на ремонті роботи, з огляду на це заявлена сума на відшкодування не є одними і тими самими коштами та мають різну правову природу, у зв'язку з чим, подвійне стягнення у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не відбувається.
За таких обставин, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем у рамках розгляду даної справи було сплачено:
3500,00 грн. - судовий збір за подання даної позовної заяви;
496,20 - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв'язку задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 з відповідача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору у сумі 3996,20 грн.
Керуючись ст. ст. 16, 390 ЦК України, ст.ст.12, 76-78, 81, 83, 141, 208-209, 215, 218, 352, 354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 ), суму, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення, у розмірі 319 614 ( триста дев'ятнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 3996 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 15 вересня 2023 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН