Справа № 420/6578/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу в частині, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати п.2, п. 5. Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №57-АГ від 14.04.2022 “Про результати службового розслідування”; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити стягнуту з ОСОБА_1 грошову винагороду за водолазні спуски у розмірі 6511 гривень 12 копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Військова частина НОМЕР_1 протиправно застосувала до неї дисциплінарне стягнення у вигляді «догани», та безпідставно утримала з неї грошові кошти у розмірі 65111 грн. 12 коп., стверджуючи також, що для притягнення військовослужбовця до відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, доведено повністю вину військовослужбовця, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. Головним завданням командира при прийнятті рішення про накладення дисциплінарного стягнення є повно і всебічно з'ясовані обставини, які підтверджені доказами. Проте, у даному випадку у діях ОСОБА_1 відсутні усі складові дисциплінарного проступку (дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника службових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника службових обов'язків. Отже, позивач вважає, що п.2, п. 5. наказу командира військової частини НОМЕР_1 №57- АГ від 14.04.2022 «Про результати службового розслідування»., є таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 14.09.2023 р. вхід. № 31159/23), наголошуючи, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2019 №77 ОСОБА_1 була призначена на посаду "фельдшера медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ". Перебуваючи на посаді фельдшера медичного пункту ОСОБА_1 особисто здійснювала забезпечення водолазних спусків та власноруч заповнювала контрольний аркуш опитування та медичного огляду водолазів перед початком водолазних робіт (копію додаю). Одним із пунктів, а саме п.12 цього аркушу, зобов'язує особу, що забезпечує водолазні спуски, перевіряти наявність діючого висновку військово-лікарської комісії у водолазів, що в свою чергу свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про вимогу обов'язкової наявності діючого рішення ВЛК у водолазів. Крім того, ОСОБА_1 мала право не виконувати водолазні роботи, не дивлячись на наказ командира військової частини, проте жодного разу вона не відмовлялася виконувати водолазні роботи за будь -якою з вищезазначених причин, що додатково підтверджує, що вона свідомо та за власним бажанням залучалась до водолазних спусків.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування п.2, п. 5 Наказу від 14.04.2022 р., - залишено без руху.
Ухвалою суду від 27 червня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/6578/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року витребувано від Військової частини НОМЕР_1 завірені належним чином засвідчені копії у повному обсязі матеріалів службового розслідування за фактом уточнення причин і умов, що сприяли незаконному нарахуванню та виплаті грошової винагороди за водолазні роботи головному старшині ОСОБА_1 . Зупинено провадження по справі № 420/6578/22, - до отримання витребуваних судом письмових доказів.
Ухвалою суду від 27.01.2023 р. витребувано повторно від Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії, у повному обсязі, матеріалів службового розслідування, за фактом уточнення причин і умов, що сприяли незаконному нарахуванню та виплаті грошової винагороди за водолазні роботи головному старшині ОСОБА_1
22.08.2023 року до суду від представника відповідача - Військової частини НОМЕР_1 (вх..№ 28737/23) надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування, за фактом незаконного нарахування та виплати грошової винагороди за водолазні роботи головному старшині ОСОБА_1 .
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2023 року поновлено провадження у справі №420/6578/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу, відповідно до приписів ч.1 ст.237 КАС України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 28 серпня 2019 року, на підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 52-РС, прийнята у Збройні Сили України на військову службу за контрактом, що підтверджується наявною у справі копією військового квитка серії НОМЕР_3 від 24.09.2019.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2019 №77 ОСОБА_1 була призначена на посаду "фельдшера медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ".
Під час проходження служби на вказаній посаді ОСОБА_2 була зарахована на курс навчання для отримання кваліфікації " ІНФОРМАЦІЯ_1 " при військовій частині НОМЕР_1 , який вона успішно завершила та отримала зазначену кваліфікацію. В ході даного курсу ОСОБА_1 було ознайомлено з вимогами щодо організації проведення водолазних робіт у Збройних Силах України, їх медичного забезпечення, вимоги до кваліфікації, порядок та періодичність проходження водолазами військово-лікарської комісії.
3 10 серпня 2020 року ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , у військовому звані «головний старшина» на посаді «інструктора навчального взводу військової частини НОМЕР_1 ».
З матеріалів справи вбачається, що на підставі Рапорту Начальника циклової комісії Військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_3 від 06.04.2022 року № 207, командиром Військової частини НОМЕР_1 був виданий Наказ від 07.04.2021 № 48-АГ, котрим призначено службове розслідування за фактом уточнення причин і умов, що сприяли незаконному нарахуванню та виплаті грошової винагороди за водолазні роботи головному старшині ОСОБА_4 .
14.04.2022 року заступником командира Військової частини НОМЕР_4 морально-психологічного забезпечення капітана 3 рангу складено Акт службового розслідування вх.№ 233, в якому зазначено, що відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), затвердженого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2021 №48-AI, заступником командира військової частини НОМЕР_5 з морально-психологічного забезпечення капітаном 3 рангу ОСОБА_5 , було проведено службове розслідування, за фактом уточнення причин і умов, сприяли що незаконному нарахуванню та виплаті грошової винагороди за водолазні роботи головному старшині ОСОБА_4 . Підставою для проведення службового розслідування став рапорт начальника циклової комісії військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 від 07.04.2022 № 207.
Службовим розслідуванням встановлено, що старшому лейтенанту ОСОБА_6 , як голові водолазно-кваліфікаційної комісії військової частини, 20.02.2022 командиром військової частини було надано усну вказівку на проведення звірки загального часу водолазних спусків особовим складом Військової частини НОМЕР_1 за 2021 рік. Під час комісійного перерахунку загального часу водолазних робіт за 2021 рік, згідно журналів водолазних робіт №№54,60 та виписок з інших частин, було встановлено, що у головного старшини ОСОБА_4 термін допуску ВЛК №883 від 16.04.2020 закінчився 15.04.2021 року, але вона і надалі здійснювала водолазні спуски аж до 25.06.2021 року, включно. Також, в ході проведення розслідування встановлено, що головний старшина ОСОБА_4 здійснювала водолазні спуски: у квітні 2021 року 01;07;08;09;14;22;26;28 та 29 числа загальним часом 08 годин, 00 хвилин; у травні 2021 року 05;06;11;12;13;18;19;20;24;25 та 27 числа загальним часом 12 годин, 47 хвилин; у червні 2021 року 15;16;17;23 та 25 числа загальним часом 06 годин 28 хвилин, що підтверджується Актом №4 від 06.04.2022 водолазної кваліфікаційної комісії військової частини НОМЕР_1 , та витягами з журналу водолазних робіт №54,60 Військової частини НОМЕР_1 за квітень, травень і червень місяці 2021 року.
Відповідно за загальний час водолазних спусків головному старшині ОСОБА_4 було нараховано грошову винагороду помісячно у наступних сумах: - квітень 2021 року 2356 гривень, 93 копійки; травень 2021 року - 3374 гривні, 80 копійок; червень 2021 року - 1593 гривні, 39 копійок, що підтверджується i Розрахунками винагороди за квітень, травень і червень місяці 2021 року. Згідно довідки, наданої на відповідний запит, фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_6 (де на фінансовому забезпечені до грудня 2021 року знаходилася військова частина НОМЕР_1 ) загальна сума нарахованої винагороди ОСОБА_4 за водолазні роботи у період з квітня по червень 2021 року склала 7325, 12 грн. Беручи до уваги те, що у квітні 2021 року головний старшина ОСОБА_1 здійснювала водолазні спуски на законних підставах - 01:07:08:09 та 14 числа загальним часом 03 год.05хв. за що їй згідно довідки-розрахунку - належала грошова винагорода у розмірі 814 гривень, то шляхом віднімання цієї суми від фактично виплаченої за квітень місяць 2021 року - 2356 гривень 93 копійки вираховуємо суму переплати за квітень 2021 року - 1542 гривні 93 копійки. Таким чином загальна переплата складає: 6511 гривень, 12 копійок - це сума помісячних переплат (за квітень 2021 року 1542 гривні 93 копійки + за травень 2021 року 3374 гривні, 80 копійок + червень 2021 року 1593 гривні, 39 копійок).
Під час опитування головної старшини ОСОБА_4 у межах проведення службового розслідування, остання надавала усні відповіді на питання, що фіксувалося за допомогою електронного набору тексту, була згодна з зафіксованими відповідями на кожне окреме питання, однак після роздрукування бланку пояснення з текстом пояснення, від підписання своїх показів відмовилася, про що було складено відповідний акт. Встановити місцезнаходження особистої медичної книжки та водолазної книжки, з метою встановлення першоджерела строків дії Довідки Військово-лікарської комісії на придатність до служби водолазом головного старшини ОСОБА_4 не виявилося можливим (зі слів ОСОБА_4 вони втрачені). Згідно довідки, наданої на відповідний запит, військово-медичним Клінічним центром Південного регіону - ОСОБА_1 2000 р.н. 08.04.2020 року пройшла Військово-лікарську комісію на придатність до військової служби водолазом та їй була видана в 16.04.2020 № 883. У відповідності до п.9.3 Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" - Медичний огляд водолазів, кермових сигнальників, штурманських електриків, Торпедних електриків, Торпедистів, гідроакустиків, радіотелеграфістів, радіометристів підводних човнів, гідроакустиків та радіотелеграфістів надводних кораблів, а також кермових та операторів центрального поста керування кораблів та катерів на повітряній подушці для визначення придатності до роботи за військовою спеціальністю проводиться раз на 12 місяців. Тобто строк дії ВЛК закінчився 15.04.2021 і всі наступні за цією датою водолазні спуски скорені ОСОБА_4 здійснені з порушенням, відповідно отримана за них грошова винагорода незаконна.
Актом встановлено, що запобігти здійсненню такого порушення згідно Наказу Міністерства оборони України від 14.01.2014 №25 "Про затвердження Інструкції з водолазних робіт у Збройних Силах України" повинні особи, що здійснюють медичне забезпечення водолазних спусків (п.п.8, п.1.11, розділу 1, §II). Встановлено також, що у період з 15.03.2021 по 11.06.2021 обов'язки начальника медичного пункту начальника медичної служби військової частини НОМЕР_5 виконувала фельдшер медичного пункту військової частини НОМЕР_5 старшина 1 статті ОСОБА_7 (на період відрядження штатного начальника медичного пункту начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_8 ), що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2021 №49 (по стройовій частині), а також копіями планів водолазних спусків та Контрольними аркушами опитування та медичного огляду водолазів перед початком водолазних спусків за 22.04.2021; 20.05.2021 та 24.05.2021, котрі були заповненні старшиною 1 статті ОСОБА_9 власноруч та у п.12 зазначено, що "осіб, що на момент спуску не мають допуск ВЛК - немає". У період з 11.06.2021 начальник медичного пункту начальник медичної служби військової частини НОМЕР_1 капітан медичної служби ОСОБА_10 повернувся з відрядження i приступив до виконання своїх обов'язків, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 15.03.2021 №112 (по стройовій частині), а також копіями планів водолазних спусків та Контрольними аркушами опитування та медичного огляду водолазів перед початком водолазних спусків за 23.06.2021, котрі були заповненні капітаном медичної служби ОСОБА_11 власноруч та у п.12 зазначено, що "осіб, що на момент спуску не мають ДОПУСК ВЛК - немає".
Актом службового розслідування внесено пропозиції, що за порушення ч.5 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; п.2.41, розділу 2, параграфу І Наказу Міністерства оборони України від 14.01.2014 №25 "Про затвердження Інструкції з водолазних робіт у Збройних Силах України"; п.9.3 Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" інструктора навчального взводу військової частини НОМЕР_5 головного старшину ОСОБА_4 притягнути до дисциплінарної відповідальності, та стягнути з неї, незаконно отримані кошти у розмірі 6511 гривень 12 копійок.
На підставі вказаного Акта від 14.04.2022 року вих. № 233, командиром військової частини НОМЕР_1 , видано Наказ від 14.04. 2022 № 57-АГ «Про результати службового розслідування», згідно пункту 2 котрого, за порушення ч.5 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; п.2.41, розділу 2, наказу Міністерства оборони України №25 "Про затвердження Інструкції з водолазних робіт у Збройних Силах України" від 14.01.2014 п.9.3 наказу Міністерства оборони України № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" від 14.08.2008, наказано притягнути до дисциплінарної відповідальності навчального взводу Військової частини НОМЕР_1 головного старшину ОСОБА_1 , та накласти на нього дисциплінарне стягнення "догана".
Пунктом 5 Наказу № 57-АГ помічнику командира Військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічних роботи молодшому лейтенанту ОСОБА_12 з грошового забезпечення головного старшини ОСОБА_1 наказано утримати 6511 гривень 12 копійок переплати за водолазні роботи.
Вважаючи вищевказаний Наказ Військової частини НОМЕР_1 протиправним, ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 , щодо визнання протиправними та скасування п.2, п. 5. Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №57-АГ від 14.04.2022 “Про результати службового розслідування”; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити стягнуту з ОСОБА_1 грошову винагороду за водолазні спуски у розмірі 6511 гривень 12 копійок, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 65 Конституції України, громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Порядок накладення та реалізації стягнень визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року N 551-XIV.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна досягається шляхом:
виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі;
особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України;
формування правової культури військовослужбовців;
умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;
зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;
підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;
своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;
чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
За правилами ст. 4. Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Згідно із ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до положень ст.ст. 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно з ст. 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
У кожному випадку вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України "Про запобігання корупції" з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Статтею 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Згідно ст.86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ст. 95 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старший командир зобов'язаний не менш як один раз на три місяці контролювати стан дисциплінарної практики та вживати заходів щодо запобігання порушенням військової дисципліни.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Проходження військової служби в Збройних Силах України врегульовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року №548-XІV (надалі - Статут).
Згідно з вимогам статті 127 Статуту, солдат у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, а також за утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, за збереження виданого йому майна.
Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначається Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 року №1075-XIV (надалі - Закон №1075-XIV).
Згідно статті 1 Закону №1075-XIV, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Стаття 3 Закону №1075-XIV передбачає, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку.
Згідно статті 7 Закону №1075-XIV, винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом.
Згідно статті 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.199 року № 548-XIV, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно приписів статей 26 та 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
На час проведення службового розслідування та видання наказу за його результатами, підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, визначало Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене постановою Верховної ради №243/95-ВР від 23.06.1995 року (далі - Положення).
Так, відповідно до п.1 Положення, за шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.
Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов'язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна. (п.2 Положення).
Згідно з п.4, 5 Положення, відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду. Час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством.
Відповідно до п.13 Положення, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України (п.14 Положення).
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 року № 880 було затверджено Перелік військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, який був чинним на момент заподіяння шкоди відповідачем.
Відповідно до п.17 Порядку, командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння Положення шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини. У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування заподіяної шкоди (п.21 Положення).
Згідно з п.23 Положення, командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної державі шкоди провадиться шляхом подання позову до відповідного суду.
Відповідно до п.24 Положення утримання грошового нарахування за наказом про відшкодування заподіяної шкоди провадиться щомісячно у розмірі 20 відсотків, а у разі відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок розкрадання, умисного пошкодження військового майна, - у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку). Якщо з грошового забезпечення (заробітку) провадяться інші передбачені законом утримання, то загальний розмір усіх утримань не може перевищувати 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку). Порядок і черговість стягнення в цих випадках визначаються відповідно до чинного законодавства.
Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» №160-IX від 03.10.2019 року (далі - Закон №160-ІХ), визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно по п. 4 ст. 1 Закону №160-ІХ, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Згідно статті 3 Закону №160-ІХ, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.
Завдана особою шкода, не пов'язана з виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків, відшкодовується в порядку, передбаченому законами України.
Статтею 7 Закону №160-ІХ встановлено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до статті 8 Закону №160-ІХ, Посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Згідно статті 10 Закону №160-ІХ, відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами 3, 4 та 5 цієї статті та частиною 1 статті 12 цього Закону.
Статтею 13 Закону №160-ІХ визначено, що стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Зокрема, як з'ясовано судом, та зазначено вище, на підставі Рапорту Начальника циклової комісії Військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_3 від 06.04.2022 року № 207, командиром Військової частини НОМЕР_1 був виданий Наказ від 07.04.2021 № 48-АГ, котрим призначено службове розслідування за фактом уточнення причин і умов, що сприяли незаконному нарахуванню та виплаті грошової винагороди за водолазні роботи головному старшині ОСОБА_4 .
14.04.2022 року заступником командира Військової частини НОМЕР_4 морально-психологічного забезпечення капітана 3 рангу був складений Акт службового розслідування вх.№ 233, в якому зазначено, що відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), затвердженого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2021 №48-AI, заступником командира військової частини НОМЕР_5 з морально-психологічного забезпечення капітаном 3 рангу ОСОБА_5 , було проведено службове розслідування, за фактом уточнення причин і умов, сприяли що незаконному нарахуванню та виплаті грошової винагороди за водолазні роботи головному старшині ОСОБА_4 . Підставою для проведення службового розслідування став рапорт начальника циклової комісії військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 від 07.04.2022 № 207.
Службовим розслідуванням встановлено, що старшому лейтенанту ОСОБА_6 , як голові водолазно-кваліфікаційної комісії військової частини, 20.02.2022 командиром військової частини було надано усну вказівку на проведення звірки загального часу водолазних спусків особовим складом Військової частини НОМЕР_1 за 2021 рік. Під час комісійного перерахунку загального часу водолазних робіт за 2021 рік, згідно журналів водолазних робіт №№54,60 та виписок з інших частин, було встановлено, що у головного старшини ОСОБА_4 термін допуску ВЛК №883 від 16.04.2020, закінчився 15.04.2021 року, але вона і надалі здійснювала водолазні спуски аж до 25.06.2021 року включно. Також, в ході проведення розслідування встановлено, що головний старшина ОСОБА_4 здійснювала водолазні спуски: у квітні 2021 року 01;07;08;09;14;22;26;28 та 29 числа загальним часом 08 годин, 00 хвилин; у травні 2021 року 05;06;11;12;13;18;19;20;24;25 та 27 числа загальним часом 12 годин, 47 хвилин; у червні 2021 року 15;16;17;23 та 25 числа загальним часом 06 годин 28 хвилин, що підтверджується Актом №4 від 06.04.2022 водолазної кваліфікаційної комісії військової частини НОМЕР_1 , та витягами з журналу водолазних робіт №54,60 Військової частини НОМЕР_1 за квітень, травень і червень місяці 2021 року.
Відповідно за загальний час водолазних спусків головному старшині ОСОБА_4 було нараховано грошову винагороду помісячно у наступних сумах: - квітень 2021 року 2356 гривень, 93 копійки; травень 2021 року - 3374 гривні, 80 копійок; червень 2021 року - 1593 гривні, 39 копійок, що підтверджується i Розрахунками винагороди за квітень, травень і червень місяці 2021 року. Згідно довідки, наданої на відповідний запит, фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_6 (де на фінансовому забезпечені до грудня 2021 року знаходилася військова частина НОМЕР_1 ), загальна сума нарахованої винагороди ОСОБА_4 за водолазні роботи у період з квітня по червень 2021 року склала 7325, 12 грн. Беручи до уваги те, що у квітні 2021 року головний старшина ОСОБА_1 здійснювала водолазні спуски на законних підставах - 01:07:08:09 та 14 числа загальним часом 03 год.05хв. за що їй згідно довідки-розрахунку - належала грошова винагорода у розмірі 814 гривень, то шляхом віднімання цієї суми від фактично виплаченої за квітень місяць 2021 року - 2356 гривень 93 копійки вираховуємо суму переплати за квітень 2021 року - 1542 гривні 93 копійки. Таким чином загальна переплата складає: 6511 гривень, 12 копійок - це сума помісячних переплат (за квітень 2021 року 1542 гривні 93 копійки + за травень 2021 року 3374 гривні, 80 копійок + червень 2021 року 1593 гривні, 39 копійок).
Згідно довідки, наданої на відповідний запит, військово-медичним Клінічним центром Південного регіону - ОСОБА_1 , 2000 р.н., 08.04.2020 року пройшла Військово-лікарську комісію на придатність до військової служби водолазом та їй була видана довідка 16.04.2020 року № 883. У відповідності до п.9.3 Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" - Медичний огляд водолазів, кермових сигнальників, штурманських електриків, Торпедних електриків, Торпедистів, гідроакустиків, радіотелеграфістів, радіометристів підводних човнів, гідроакустиків та радіотелеграфістів надводних кораблів, а також кермових та операторів центрального поста керування кораблів та катерів на повітряній подушці для визначення придатності до роботи за військовою спеціальністю проводиться раз на 12 місяців. Тобто строк дії ВЛК закінчився 15.04.2021 і всі наступні за цією датою водолазні спуски скорені ОСОБА_4 , здійснені з порушенням, відповідно отримана за них грошова винагорода незаконна.
Актом встановлено, що запобігти здійсненню такого порушення згідно наказу Міністерства оборони України від 14.01.2014 №25 "Про затвердження Інструкції з водолазних робіт у Збройних Силах України" повинні особи, що здійснюють медичне забезпечення водолазних спусків (п.п.8, п.1.11, розділу 1, §II).
Встановлено також, що у період з 15.03.2021 по 11.06.2021 обов'язки начальника медичного пункту начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_5 виконувала фельдшер медичного пункту військової частини НОМЕР_5 старшина 1 статті ОСОБА_7 (на період відрядження штатного начальника медичного пункту начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_8 ), що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2021 №49 (по стройовій частині), а також копіями планів водолазних спусків та Контрольними аркушами опитування та медичного огляду водолазів перед початком водолазних спусків за 22.04.2021; 20.05.2021 та 24.05.2021, котрі були заповненні старшиною 1 статті ОСОБА_9 власноруч та у п.12 зазначено, що "осіб, що на момент спуску не мають допуск ВЛК - немає".
У період з 11.06.2021 начальник медичного пункту начальник медичної служби військової частини НОМЕР_1 капітан медичної служби ОСОБА_10 повернувся з відрядження i приступив до виконання своїх обов'язків, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 15.03.2021 №112 (по стройовій частині), а також копіями планів водолазних спусків та Контрольними аркушами опитування та медичного огляду водолазів перед початком водолазних спусків за 23.06.2021, котрі були заповненні капітаном медичної служби ОСОБА_11 власноруч та у п.12 зазначено, що "осіб, що на момент спуску не мають ДОПУСК ВЛК - немає".
Актом службового розслідування внесено пропозиції, що за порушення ч.5 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; п.2.41, розділу 2, параграфу І Наказу Міністерства оборони України від 14.01.2014 №25 "Про затвердження Інструкції з водолазних робіт у Збройних Силах України"; п.9.3 Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" інструктора навчального взводу військової частини НОМЕР_5 головного старшину ОСОБА_4 притягнути до дисциплінарної відповідальності, та стягнути з неї, незаконно отримані кошти у розмірі 6511 гривень 12 копійок.
Як вбачається з Листа Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Міністерства оборони України за №548/1638 від 11.04.2022, ОСОБА_1 , 2000 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшла Військово-лікарську комісію на придатність до військової служби водолазом про, що була видана довідка від 16.04.2020 №883.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що запобігати недопущенню порушень термінів дії допуску ВЛК з боку військовослужбовців зобов'язані, зокрема, особи, що здійснюють медичне забезпечення водолазних спусків і мають спеціальну медичну освіту, адже саме вони ведуть облік допусків водолазів щодо глибин спусків і контролюють своєчасне проходження ВЛК, та у жодному разі військовослужбовець.
Судом також встановлено, та не заперечується сторонами по справі, що у період з 15.03.2021 по 11.06.2021 обов'язки начальника медичного пункту начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_5 виконувала фельдшер медичного пункту військової частини НОМЕР_5 старшина 1 статті ОСОБА_7 (на період відрядження штатного начальника медичного пункту начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_8 ), що підтверджується витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2021 №49 (по стройовій частині), а також копіями планів водолазних спусків та Контрольними аркушами опитування, та медичного огляду водолазів перед початком водолазних спусків за 22.04.2021, 20.05.2021 та 24.05.2021, котрі були заповненні старшиною 1 статті ОСОБА_9 власноруч, та у п.12 зазначено, що "осіб, що на момент спуску не мають допуск ВЛК - немає".
У період часу з 11.06.2021 начальник медичного пункту начальник медичної служби військової частини НОМЕР_1 капітан медичної служби ОСОБА_10 повернувся з відрядження i приступив до виконання своїх обов'язків, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 15.03.2021 №112 (по стройовій частині), а також копіями планів водолазних спусків та Контрольними аркушами опитування та медичного огляду водолазів перед початком водолазних спусків за 23.06.2021, котрі були заповненні капітаном медичної служби ОСОБА_11 власноруч та у п.12 зазначено, що "осіб, що на момент спуску не мають ДОПУСК ВЛК - немає".
Таким чином, судом встановлено, та вбачається з Акта службового розслідування від 14.04.2022 року № 233, копій планів водолазних спусків, Контрольних аркушів опитування, та медичного огляду водолазів перед початком водолазних спусків за 22.04.2021, 20.05.2021 та 24.05.2021, 23.06.2021 року, що жодна з осіб, що здійснюють медичне забезпечення у Військовій частині НОМЕР_5 , не направили позивача - ОСОБА_1 , на ВЛК, як і не повідомили про закінчення дії допуску до водолазних спусків.
Відповідно до п.п.8, п.1.11, розділу 1, параграфу 2, Наказу Міністерства оборони України від 14.01.2014 № 25 «Про затвердження Інструкції з водолазних робіт у Збройних Силах України» особи, що здійснюють медичне забезпечення водолазних спусків і мають спеціальну медичну освіту, зобов'язані: проводити медичний огляд водолазів, призначених до спуску, контролювати правильність приготування дихальних газових сумішей, проводити аналізи повітря, ДГС, регенеративних і поглинальних речовин із записом у відповідному журналі, проводити медичний контроль за підготовкою і використанням водолазного спорядження, жорстких водолазних пристроїв і барокамер, контролювати самопочуття водолазів під час роботи під водою, вчасно обирати режими декомпресії для водолазів, контролювати правильність її проведення, надавати медичну п допомогу водолазам і керувати їх лікуванням (а за потреби надавати допомогу особисто в i барокамері) у разі водолазних захворювань і травм, контролювати встановлений режим праці і відпочинку водолазів, вести облік допусків водолазів щодо глибин спусків і контролювати своєчасне проходження ними ВЛК, вести звітність і облік професійних водолазних захворювань.
Так, судом встановлено, що Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2021 року за №36-Г «Про підтвердження водолазних кваліфікацій», було наказано підтвердити водолазну кваліфікацію « ІНФОРМАЦІЯ_1 », допустити до спусків під воду на глибину до 60 метрів у споряджені з відкритою схемою дихання та вентильованому, тренувальних спусків в барокамері при диханні повітрям на глибинах 100 метрів старшині 1 статті ОСОБА_1 , інструктору навчального взводу військової частини НОМЕР_1 .
Згідно копій планів водолазних спусків, затверджених керівником водолазних робіт ОСОБА_13 , від 22.04.2021, 20.05.2021,24.05.2021, 23.06.2021 ОСОБА_1 брала участь у водолазних роботах.
Згідно контрольних аркушів опитування та медичного огляду водолазів перед початком водолазних спусків від 22.04.2021, 20.05.2021,24.05.2021, 23.06.2021 року особами, що здійснюють медичне забезпечення водолазних спусків п. 12 було встановлено, що «під час огляду водолазів осіб, що на момент спуску не мають ДОПУСК ВЛК - немає».
Також, з матеріалів справи вбачається, що Актом водолазної кваліфікаційної комісії військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2021 за №27, тобто після закінчення допуску ВЛК, затвердженого командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 , зафіксована перевірка знань головного старшини ОСОБА_1 з правил водолазної служби, водолазної техніки та водолазної медицини та вирішено допустити головного старшину ОСОБА_1 до навчання у військовій частини НОМЕР_1 на курсах фахової водолазної підготовки середнього кваліфікаційного рівня відповідно до Плану підготовки військової частини НОМЕР_1 на 2021 рік та допущено до тренувальних водолазних спусків професійно- практичного модулю «Програми фахової водолазної підготовки середнього кваліфікаційного рівня» на базі курсу, що проводиться в період з 19.07.2021 по 10.09.2021.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2021 за №80-АГ «Про зарахування на курси фахової водолазної підготовки середнього кваліфікаційного рівня», було наказано головного старшину ОСОБА_1 зарахувати з 19 липня 2021 року на курси фахової водолазної підготовки середнього кваліфікаційного рівня терміном навчання 56 діб та допустити її до тренувальних водолазних спусків професійно-практичного модулю «Програми фахової водолазної підготовки середнього кваліфікаційного рівня» на базі курсу, що проводиться в період з 19.07.2021 по 10.09.2021.
Таким чином, обов'язок вести облік допусків водолазів щодо глибин спусків і контролювати своєчасне проходження ними ВЛК зобов'язані, зокрема, особи, що здійснюють медичне забезпечення водолазних спусків і мають спеціальну медичну освіту.
Між тим, відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_5 , належним чином не доведено протиправність дій ОСОБА_1 , як і наявність в її діях прямої вини, щодо здійснення водолазних спусків без допуску ВЛК, оскільки належний контроль за діями військовослужбовців, котрі проходять службу у Військовій частині, в межах спірних правовідносин, мали покладатись виключно на відповідача.
При цьому, судом відхиляються доводи позивача, щодо права не виконувати водолазні роботи, не дивлячись на наказ командира Військової частини, та проте, що жодного разу позивач не відмовлялася виконувати водолазні роботи, чим підтверджується, що вона свідомо та за власним бажанням залучалась до водолазних спусків.
Відповідно до статей 28, 29, 30 Статуту єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
За змістом частин 2,3 статті 37 Статуту військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Судом також встановлено, що відповідно до пункту 5 Наказу № 57-АГ помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічних роботи молодшому лейтенанту ОСОБА_12 з грошового забезпечення головного старшини ОСОБА_1 наказано утримати 6511 гривень 12 копійок переплати за водолазні роботи.
Проте, оскільки судом визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу № 57-АГ про притягнення до дисциплінарної відповідальності навчального взводу Військової частини НОМЕР_1 головного старшину ОСОБА_1 , та накладення на нього дисциплінарного стягнення "догана", стягнення матеріальних коштів з позивача відбулося безпідставно, а тому позовні вимоги про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити стягнуту з ОСОБА_1 грошову винагороду за водолазні спуски у розмірі 6511 гривень 12 копійок, також підлягають задоволенню.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтовані, а отже підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними та скасування п.2, п. 5. Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №57-АГ від 14.04.2022 “Про результати службового розслідування”; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити стягнуту з ОСОБА_1 грошову винагороду за водолазні спуски у розмірі 6511 гривень 12 копійок.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу, є правомірними, а отже підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.72-76, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу в частині, - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати п. п.2, 5. Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №57-АГ від 14.04.2022 “Про результати службового розслідування”.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 стягнуту грошову винагороду за водолазні спуски у розмірі 6511 (шість тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 12 коп.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Ю.В. Харченко