ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року Справа № 160/2677/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відмови викладеної у листах, зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені у листах від 12.08.2022 №24399-18186/М-0400/22 та від 08.11.2022 №288282, щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий - 30.01.2003 Межівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, періоду роботи з 10.01.1984 по 30.04.1991;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу за період роботи з 10.01.1984 по 30.04.1991 та провести перерахунок призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. З 09.06.2022 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач звернувся до відповідача з заявами від 19.07.2022 та від 13.10.2022 про підтвердження стажу роботи на посаді слюсаря-складальника в Красноармійському експериментальному механічному заводі, що дають право на призначення пенсії та зарахувати до загального трудового стажу 07 років 03 місяці 28 днів. У відповідь на ці звернення, відповідач листами від 12.08.2022 №24399-18186/М-01/8-0400/22 та від 08.11.2022 №288282 повідомив, що до страхового стажу позивача не було зараховано період роботи, згідно з записами трудової книжки позивача, в Красноармійському експериментальному механічному заводі з 10.01.1984 по 30.04.1991, оскільки є розбіжності між датою прийняття на роботу (10.01.1984) та датою наказу про прийняття на роботу (10.01.1985), що суперечить вимогам Інструкції № 58. Також відповідач указав, що відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду Украйни від 10.11.2006 №18-1, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи, підтвердження періодів роботи до 01.01.2004 на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісія), при Головних управліннях Пенсійного фонду України. Позивач уважає протиправними відмови органів пенсійного фонду, тому й звернувся з цим позовом до суду.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/2677/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В
Ухвалою суду від 20.02.2023 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
15.03.2023 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно з якою відповідач заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду Украйни від 10.11.2006 №18-1, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи, підтвердження періодів роботи до 01.01.2004 на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, при Головних управліннях Пенсійного фонду України. При дослідженні трудової книжки позивача встановлено, що в записі №2 від 10.01.1984 про прийняття на роботу до Красноармійського експериментального механічного заводу, підставою занесення зазначено наказ №5к від 10.01.1985. Отже, між датою прийняття на роботу та складанням наказу минув рік, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок. З огляду на викладене, відповідач уважає, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивачу періоду роботи на Красноармійському експериментальному механічному заводі з 10.01.1984 по 30.04.1991.
Ухвалою суду від 20.02.2023 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
Витребувані судом документи були надані до суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області разом із відзивом на позовну заяву.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач). З 09.06.2022 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про підтвердження стажу роботи на посаді слюсаря-складальника, що дають право на призначення пенсії та зарахувати до загального трудового стажу: 07 років 03 місяці 28 днів.
У відповідь на це звернення відповідач листом від 12.08.2022 №24399-18186/М-01/8-0400/22 повідомив таке.
Згідно зі статтею 24 Закону №1058, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу дам призначення пенсії за відсутності, трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Записи про прийняття та звільнення з роботи повинні проводитись у відповідності із вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Іструкція № 58), а також раніше діючої Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 № 162.
До страхового стажу позивача не було зараховано період роботи, згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 10.01.1984, в Красноармійському експериментальному механічному заводі з 10.01.1984 по 30.04.1991, оскільки є розбіжності між датою прийняття на роботу (10.01.1984) та датою наказу про прийняття на роботу (10.01.1985), що суперечить вимогам Інструкції № 58.
Відповідно до Порядку № 637 у тих випадках, коди в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні написи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду Украйни від 10.11.2006 №18-1, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи, підтвердження періодів роботи до 01.01.2004 на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісія), при Головних управліннях Пенсійного фонду України.
Для вирішення питання зарахування періоду роботи з 10.01.1984 по 30.04.1991 до страхового стажу (розгляду Комісії), позивачу необхідно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).
Крім цього ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з повторною заявою від 13.10.2022 про підтвердження стажу роботи на посаді слюсаря-складальника, що дають право на призначення пенсії та зарахувати до загального трудового стажу: 07 років 03 місяці 28 днів.
Розглянувши заяву, відповідач листом від 08.11.2022 №288282 нагадав позивачу, що, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи, підтвердження періодів роботи до 01.01.2004 на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється Комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, при Головних управліннях Пенсійного фонду України, відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 за умови надання відповідної заяви та документів до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).
Позивач не погоджується з відмовами відповідача, викладених у наведених листах, зарахувати до стажу позивача періоду роботи з 10.01.1984 по 30.04.1991, тому й звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).
Згідно зі ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_3 містить, серед інших, наступні записи про періоди роботи позивача (мовою трудової книжки):
Красноармейский экспериментальный механический завод
2) 10.01.1984 принят слесарем-сборщиком 1 разряда в цех металлоконструкций (пр №5к от 10.01.85);
3) 25.05.1984 присвоен 2-ой разряд слесаря-сборщика (пр №75к от 31.05.84);
4) 21.02.1985 присвоен 3-й разряд слесаря-сборщика (пр №28к от 25.02.85);
5) 19.12.1985 присвоен 4-й разряд слесаря-сборщика (пр №221к 20.12.85);
6) 30.04.1991 уволен по собственному желанию согласно ст.38 КЗоТ УССР (пр №94к 8.06.91).
Отже, у трудовій книжці позивача є записи про його роботу на Красноармійському експериментальному механічному заводі з 10.01.1984 по 30.04.1991.
Проте, цей період не був зарахований відповідачем до страхового стажу позивача, оскільки є розбіжності між датою прийняття на роботу (10.01.1984) та датою наказу про прийняття на роботу (10.01.1985).
Суд зазначає, що відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка діяла протягом зазначеного вище періоду роботи позивача:
- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців;
- трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
- всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження);
- записи проводяться акуратно, пір'яною чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору;
- відомості про робітника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочень або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження;
- після зазначення дати заповнення трудової книжки робітник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка;
- бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвітність особі, відповідальній за ведення трудових книжок;
- після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіт про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.
Так, суд установив, що дійсно в трудовій книжці позивача датою прийняття його на роботу в Красноармійський експериментальний механічний завод є 10.01.1984, а датою наказу у цьому записі є 10.01.85.
Поряд з цим титульний аркуш трудової книжки позивача містить дату її заповнення 10.01.1984, що збігається з датою прийняття позивача на роботу в Красноармійський експериментальний механічний завод. Дата заповнення трудової книжки завірена підписом її власника, у нашому випадку позивача ОСОБА_1 , титульний аркуш підписаний особою, відповідальною за видачу трудових книжок, та на цьому титульному аркуші стоїть печатка Красноармійського експериментального механічного заводу.
Крім цього, наступний запис трудової книжки про присвоєння позивачу 2-го розряду слюсаря-складальника вчинений 25.05.1984, що також може свідчити про те, що позивач був прийнятий на роботу у 1984 році.
06.09.1973 Рада Міністрів СРСР та Всесоюзна центральна рада професійних рад прийняли постанову №656 «Про трудові книжки робітників і службовців».
Цією постановою, зокрема, передбачено, що відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Також, Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, період роботи позивача з 10.01.1984 по 30.04.1991 у Красноармійському експериментальному механічному заводі має бути зарахований до його страхового стажу.
Згідно з підпунктом 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, органами пенсійного фонду не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.
Такий же висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
У листах від 12.08.2022 №24399-18186/М-01/8-0400/22 та від 08.11.2022 №288282 зазначено про те, що, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи, підтвердження періодів роботи до 01.01.2004 на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється Комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, при Головних управліннях Пенсійного фонду України, відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 за умови надання відповідної заяви та документів до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).
Так, процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи: для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника; до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території) визначає Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 (Далі Порядок №18-1).
Пунктом 3 Порядку №18-1 передбачено, що підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії).
Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань (п.4 Порядку №18-1).
Як видно з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з заявами від 19.07.2022 та від 13.10.2022 про підтвердження стажу роботи на посаді слюсаря-складальника у Красноармійському експериментальному механічному заводі, що дає право на призначення пенсії та зарахувати до загального трудового стажу: 07 років 03 місяці 28 днів.
Проте, за результатами розгляду цих заяв відповідач лише зазначив про те, що у випадку позивача стаж підтверджується відповідними комісіями згідно з Порядком №18-1, та не здійснив перевірку стажу роботи позивача, тобто органи пенсійного фонду не вчинили дій направлених на всебічний, повний і об'єктивний розгляд поданих позивачем документів для підтвердження стажу позивача.
Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні, ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Таким чином, суд дійшов висновку про: визнання протиправними відмов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладених у листах від 12.08.2022 №24399-18186/М-0400/22 та від 08.11.2022 №288282, щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 10.01.1984 по 30.04.1991; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.01.1984 по 30.04.1991 та провести перерахунок призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 .
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовні вимоги у цій справі є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн.
Частиною третьою ст. 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З матеріалів справи видно, що позивач заявив дві вимоги немайнового характеру про визнання протиправними і скасування двох відмов, викладених у двох листах відповідача.
Суд також враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як способу усунення наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності, є однією вимогою.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.11.2019 року (справа №640/21330/18) та від 05.06.2020 року (справа №280/5161/19).
Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на викладене, а також заявлені позовні вимоги суд зазначає, що за подачу позову у цій справі позивач повинен був оплатити судовий збір у сумі 2147,20 грн (за дві вимоги немайнового характеру 1073,60 грн + 1073,60 грн).
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у сумі 2147,20.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір», решта суми судового збору у розмірі 536,80 грн, повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 257 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною та скасування відмови викладеної у листах, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені у листах від 12.08.2022 №24399-18186/М-0400/22 та від 08.11.2022 №288282, щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 10.01.1984 по 30.04.1991.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 10.01.1984 по 30.04.1991 та провести перерахунок призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).
Суддя Н.В. Кучугурна