ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2023 року Справа № 160/19160/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Калугіної Н.Є.,
при секретарі судового засідання - Давидової Є.О.,
за участю:
представника позивача - Ільченко І.В.,
представника відповідача - Кіяшко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за правилами загального позовного провадження справу №160/19160/21 за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 05.08.2021 року № ДН5113/1410/АВ-ФС/156, якою на позивача накладено штраф у розмірі 120 000 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.09.2022 позовну заяву задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 05.08.2021 року № ДН5113/1410/АВ-ФС/156, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 120 000 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1362,00 (одна тисяча триста шістьдесят дві) грн.
Постановою Верховного Суду від 12.04.2023 касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.09.2022 у справі № 160/19160/21 скасовано та справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов та письмові пояснення щодо висновків і мотивів Верховного Суду, викладених у постанові від 12.04.2023 у справі № 160/19160/21, з яких скасовані судові рішення у даній справі, з наданням відповідних доказів. Запропоновано позивачу подати відповідь на відзив та письмові пояснення щодо висновків і мотивів Верховного Суду, викладених у постанові від 12.04.2023 у справі № 160/19160/21, з яких скасовані судові рішення у даній справі, з наданням відповідних доказів. Запропоновано відповідачу подати заперечення - у п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, у разі його подання позивачем, дотримуючись вимог ст. ст. 162, 164 КАС України.
Ухвалою від 12.05.2023 замінено Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області на його правонаступника - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, роз'яснено Південно-Східному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
22.05.2023 від позивача надійшли пояснення, згідно змісту яких позивач просить задовольнити позовні вимоги. Зокрема, зазначає, що на відео-диску, що містить запис проведення інспекційного відвідування, відсутні докази здійснення продажу товарів особами (рідні позивача), які були присутні у приміщенні кафе позивача, що виключає відповідальність позивача за допущення 2 осіб до роботи у приміщенні кафе без оформлення трудових відносин. До того ж, позивач зазначила, що наданий до суду відео-доказ не містить ЕЦП, а тому не є належним доказом.
30.05.023 від відповідача надійшли пояснення, згідно змісту яких, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, заперечив щодо доводів позивача про те, що відео-диск не є належним доказом.
Ухвалою від 12.06.2023 постановлено перейти зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у відкритому судовому засіданні на 13 липня 2023 року об 11:00 год у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49005, м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, зал № 4.
Протокольною ухвалою судове засідання 13.07.2023 відкладено на 27.07.2023, а також зобов'язано відповідача надати суду копію електронного доказу (відеозапису інспекційного відвідування) засвідченого ЕЦП.
26.07.2023 від відповідача надійшли витребувані докази.
27.07.2023 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження в даній справі, судовий розгляд справи призначено на 24.08.2023.
24.08.2023 протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошено перерву до 31.08.2023.
31.08.2023 під час судового розгляду були досліджені письмові та відеодокази.
05.09.2023 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.
Наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 11.06.202 №852-П головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю у Павлоградському регіоні управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Ялинній Владиславі Василівні, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю у Павлоградському регіоні управління з пигань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Старіковій Наталії Павлівні доручено провести у період з 12.06.2021 по 24.06.2021 позаплановий захід зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_2 кафе, з питань виявлення неоформлених трудових відносин.
Інспекторами Держпраці з 12.06.2021 по 16.06.2021 проведено інспекційне відвідування ОСОБА_1 з питань додержання вимог законодавства про працю.
За результатами інспекційного відвідування складено акт від 16.06.2021 року № ДН-5113/1410/АВ (далі - Акт). Згідно із Акту зафіксовано порушення позивачем вимог ст.24 та ст. 21 Кодексу законів про працю України щодо оформлення трудових відносин.
Зокрема, згідно акту, 12.06.2021 о 14-10 год встановлено, зокрема, що за адресою: АДРЕСА_3 в кафе здійснювали діяльність 2 особи, які знаходились в приміщенні за барною стойкою - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_4 під час інспекційного відвідування розливала алкогольні напої по пляшкам, приймала оплату за напої та видавала товар клієнтам. ОСОБА_3 за барною стійкою працював на комп?ютері.
Пізніше в приміщення кафе прибула ФОП ОСОБА_1 та надала письмові пояснення, що за адресою АДРЕСА_3 , в кафе знаходиться її донька ОСОБА_4 та зять ОСОБА_3 , трудові відносини з ними не укладались.
Отже, згідно висновків акту, станом на 14 год 10 хв 12.06.2021 ФОП ОСОБА_1 фактично допустила до роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин, що зафіксовано засобами відеотехніки та підтверджено письмовими поясненнями.
На підставі зазначено акту та встановлених порушень, 05.08.2021 першим заступником начальника Управління Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу № ДН5113/1410/АВ-ФС/156, якою на позивача накладено штраф у розмірі 120 000 грн.
Не погодившись з виявленими порушеннями та прийнятою постановою, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Згідно зі статтею 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою № 413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв'язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.
За відсутності технічної можливості подання повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту засобами електронного зв'язку в електронній формі таке повідомлення подається у формі документа на папері згідно з додатком разом з копією в електронній формі.
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Отже, трудовий договір це угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), який укладається, як правило, у письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) та інші документи, передбачені законодавством, а роботодавець після укладення такого договору зобов'язаний видати наказ чи розпорядженням про прийняття працівника на роботу та повідомити територіальний орган Державної податкової служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до Постанови №413 до початку роботи найманого працівника.
Згідно з частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року №1985-IV (далі - Конвенція №81) та Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю від 21 серпня 2019 року №823 (чинний, на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №823).
Відповідно до пункту 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку №823).
Згідно з пунктом 27 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Пунктом 29 Порядку №823 визначено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
За змістом статті 265 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процедуру накладення штрафів за порушення законодавства про працю визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509; тут і далі у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.
Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області як територіальний орган Держпраці було уповноважене станом на час проведення перевірки на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю фізичними особами-підприємцями, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення, а також вживати заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності.
Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 4 вересня 2020 року у справі № 824/601/18, 30 березня 2021 року у справі № 380/1563/20, від 11 листопада 2021 року у справі № 560/3317/19, від 2 червня 2022 року у справі №580/534/20, від 5 липня 2022 року у справі №522/3740/20, від 26 липня 2022 року у справі №200/9683/20-а, від 1 листопада 2022 року у справі №640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі №500/26/22.
Як зазначалось, Верховний суд у постанові від 01.09.2022 у цій справі зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли взаємовиключних висновків про те, що представниками відповідача під час інспекційного відвідування відбирались пояснення у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , тобто вказаних осіб було ідентифіковано. Водночас, як зазначив Верховний Суд, судами також було зроблено висновок, що представниками відповідача під час інспекційного відвідування не було ідентифіковано вказаних осіб. При тому, що ОСОБА_1 не заперечувала перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у приміщенні ресторану під час інспекційного відвідування.
До того ж, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій з відеозапису (т.1, а.с. 40) встановили, що під час опитування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ці особи не підтвердили факт їхнього перебування в трудових відносинах з позивачкою, виконання ними роботи та отримання за це заробітної плати, однак суди не надали жодної оцінки інформації з відеозапису, а саме тому, що під час інспекційного відвідування ОСОБА_4 розливала алкогольні напої, приймала оплату за ці напої, видавала товари, а ОСОБА_3 у цей час працював на комп'ютері за барною стійкою. Також суди не надали оцінку обставинам, пов'язаним із перешкоджанням ОСОБА_3 у проведенні представниками відповідача відеофіксації інспекційного відвідування ресторану ОСОБА_1 .
У статті 9 КАС України закріплені принципи змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі. Так, відповідно до частин першої, четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (пункт 1 частини другої статті 72 КАС України).
У силу вимог статей 73-76 КАС України докази мають бути належними (містити інформацію щодо предмета доказування), допустимими (одержаними з дотриманням порядку, встановленого законом), достовірними (на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи), достатніми (які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування).
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до підпункту 6 пункту 10 Порядку №823 Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.
Згідно з пунктом 19 Порядку №823 матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Під час нового розгляду справи, судом досліджені у судовому засіданні 31.08.2023 письмові та відео докази. Зокрема, за наслідками дослідження відео-доказу, судом встановлено, що зйомка проходила не більше 3 (трьох) хвилин. Згідно відеозапису вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час інспекційного відвідування знаходились за барною стойкою кафе.
Однак, на відеозапису відсутні факти того, що вказані особи виконували трудові обов'язки та здійснювали продаж товарів. Зокрема, ОСОБА_3 стояв перед комп'ютером, а ОСОБА_4 наливала у пляшку пиво, потім поставила її на стійку.
Із пояснень наданих в ході перевірки вбачається, що ОСОБА_4 яка є донькою ОСОБА_1 , напередодні повернулась із чоловіком - ОСОБА_3 , із Чехії. 12.06.2021 вони завітали до ОСОБА_1 . Під час інспектування, ОСОБА_1 перебувала в підсобному приміщенні та отримувала товар від постачальника.
Про зазначені обставини відповідач не заперечує, однак, наполягає на тому, що вказані особи, щодо яких позивачем протиправно не укладено трудовий договір, здійснювали трудову діяльність, а саме розливали алкогольні напої, приймали оплату за ці напої, видавали товари, а також працювали на комп'ютері за барною стійкою.
Із Акта перевірки вбачається, що в ході інспекційного відвідування інспекторами зафіксовано засобами відеотехніки, що ОСОБА_4 розливала алкогольні напої по пляшкам, приймала сплату за напої та видавала товар клієнтам.
Однак, при дослідженні відеодоказу, судом не встановлено факту видачі ОСОБА_4 товару (пляшки пива) покупцю та приймання оплати за товар. ОСОБА_4 налила в одну пляшку напій, в той час як оплату за товар не приймала. Будь-яких інших обов'язків продавця, згідно даних відеодоказу, ОСОБА_4 не виконувала.
Крім того, до Акта перевірки не долучені докази приймання ОСОБА_4 оплати від клієнтів, консультування відвідувачів кафе, відсутні письмові пояснення свідків про факт здійснення продажу товару ОСОБА_4 . Відповідач також не надав суду доказів реалізації ОСОБА_4 товару, зокрема, фіскального чеку, пояснень свідків, тощо. В судовому засіданні на відповідне запитання суду представник відповідача відповіла, що контрольної закупки під час інспектування не здійснювалось.
Також із відеозапису не вбачається, що знаходячись за барною стойкою перед монітором комп'ютера, ОСОБА_3 виконував будь-яку трудову функцію, як-то, продаж товару, відпуск товару, знаходження на місці здійснення підприємницької діяльності в присутності покупців, будь-які розрахунки з покупцями, тощо. Перебування за барною стійкою та перегляд інформації на комп'ютері не свідчить про виконання особою трудових функцій за дорученням, за певну плату та в інтересах позивачки, тобто перебування з позивачем у трудових відносинах.
Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій (Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а).
В матеріалах даної справи відсутні докази наявності ознак трудових відносин між позивачем та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , зокрема, відсутні докази того, що позивачка надала останнім будь-які доручення на виконання певної трудової функції, здійснювала оплату за працю.
Верховний Суд у постанові від 01.09.2022 року під здійснення касаційного перегляду даної справи, зазначив, що при новому розгляді справи, суди повинні також враховувати концепцію прихованого працевлаштування (eemed employment).
Дана концепція знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення №198 (далі - Рекомендації) Міжнародної організації праці (далі - МОП), де зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобів конкретних ознак визначення трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються «підпорядкованість» та «залежність». У пункті 13 Рекомендацій «підпорядкованість» проявляється, якщо робота: 1. виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; 2. передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; 3. виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи; 4. виконується працівником особисто; 5. виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; 6. має характерну тривалість/продовжуваність; 7. вимагає особисту присутність працівника; 8. передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником.
При встановленні трудових відносин за допомогою критерію «залежності» беруться до уваги наступні елементи: 1. періодичність виплати винагороди працівнику; 2. той факт, що така винагорода виступає єдиним або основним джерелом доходів працівника; 3. виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів; 4. реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку; 5. оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи; 6. відсутність фінансового ризику у працівника.
Проте, судом обставин, які б відповідали таким критеріям, не встановлено. Зокрема, не встановлено фактів виплати винагороди ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , не наведено доказів того, що робота виконується відповідно до вказівок та під контролем позивача, така діяльність передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства, що робота виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи та виконується працівником особисто. Не встановлено відповідачем та не підтверджено жодним доказом, що робота виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила, має характерну тривалість/продовжуваність, системність.
Суд зазначає, що перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у приміщенні 12.06.2021 не є безумовною підставою, яка підтверджує факт здійснення ними трудових обов'язків працівника кафе.
Зазначене свідчить про те, що, факт допуску до роботи без укладення трудового договору не підтверджений, що є підставою для скасування спірної постанови.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні підстави для задоволення даного позову.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 05.08.2021 за № ДН5113/1410/АВ-ФС/156, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 120 000 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44729283, 49107, м. Дніпро, вул. Армстронга Ніла, буд. 1Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 908 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 15.09.2023 року.
Суддя Н.Є. Калугіна